Рішення № 36109585, 05.12.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 2/463/1972/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого суддіГирич С. В.

при секретарісудових засіданьОСОБА_1

з участю представника позивачаОСОБА_2

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_3, третьої особи Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту та заборону вчиняти дії, суд -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, третьої особи про звільнення з-під арешту майна ОСОБА_3, а саме автомобіля НОМЕР_1, накладеного на підставі постанов державного виконавця Личаківського ВДВС ЛМУЮ №14612946 від 21.01.2010 року та №16624995 від 21.10.2010 року та заборону органам ДВС вчиняти будь-які дії, повязані із забороною позивачу розпоряджатись вказаним автомобілем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №LVH9AK12960144 від 14.03.2008р., за умовами якого останньому надано кредит на суму 16344,40 доларів США. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору, 14.03.2008 року між сторонами укладено договір застави автотранспорту, згідно якого відповідач передав в заставу позивачу автомобіль марки: DAEWOO модель: LANOS TF69Y, рік випуску 2008, легковий, кузов SUPTF696D8W398058, д.н.з. НОМЕР_2. В подальшому, Личаківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було винесено постанову №14612946 від 21.01.2010 року та постанову №14612946, на підставі яких накладено арешт на вищезгаданий автомобіль, Оскільки, право застави у заставодержателя виникло раніше, ніж були винесені постанови, на підставі яких було накладено арешт, та враховуючи те, що станом на 01.08.2013 року заборгованість відповідача перед банком складає 23727,01 доларів США , що перевищує вартість предмету застави, вважає, що державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення на заставне майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями. Так як іншої можливості для реалізації своїх прав окрім звернення до суду в позивача немає, вимушений в судовому порядку захищати свої порушені права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з мотивів, висвітлених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи у судове засідання повторно не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 28,34-35,42-43), та оголошення повідомлення в засобах масової інформації (44-48), які знаходяться в матеріалах справи, причин неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи без їх участі не подали.

Зважаючи на те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а належно повідомлений про розгляд справи відповідач в судове засідання не зявився повторно, суд вважає, що відповідно до ст.224 ЦПК України, справу слід розглянути у відсутності відповідача, постановивши заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання кредитного договору №LVH9AK12960144 від 14.03.2008р. (а.с.4-12) було укладено кредитно-заставний договір автотранспорту від 14.03.2008р між позивачем та ОСОБА_3., згідно якого відповідач передав позивачу автомобіль марки: DAEWOO модель: LANOS TF69Y, рік випуску 2008, легковий, кузов SUPTF696D8W398058, д.н.з. ВС3856ВІ.С. в заставу з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором.

Згідно постанов №14612946 від 21.01.2010 року та №14612946 від 21.01.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження винесеної Личаківським відділом державної виконавчої служби ЛМУЮ було накладено арешти на вищезгаданий автомобіль.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи право застави у позивача виникло 14.03.2008 року, а постанову на підставі якої було накладено арешт, було винесено відповідно 21.01.2010 року, тобто пізніше, ніж було укладено договір застави.

За правилами ст. 16 Закону України «Про заставу», право застави виникає з моменту укладення договору застави, що і мало місце в даному випадку.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» регламентовано, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.

Згідно з вимогами ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції «Про проведення виконавчих дій» № 74/5 від 15.12.1999 року, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернене у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Враховуючи те, що станом на 07.08.2013 року заборгованість перед позивачем складає 16344,40 доларів США, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с. 14-15), суд приходить до висновку, про те, що позивач має переважне право перед іншими особами на задоволення своїх вимог за рахунок кредитно-заставного договору, тому право позивача підлягає захисту у спосіб звільнення майна належного на праві власності ОСОБА_3 з-під арешту, а саме автомобіль марки: DAEWOO модель: LANOS TF69Y, рік випуску 2008, легковий, кузов SUPTF696D8W398058, д.н.з. ВС3856ВІ.С, про що суд ухвалює рішення.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо заборони органам ДВС вчиняти будь-які дії, повязані з обмеженням заставодержателя права розпорядження вказаним транспортним засобом.

Основним завданням органів ДВС є примусове виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку, а порядок їх діяльності, основні повноваження та обовязки визначені в Законі України «Про виконавче провадження». В даному випадку, заборона вчиняти дії, повязані з обмеженням права розпорядження, ототожнюється із забороною вчиняти дії, до вчинення яких державного виконавця зобовязує Закон, що в свою чергу, буде втручанням у внутрішню діяльність органів виконавчої служби, на що суд повноважень немає і що законом заборонено. Тому в цій частині, позов до задоволення не підлягає.

При цьому, задовольняючи позов, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. (а.с.22) та витрати на повідомлення відповідача через засоби масової інформації в розмірі 670 грн. 02 коп. (а.с.49-52).

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 10, 208, 212, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження», суд

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Звільнити автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, з-під арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції №14612946 від 21.01.2010 року.

Звільнити автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, з-під арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції №16624995 від 21.10.2010 року.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 114,70 грн. та витрати на повідомлення відповідача через засоби масової інформації в розмірі 670 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя:Гирич С. В.