Ухвала суду № 36111506, 11.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4926/13 11.12.2013 11.12.2013 11.12.2013

Провадження №22-ц/784/3852/13

Головуючий першої інстанції: Кокорєв В.В.

Категорія - 46 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

2013 р., грудня місяця, 11 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

Довжук Т.С.

суддів: Коломієць В.В.

із секретарем: Богатирьовою В. А.

з участю:

позивачки - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

представника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційними скаргами

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2013 р. р., у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визначення часток,

встановила:

29.12.2012 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визначення часток.

Позивачка зазначала, що підчас перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ними було придбано у спільну сумісну власність житловий будинок 1930 р. забудови за адресою АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я відповідача.

Після розірвання шлюбу у 2003 р. вона фактично позбавлена права користування будинком, але бажає юридичного закріплення свого права.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила про задоволення позовних вимог.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані дійсні обставини справи, неналежним чином досліджені докази та невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми судочинства.

В апеляційні скарзі відповідача ставиться питання про зміну рішення в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що такими підставами має бути факт розгляду такого спору попереднім рішенням суду, яким у задоволенні позову відмовлено.

Перевіряючи законність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з приписами ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не підлягають доведенню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини (ч .3 ст. 61 ЦПК).

При цьому, наявність судового рішення, що набрало законної сили у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих же підстав, є підставою закриття провадження у справі, згідно з приписами п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

З матеріалів справи № 2-98/11р. ( а.с.- 2) вбачається, що 16.09.2005 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом про визнання права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1930 р. забудови, стосовно якого надано дозвіл на проектування та будівництво нового житлового будинку.

З довідки МБТІ (справа № 2-98/11р. а.с-18) вбачається що будівництво нового будинку ведеться самочинно, а ступінь готовності 78%

Згідно проекту та будівельного паспорту старий будинок після закінчення будівництва нового підлягає зносу (справа № 2-98/11р.( а.с. 29-32)

В подальшому позивачка доповнила позов вимогами про поділ незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06.12.2011 р. постановлено про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності, визнання права на ? його частку та реальний поділ незавершеного будівництвом будинку і земельної ділянки, на якій він розташований.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення за позовною вимогою про визнання будинку АДРЕСА_1, позначений на плані літ «А», 1930 р. забудови, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначення часток та реального поділу цього будинку, ухвалою того ж апеляційного суду від 22.11.2013 р. відмовлено з тих підстав, що зазначені позовні вимоги вирішені рішенням апеляційного суду від 06.12.2011 р., яке набрало законної сили.

Вирішуючи спір щодо вимог про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 1930 р. забудови, об'єктом права спільної сумісної та визначення часток сторін, суд прийшов правильного висновку про те, що позов з тих же підстав стосовно того ж предмету та між тими ж сторонами вже було вирішено попереднім рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили.

В той же час, визначаючи відповідні правові наслідки, суд помилково ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, в той час, як наявність судового рішення, що набрало законної сили у справі з тих же підстав, стосовно того ж предмету та між тими ж сторонами згідно з приписами п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Встановлене є підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі відповідно до приписів ст. ст. 205, 310 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом попереднього позову, який вирішено апеляційним судом, був реальний поділ спірного житлового будинку та не розглядалися вимоги про визнання старого будинку об'єктом права спільної сумісної власності, не заслуговують на увагу.

Адже із змісту рішення апеляційного суду та його ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення вбачається, що такий позов був предметом судового розгляду, але підстави для його задоволення відсутні, оскільки значна частина (20,1 кв.м) старого житлового будинку знесена, а увесь будинок, як об'єкт містобудівної діяльності зводиться без дозволу на початок будівельних робіт, є самочинним будівництвом та в свою чергу, не може визнаватися об'єктом права спільної сумісної власності до усунення порушень у сфері містобудівної діяльності.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2013 р. - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 м. Миколаєва спільною сумісною власністюподружжя та визначення часток -закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук