Рішення № 36112403, 12.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2013 Справа № 901/3568/13За позовом Приватного підприємства паливно - енергетичного комплексу «Современник», м. Сімферополь

до відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою», м. Ялта

про стягнення 200 090,82 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Аметова Е.М., довіреність від 14.01.2013, юрист.

Від відповідача - Комаров А.В., довіреність № 33 від 10.01.2013, юрисконсульт.

Суть спору: Приватне підприємство паливно - енергетичного комплексу «Современник» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» про стягнення суми боргу в розмірі 200 090,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар на підставі договору № 27/02/09 від 01.01.2010, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 200 090,82 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що фактично отримання товару покупцем в натурі не відбувалося, а покупцю повинні були видаватися тільки талони на отримання. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність.

12.12.2013 у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про призначення судової економічної експертизи, у якому просить поставити експерту наступні питання: чи підтверджується документально (а якщо підтверджується то у якому об'ємі) заявлений, у позовних вимогах позивача розмір заборгованості за фактично (на підставі переданих від КП ЯМР «Комбінат благоустрою» талонів встановленого ПП ПЕК «Современник» зразку) поставлені підприємству (Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою») товарно - матеріальні цінності, за договором № 27/02/09 від 01.01.2010, по накладним № 720, № 721, № 729, № 742, № 743?; який фактичний обсяг відвантаженого товару (бензину, дизпаливо) на АЗС ПП ПЕК «Современник» у м. Ялта, КП ЯМР «Комбінат благоустрою» (на підставі переданих від КП ЯМР «Комбінат благоустрою» талонів встановленого ПП ПЕК «Современник» зразку) за договором № 27/02/09 від 01.01.2010, по накладним № 720, № 721, № 729, № 742, № 743?

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

01 січня 2010 року між Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (Покупець) та Приватним підприємством паливно - енергетичного комплексу «Современник» (Постачальник) був укладений договір № 27/02/09 (а.с. 41-42).

Предметом даного договору є закупка товару: «Продукти нафтопереробні рідкі» (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору постачальник передає у власність покупця. А покупець оплачує продукти нафтопереробні рідкі, надалі товар, згідно з умовами договору.

Розділом 2 договору визначені ціна договору та порядок розрахунків, відповідно до якого сума договору складає 1 500 00,00 грн. постачальник здійснює поставку товару покупцю протягом одного календарного дня від дати заявки згідно п. 3.1 договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по факту поставки, на підставі накладної та виставленого рахунку, на протязі 15 календарних днів. Датою виконання всіх розрахунків по договору вважається день надходження всієї суми на наданий товар на розрахунковий рахунок постачальника.

У пунктах 3.3 та 3.4 договору зазначено, що постачальник передає покупцю всі необхідну документацію на товар (видаткову накладну, податкову накладну) в момент передачі товару. Покупець набуває право власності на товар в момент його фактичного отримання та несе ризики, пов'язані з товаром, на правах власника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був поставлений товар, що підтверджується наступними довіреностями та видатковими накладними:

- видаткова накладна № 742 від 29.11.2010 (довіреність № 393 від 25.11.2010) на суму 50 750,00 грн.;

- видаткова накладна № 743 від 29.11.2010 (довіреність № 394 від 25.11.2010) на загальну суму 41 650,00 грн. (а.с. 26-27);

- видаткова накладна № 728 від 18.11.2010 (довіреність № 385 від 18.11.2010) на суму 29 000,00 грн. (а.с. 29-30);

- видаткова накладна № 729 від 18.11.2010 (довіреність № 386 від 18.11.2010) на суму 32 800,00 грн. (а.с. 32-33);

- видаткова накладна № 721 від 11.11.2010 (довіреність № 379 від 11.11.2010) на суму 42 600,00 грн. (а.с. 35-36);

- видаткова накладна № 720 від 11.11.2010 (довіреність № 380 від 11.11.2010) на загальну суму 14 375,00 грн. (а.с. 38-39).

Проте в порушення зобов'язань за договором відповідач лише частково сплатив кошти за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 200 090,82 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач просить застосувати позовну давність до зобов'язань, які виникли з 01.01.2010, тобто за 4 роки до звернення позивачем із цим позовом до суду та вважає, що судом можуть розглядатися лише ті зобов'язання, які виникли не раніше 01.11.2013.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за видатковими накладними за 11.11.2010, 18.11.2010 та 29.11.2010, а позовна заява подана до суду 25.10.2013, тобто до закінчення трирічного строку позовної давності.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Відповідач посилається на те, що фактично отримання товару покупцем в натурі не відбулося, а покупцю повинні були видаватися тільки талони на отримання товару, проте доказів на підтвердження цього суду не надано.

Відповідно інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» затвердженої наказом від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Тобто талон лише підтверджує право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту.

Судом встановлено, що видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відповідними печатками підприємств та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», крім того факт підписання їх уповноваженими особами не заперечується відповідачем. Тобто з наведеного слідує, що товар був отриманий відповідачем, а тому є підстава щодо здійснення розрахунків щодо нього.

З огляду на викладене, суд не приймає доводи відповідача відносно того, що підпис в накладній не є безумовним доказом отримання товару у натурі, і що фактично отримання товару не відбулося.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що накладна № 721 від 11.11.2010, накладна № 728 від 18.11.2010 та накладна № 742 від 29.11.2010 були оплачені повністю на суму 122 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1691 від 06.01.2011 на суму 42 600,00 грн., платіжним дорученням № 1692 від 06.01.2011 на суму 29 000,00 грн. та платіжним дорученням № 1693 від 06.01.2011 на суму 50 750,00 грн.

Проте як пояснив позивач зазначена сума була оплачена та зарахована в рахунок попередніх поставок нафтопродуктів по договору № 27/02/09 від 01.01.2010, про що зазначено у акті звірки взаєморозрахунків № 254 від 22.10.2013 (а.с. 50-53).

Враховуючи наявність в матеріалах справи таких доказів, як видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для призначення у справі економічної експертизи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення боргу у розмірі 200 090,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 001,82 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (код ЄДРПО України 24406586) на користь Приватного підприємства паливно - енергетичного комплексу «Современник» (код ЄДРПО України 24870616) суму боргу в розмірі 200 090,82 грн. та судовий збір у розмірі 4 001,82 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства паливно - енергетичного комплексу «Современник» (код ЄДРПО України 24870616) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, код ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 2,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 12.12.2013.

Повне рішення складено - 17.12.2013.

Суддя С.О. Лукачов