Рішення № 36106527, 12.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер № 243/9879/13- ц

Номер провадження № 2/243/3628/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 12» грудня 2013 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі Бондаренко О.В.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська Донецької області цивільну справу за позовом житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про зобовязання до вчинення певних дій та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1», ОСОБА_1, про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, зачіпають честь, гідність, ділову репутацію, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтня 2013р. ЖБК «Автомобіліст-1» звернувся у Словянський міськрайонний суд з уточненим в ході судового розгляду позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії. В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ЖБК № 14 «Автомобіліст-1», є балансоутримувачем будинку № 12 по вул. Рози Люксембург м. Слов'янська. Весною 2013 р. квартиру АДРЕСА_1 купила відповідач та заявила про наміри про переведення даної квартири в нежитлову для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до статуту ЖБК № 14 «Автомобіліст-1» член кооперативу зобов'язаний використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, тобто для свого мешкання (п. 37 статуту). Також відповідно до ст. 49 статуту кооперативу вищим органом управління є загальні збори, яке має право прийняти рішення про переобладнання не придатних для проживання жилих приміщень будинку в нежитлові. 11.08.2013 р. відповідач була запрошена на загальні збори кооперативу, де їй повідомили про недопущення самовільного перепланування квартири та перевод її у нежитлове без згоди кооперативу. Таким чином, власник квартири в кооперативі ОСОБА_3 не мала права без згоди кооперативу здійснювати переобладнання своєї квартири. Однак відповідач знесла усі перегородки у квартирі, що засвідчують у судовому засіданні свідки, члени кооперативу: ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та голова кооперативу ОСОБА_1 Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Відповідно до ст. 8 ЖК України, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу. Переведення житлових квартир в нежитлові в будинках житлово-будівельних кооперативів допускається за згодою загальних зборів членів кооперативу. Відповідно до п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 76 від

17.05.2005 р. переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Відповідно до п. 1.4.6 вказаних правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. Просив суд: - зобовязати відповідачів привести до попереднього стану квартиру АДРЕСА_2 та поновити знесені перегородки; - зобовязати відповідачів використовувати квартиру №37 тільки для житла згідно зі статутом кооперативу; стягнути з відповідачів на користь ЖБК «Автомобіліст-1»; - судові витрати, понесені на оплату судового збору у сумі 114 грн. 71 коп. та послуг адвоката у сумі 500 грн.

29 листопада 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали до суду уточнену в ході судового розгляду зустрічну позовну заяву до ЖБК №14 «Автомобіліст-1», ОСОБА_1, про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, зачіпають честь, гідність, ділову репутацію, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартири від 08 травня 2013 року вони є власниками в рівних частках кожний двокімнатної квартири № 37 в житловому будинку № 12 м. Слов'янська, який перебуває на балансі ЖБК № 14 «Автомобіліст-1», відповідача по справі. Їх право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 8 травня 2013 року, індексні № витягу 3287372 і 3287325, № № записів про право власності 8 92 7 3 1 і 8 92 7 3 0, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 55850814141. Головою правління ЖБК № 14 «Автомобіліст-1» м. Слов'янська на даний час є ОСОБА_1. Відповідачі дійсно мали намір використовувати цю квартиру в майбутньому на благородні і важливі для їх дітей цілі, проте лише в установленому законному вищевказаному порядку щодо її переведення в нежилу, про що було озвучено відповідачу після придбання квартири. Як такого самого факту самовільного перепланування квартири зовсім не було. Але відповідач ОСОБА_8, розтлумачивши цю інформацію по своєму споплюживши і перекрутивши її на свій розсуд, звернулась з двома письмовими заявами від 23.09.2013 року до Слов'янської міської ради щодо факту самовільного перепланування їхньої квартири та переводом її в нежитлове приміщення. Ці заяви розглядались на особистому прийомі у міського голови 09.10.2013 року за участі співробітників виконкому в кількості більше 10-ти осіб, де були заслухані ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які, спотворивши факти щодо переобладнання квартири, і в додаток привселюдно, публічно звинуватили ОСОБА_3, про що чули усі члени виконкому, що вона нібито залякує людей - членів цього кооперативу під час збору підписів за надання згоди на перевід приміщення квартири у нежитлове, примушуючи їх до такого підписання, погрожуючи їм своїми зв'язками та знайомством з міським головою. Вважають, що вказана вище інформація відповідачів до органу місцевої влади, публічний виступ ОСОБА_1 на особистому прийомі міського голови, а потім і викладена в позовній заяві є недостовірною, тобто це інформація, яка не відповідає дійсності і викладена неправдиво, а саме містить відомості про події, які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (вони є неповними і перекрученими). Вказані вище обставини потягли за собою негативні наслідки під час спілкування з оточуючими їх людьми, дітьми, друзями, колегами та керівництвом по місцю роботи, що негативно відобразилось на зниженні їхньої роботоспроможності та її ефективності, так як погіршилась душевна рівновага і спокій, в тому числі і в спілкуванні між собою, тобто те, що відбувається негативно відобразилось на їхніх сімейних стосунках і звичному способі і образі життя, внаслідок чого довелось прикладати додаткових зусиль для організації їхньої життєдіяльності. Просять суд: - визнати відомості, які викладені в заяві ОСОБА_1 від 23 вересня 2013 року, її публічному виступі 09 жовтня 2013 року на особистому прийомі у Слов'янського міського голови ОСОБА_10 та позовній заяві ЖБК № 14 «Автомобіліст-1» м. Слов'янська від 14 жовтня 2013 року, такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними, і які зачіпають честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 і ОСОБА_5; - зобов'язати відповідачів спростувати розповсюджені про них негативні відомості, що не відповідають дійсності, на загальних зборах ЖБК № 14 «Автомобіліст-1» м. Слов'янська, які зібрати і провести в двомісячний термін після вступу рішення суду в законну силу ; - у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди стягнути на їх користь з ОСОБА_1 5000 грн.; - стягнути з ЖБК № 14 «Автомобіліст-1» м. Слов'янська на їх користь понесені судові втирати по справі, а саме судовий збір в сумі 458,80 грн. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, голова ЖБК №14 «Автомобіліст-1», та ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності від 29.11.2013р., позов підтримали повністю, наполягали на його задоволенні, на його обґрунтування навели доводи аналогічні викладеним в позовній заяві. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Просив в задоволенні позову ЖБК «Автомобіліст-1» відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю. Відповідач ОСОБА_3, представник відповідачів ОСОБА_4, в судовому засіданні позов ЖБК №14 «Автомобіліст-1» не визнали, заперечували проти його задоволення; зустрічний позов просили задовольнити повністю, на його обґрунтування навели доводи аналогічні викладеним в позовній заяві.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначив, що з 2008 року він обіймає посаду головного спеціаліста управління архітектури та містобудування Словянської міської ради. Йому для вирішення надходила скарга членів житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1» про нібито наявне перепланування квартири АДРЕСА_2. Для підготовки відповіді на скаргу 04 жовтня 2013 року він здійснював вихід на місце, особисто оглянув приміщення квартири, де виявив, що дійсно власниками квартири вже проведений капітальний ремонт деяких перегородок (вони були повністю відновлені), а ремонт деяких був закінчений приблизно на 2/3. Аварійний стан перегородок, які ремонтувались був засвідчений наданим власником квартири актом. Перепланування у квартирі не було. Для проведення капітальних робот, які мали місце у квартирі АДРЕСА_2 отримання спеціального дозволу не потрібне.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона працює директором школи мистецтв м. Словянськ. У жовтня 2013 року їй зателефонувала голова Словянської міської ради ОСОБА_10, і повідомила, що працівник школи ОСОБА_3, прикриваючись імям міського голови здійснила незаконне перепланування належної їй квартири. Для усунення непорозумінь вона одразу зняла ОСОБА_3 з занять та направила її на прийом до міського голови.

ОСОБА_13 Романович в судовому засіданні показав, що 20.07.2013р. він здійснював заміри і демонтаж вікон у квартирі АДРЕСА_2. Квартира була не придатна для проживання. Між коридором і середньою кімнатою була перегородка, знаходження поруч з якою було небезпечним, оскільки перегородка перебувала у край аварійному стані: вздовж всієї стіни проходила горизонтальна тріщина на відстані приблизно 140 см від підлоги, була значна вертикальна тріщина, стіна була рухомою.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що наприкінці серпня 2013р. вони вдвох з ОСОБА_3 обходили квартири мешканців будинку №12 по вул. Р. Люксембург м. Словянськ та опитували їх, чи згодні вони, щоб у квартири №37 було відкрито лінгвістичний центр. Такі відомості їм були потрібні просто для інформації.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 та є членом правління житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1». Зазначила, що позов до суду ОСОБА_1 подано особисто, без врахування думки інших членів правління, яким достовірно відомо, що у квартирі 37 просто здійснювався ремонт.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він є будівельником. У серпні-вересні 2013 року він проводив будівельні роботи у квартирі АДРЕСА_2. Ним був здійснений демонтаж підлоги, шпалер, були перекладені простінки. Під час будівельних робіт члени кооперативу намагались зайти до квартири, однак без відома власників квартири він нікого туди не впускав. Повна заміна перегородок була здійснена у туалеті та між спальнею і коридором. Замінені перегородки не були несучою стіною. Роботи по заміні перегородок, включаючи час на їх демонтаж та відновлення тривали 1-2 тижні.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він має освіту техніка-будівника. Для зясування питання про необхідність демонтажу та відновлення перегородок, наприкінці серпня 2013 року він був запрошений ОСОБА_16 до квартири АДРЕСА_2. Ним був зафіксований аварійний стан перегородок, градус їх нахилу був значним. Наприкінці серпня 2013 року він знов був у квартирі, бачив що перегородка перекладена. Додав, що всі перегородки, які замінювались у квартирі не могли вплинути на цілість конструкції будинку, оскільки не були несучими.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_4. ЇЇ квартира знаходиться у одному підїзді з квартирою №37. Коли ОСОБА_3 почала ремонтні роботи у своїй квартирі, то і в неї почала сипатись штукатурка. У квартирі №37 вона ніколи не була, які ремонтні роботи там проводяться їй не відомо. Про все, що відбувається у квартирі №37 їй відомо зі слів голови правління ЖБК ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_5. Вона ніколи не була в приміщенні квартири №37, однак, приблизно три місяці тому, через відчинені двері вона побачила, що перегородки у квартирі відсутні.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що вона є власником квартири АДРЕСА_6. Вона ніколи не була в приміщенні квартири №37. Категорично проти переведення даної квартири у нежитлове приміщення.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_7. Разом з іншими членами житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1» вона ходила до прокуратури м. Словянськ та на прийом до міського голови зі скаргами на дії власників квартири №37 щодо здійснення ними незаконного перепланування.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є власником квартири АДРЕСА_8. Перебуваючи на сходовій клітині через відчинені робітником двері побачила, що перегородки відсутні. Про це було складено акт, який вона підписала, перебуваючи на сходовій клітині, оскільки до квартири її не пустили.

Вислухавши пояснення відповідача, представників сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Закон України ОСОБА_6 України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року №2866-ІІІ (далі - ОСОБА_6) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

ОСОБА_22 визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ст. 6 Закону об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється власником будинку або ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.

Згідно ст. 16 Закону, об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів, створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати.

Відповідно до довідки АБ №564504 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) було створено житлово-будівельний кооператив №14 «Автомобіліст-1» за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Р.Люксембург, 12, що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №328794.

Як вбачається з наказу №2 від 01.07.2007р. відповідно до рішення загальних зборів членів ЖБК-14 від 01.07.2007р. головою ЖБК-14 «Автомобіліст-1» призначено ОСОБА_1

Як вбачається з виписки з протоколу загальних зборів ЖБК-14 «Автомобіліст-1» від 30.03.2008р. рішенням загальних зборів членів ЖБК-14 «Автомобіліст-1» прийнято проводити реконструкцію квартир лише з дозволу загальних зборів на підставі документів з архітектури. Використовувати квартири лише під житло відповідно до статуту кооперативу.

Розвязуючи позов ЖБК №14 «Автомобіліст-1» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про зобовязання до вчинення певних дій, суд прийшов до висновку, що він не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності із ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

З наданих в судовому засіданні пояснень свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_7 вбачається, що дійсно у квартирі АДРЕСА_2 мало місце проведення ремонтних робіт, однак, на думку суду, вони не є належними доказами того, що у квартирі АДРЕСА_2 взагалі здійснювалось будь-яке перепланування.

В той же час з пояснень свідків ОСОБА_11, ОСОБА_16 вбачається, що ніякого перепланування у квартирі не здійснювалось, а мала місце лише заміна старих аварійних перегородок на нові.

Крім того, згідно листа Словянської міської ради за вих. №1-4-1033-2 від 09.10.2013р. до ОСОБА_1 було розглянуто питання щодо незгоди мешканців будинку №12 по вул. Р.Люксембург у м. Словянську з переплануванням квартири №37 в зазначеному будинку та переводом її у нежитлове приміщення, з виходом на місце, за участю фахівців управління житлово-комунального господарства та управління архітектури та містобудування Словянської міської ради. При розгляді факт самовільного переобладнання вищезазначеної квартири не підтвердився. До управління житлово-комунального господарства та управління архітектури та містобудування Словянської міської ради з питання переобладнання квартири АДРЕСА_9 власник квартири не звертався, вихідна документація на проектування та переобладнання не надавалася. Власником квартири надано акт аварійного стану будівельних конструкцій. На момент обстеження в квартирі виконувались роботи по капітальному ремонту будівельних конструкцій, а саме міжкімнатних перегородок без перепланування.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, було надано всі можливості для подання необхідних клопотань про призначення експертиз та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи.

Представники ЖБК №14 «Автомобіліст-1» в судовому засіданні категорично відмовились заявляти клопотання про призначення по справі експертизи для встановлення наявності руйнівних процесів, викликаних нібито наявним знесенням несучих перегородок у квартирі №37, та наявності самого факту знищення перегородок у квартирі.

Тому, у розумінні належності та допустимості доказів, суд вважає, що вищезазначені пояснення свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_7 не є належним доказом, яким би було доведено перепланування квартири №37.

Щодо вимог позивача про зобовязання відповідачів у подальшому використовувати квартиру №37 тільки для житла згідно зі статутом кооперативу, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх вже порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Таким, чином, суд не захищає права осіб на майбутнє.

Вимоги ЖБК №14 «Автомобіліст-1» про відшкодування понесених судових витрат у звязку з відмовою у позові задоволенню також не підлягають.

Розвязуючи зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ЖБК №14 «Автомобіліст-1», ОСОБА_1, про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, зачіпають честь, гідність, ділову репутацію, відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що він також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Статтею 124 Конституції України до юрисдикції судів віднесено всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, насамперед, що провадження в порядку цивільного судочинства здійснюється за всіма вимогами, які не є предметом інших видів судочинства (конституційного, господарського, адміністративного, кримінального).

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В судовому засіданні позивач наполягала, що спричинення їй моральної шкоди у розмірі 5000 грн. мало місце в наслідок: звернення представників ЖБК №14 «Автомобіліст-1» до міського голови зі скаргою на дії власників квартири АДРЕСА_2.

Такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У сучасному світі рівень правового захисту прав та свобод людини і громадянина є ключовим показником демократизму суспільства і держави. У демократичній, правовій державі кожне право особи, закріплене належним чином, забезпечується всією повнотою влади. Особливе місце в системі засобів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян посідає реалізація їх права на звернення. У ст. 40 Конституції України зазначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов'язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.

Отже, право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові.

По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.

По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні це механізм виконання соціальних обов'язків публічної влади.

Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян.

З заяви №38 від 23.09.2013р., надісланої головою ЖБК №14 «Автомобіліст-1» ОСОБА_1 на адресу міського голови м. Словянська ОСОБА_10, вбачається, що мешканці будинку №12 по вул. Р.Люксембург м. Словянська звернулися до міського голови м. Словянська з проханням розібратися в законності переобладнання квартири АДРЕСА_10, яка належить ОСОБА_3, і не надавати їй дозволу на перевод зазначеної квартири в нежитлове приміщення.

Таким чином в ході судового розгляду було встановлено, що дійсно з боку членів ЖБК №14 «Автомобіліст-1» мало місце звернення до органів місцевого самоврядування, однак це свідчить лише про те, що члени ЖБК №14 «Автомобіліст-1», як громадяни України скористались своїми конституційними правами. Крім того, з заявами про притягнення певних членів ЖБК №14 «Автомобіліст-1» до кримінальної відповідальності за розповсюдження неправдивих відомостей власники квартири №37 не звертались.

Закон України "Про звернення громадян", яким опосередковуються відносини з приводу подання громадянами заяв, скарг та пропозицій, спрямованих на викриття недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб, до органів державної влади містить положення щодо можливості притягнення авторів звернення до відповідальності лише за наклеп та образи, проте не за оціночні судження.

З огляду на викладене, суд вважає, що інформація, яку просить спростувати відповідач на загальних зборах ЖБК була направлена позивачами до компетентного органу з метою проведення відповідної перевірки викладеним фактам.

Відповідно до ч.1 ст.10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати та передавати інформацію та ідеї без втручання держави.

Тлумачення цьому положенню було надано Європейським судом з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» 1986 року. В п.41 Рішення Суд, зокрема, зазначив, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Саме тому українське законодавство не передбачає відповідальності особи за висловлення нею оціночних суджень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову про визнання недостовірною та спростування інформації, оскільки, на переконання суду, представники позивача довели, що заява голови правління ЖБК ОСОБА_1 О. є оціночними судженнями та носить критичний характер, що також було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_7, які, в свою чергу, висловлювали свої міркування та приводили факти існування подій, які були зазначені в скарзі, а відповідачі, в свою чергу не підтвердили факту, що внаслідок направлення скарги до Голови Словянської міської ради діями членів ЖБК було принижено їх ділову репутацію. Наведені в скарзі висловлювання є вираженням субєктивної думки і поглядів членів ЖБК.

Вимоги відповідачів про відшкодування понесених судових витрат у звязку з відмовою у позові задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про зобовязання до вчинення певних дій відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до житлово-будівельного кооперативу №14 «Автомобіліст-1», ОСОБА_1, про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, зачіпають честь, гідність, ділову репутацію, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено « 12» грудня 2013 року.

Суддя Н.О. Чемодурова