Ухвала суду № 36112397, 18.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Селидіввугілля", третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області, про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з державного підприємства „Селидіввугілля" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 16500 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням, державне підприємство „Селидіввугілля" (далі - ДП „Селидіввугілля") звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що діючим законодавством не передбачено відшкодування підприємством моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. Крім того, факт заподіяння моральної шкоди з вини підприємства не підтверджується належними доказами; судом неправильно застосовано до спірних правовідносин ст. 23 ЦК України. Розмір моральної шкоди, визначений позивачем, не обґрунтований.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області подало клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача в шкідливих умовах. Під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 21 липня 2012 року стався нещасний випадок, внаслідок якого він втратив професійну працездатність на 55%, що вперше встановлено висновком МСЕК від 29 жовтня 2012 року. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму.

Судом установлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював у відокремленому підрозділі "Шахта "Росія" ДП „Селидіввугілля" прохідником. 21 липня 2012 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, наслідками якого є обширне проникаюче корнеосклерне поранення з випадінням оболонок та його вмісту, гефема, гемофтальм правого ока. Висновком МСЕК від 29 жовтня 2012 року ОСОБА_1 встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності 55% у зв'язку з цим каліцтвом та визнано позивача інвалідом третьої групи (ас. 5).

За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт № 11 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1 та акт за формою Н-5, затверджено 25 липня 2012 року. В актах, які є доказами вини відповідача, визначено причину нещасного випадку та осіб - працівників підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці (ас. 15-18).

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого він втратив професійну працездатність. Факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Суд, установивши відповідні факти, обґрунтовано визнав, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя. Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Однак, п.27 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-1У "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзацу четвертого статті 1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік було зупинено.

В наступному із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин (жовтень 2012 року), у зв'язку зі зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначив в межах заявлених вимог з урахуванням характеру моральних і фізичних страждань потерпілого, їх тривалості, вимог розумності та справедливості.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи також не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо зміни або скасування оскарженого рішення.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно зі ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства „Селидіввугілля" відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді