Постанова № 3611219, 25.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.03.2009 р. № 11/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді

Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в м. Києві

про зобовязання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно»(далі ВАТ «Київхімволокно», позивач) звернулось до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві (надалі Управління виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків та профзахворювань, відповідач) про зобовязання зарахувати позивачу суму страхових виплат потерпілій ОСОБА_2 в розмірі 22 045,50 грн. в рахунок подальших страхових внесків підприємства. Позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.07.2008 р. № 3/1058 та заяви, поданої представником 25.03.2009 р.

Ухвалою суду від 03.03.2008 р. відкрито провадження у справі за зазначеним позовом та призначене попереднє судове засідання.

У судовому засіданні 25.07.2008 р. за згодою сторін розпочато судовий розгляд.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача посилався на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ (далі Закон № 2272), згідно з якою потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Так, позивачем виплачувались страхові виплати потерпілій від профзахворювання ОСОБА_2 за період з липня 2001 р. по липень 2007 р. в сумі 48136,53 грн.

В процесі судового розгляду представником позивача було збільшено позовні вимоги і заявлено, що ВАТ «Київхімволокно»сплачено суму в розмірі 59128,94 грн., яка складається з сум щомісячного відшкодування 37083,44 грн. та відшкодування витрат на додаткове харчування в розмірі 22045,50 грн. У заяві про уточнення позовних вимог від 22.07.2008 р. № 3/1058 позивач відкликав позовну вимогу про зобовязання відповідача зарахувати суму страхових виплат потерпілій в розмірі 37083,44 грн. і залишив тільки вимогу про зобовязання зарахувати позивачу суму страхових виплат в розмірі 22045,50 грн. в рахунок подальших страхових внесків, у звязку з тим, що вимога позивача щодо зарахування сум щомісячних страхових виплат, виплачених потерпілій ОСОБА_2 була визнана відповідачем і виконана.

З урахуванням поданих позивачем уточнень, відповідач подав письмові заперечення на позовні вимоги, які долучені до матеріалів справи. Посилаючись на ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідач зауважив, що додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Таким чином, відповідач свої заперечення обґрунтовує тим, що чинним законодавством не передбачено можливості зарахування на додаткове харчування в рахунок сплати подальших страхових внесків підприємства, а встановлено лише можливість проведення компенсації потерпілим витрат на додаткове харчування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є страхувальником відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», сплачує страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, що підтверджує страхове свідоцтво під реєстраційним номером НОМЕР_1, видане Управлінням виконавчої дирекції Фонду у місті Києві.

Відповідно до Акту розслідування професійного отруєння та профзахворювання від 18.03.1980 р. у працівника ВАТ «Київхімволокно» ОСОБА_2 (апаратника формування хімічного волокна) було виявлено профзахворювання внаслідок роботи у позивача. Згідно з висновком МСЕК від 02.08.1990 р. ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності та визначено 80% втрати працездатності, потребу в санаторному лікуванні та в додатковому харчуванні безстроково.

Протягом квітня 2001 р. липня 2007 р. позивачем виплачувались потерпілій страхові виплати у вигляді щомісячного відшкодування в розмірі 487,94 грн. та витрати на додаткове харчування в розмірі 332,10 грн. щомісячно. Таким чином, ВАТ «Київхімволокно»сплачено страхові виплати на загальну суму в розмірі 59128,94 грн., яка складається з сум щомісячного відшкодування 37083,44 грн. та відшкодування витрат на додаткове харчування в розмірі 22045,50 грн.

Такі виплати здійснювались позивачем на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.1999 р., де розмір витрат на додаткове харчування з 01.07.1999 р. визначений у розмірі 180 грн.; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2005 р., яким стягнуто з ВАТ «Київхімволокно»матеріальну шкоду в сумі 37 323,11 грн. та зобовязано нараховувати з 01.01.2003 р. по 332,10 грн. за дієтхарчування щомісячно, а з 01.01.2003 р. по 487,94 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2007 року за заявою ВАТ «Київхімволокно»замінено сторону боржника у виконавчому провадженні у справі № 2-189/05 за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Київхімволокно», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ВАТ «Київхімволокно»на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві.

В матеріалах справи знаходиться лист ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від 17.02.2009 р. № 31/15, надісланий на запит суду, в якому повідомлено, що 15.08.2007 р. державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження та виконавчі документи направлено до ВДВС Соломянського РУЮ у м. Києві у звязку з заміною боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, за період з 01.04.2001 р. до 01.08.2007 р. (до того часу, як виплати почав здійснювати фонд) позивач сплатив потерпілій відшкодування витрат на додаткове харчування в розмірі 22045,50 грн. Розрахунок виплаченої позивачем суми на додаткове харчування зазначений у заяві про уточнення розміру позовних вимог № 3/497 від 10.04.2008 р., який відповідає матеріалам справи.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторони, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Статтею 7 «Прикінцеві положення»Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Як підтверджено матеріалами справи та представниками сторін, Управління виконавчої дирекції Фонду прийняло особову справу ОСОБА_2 № 01/00893 згідно з актом № 7 прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві.

Витрати на додаткове харчування, в якому має потребу потерпіла згідно з висновком МСЕК від 02.08.1990 р. та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25.06.2005 р., сплачував позивач до серпня 2007 р., а починаючи з серпня 2007 року і по цей час такі витрати здійснюються відповідачем.

Згідно з ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати на його лікування.

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Посилання відповідача на те, що чинним законодавством не визначений механізм зарахування на додаткове харчування в рахунок сплати подальших страхових внесків підприємства не приймається судом до уваги, оскільки ці кошти вже були виплачені потерпілому страхувальником і відносяться до страхових виплат, а саме до п. 6 - витрат на медичну та соціальну допомогу, які підлягають зарахуванню Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України

у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не обґрунтовано відмовлено позивачу у зарахуванні суми страхових виплат виплачених потерпілій ОСОБА_2 в розмірі 22045,50 грн. в рахунок подальших страхових внесків.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ «Київхімволокно»підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70) зарахувати Відкритому акціонерному товариству «Київхімволокно»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, ід. код 05763429) суму страхових виплат виплачених потерпілій ОСОБА_2 в розмірі 22045,50 грн. в рахунок подальших страхових внесків.

3.Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 13.04.2009.