Ухвала суду № 361066, 01.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2006 року м.Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого судді Харченка В.В., суддів: Берднік І.С., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Деревенському І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікіс» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення, за касаційною скаргою Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2005 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2005 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікіс» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення задоволено повністю.

Зазначені рішення вмотивовано тим, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване рішення не містить посилання на первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем безпідставно віднесено суми до податкового кредиту.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Тернопільська обєднана державна податкова інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить вищезазначені рішення Господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2005 року скасувати та справу направити на новий розгляд.

Вказані вимоги ґрунтуються на порушенні норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема на тому, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при будівництві обєктів, які не відносилися до складу основних фондів на момент здійснення витрат.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій оспорюване рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки №23-522/1/208/22599345 від 22 березня 2004 року.

Зазначеним актом перевірки (а.с.8-20) було встановлено, що в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаних та споруджених основних фондах без врахування моменту їх участі в господарській діяльності.

Підставою для задоволення позовних вимог судами першої та апеляційної інстанції стала відсутність посилання на первинні бухгалтерські документи, на підставі яких відповідачем було встановлено порушення. З посиланням на Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 16.09.2002 № 429, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1023/7311 суд апеляційної інстанцій не визнав доведеною обставину здійснення позивачем порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Проте такі висновки колегія суддів вбачає передчасними виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 71 КАС України визначено, що субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали. Аналогічний обовязок суду передбачено статтею 38 ГПК України, згідно з якою якщо подані сторонами докази є недостатніми для вирішення спору суд зобовязаний витребовувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі в справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказаної вимоги судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано.

Суди першої та апеляційної інстанцій не зясували наявність у відповідача первинних бухгалтерських документів, на підставі яких було зроблено висновки про допущення позивачем порушень, не викликали посадових осіб відповідача для надання пояснень з цього питання.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення

Головуючий /підпис/ В.В.Харченко

Судді /підпис/ І.С.Берднік

/підпис/ Н.В. Васильченко

/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ С.В. Матолич

З оригіналом вірно

суддя Н.В.Васильченко