Рішення № 36104199, 17.04.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

17.04.2013

Справа № 335/1415/13-ц

2/335/974/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року місто Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення Запорізької регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просив стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №R52120133762В від 04.10.2011 у розмірі 52 812,78 грн., у тому числі 38 149,96 грн. - поточної заборгованості за кредитом, 9010,42 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 1 709,62 грн. - простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 645,51 грн. - 0,5% за несвоєчасне повернення кредиту, 297,27 грн. - 0,5% за несвоєчасне повернення процентів, а також судові витрати у розмірі 528,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2011 року між юридичною особою ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №R52120133762В року (надалі «Кредитний договір»), згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 65 400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% річних з кінцевим терміном повернення до 04.10.2014 року.

04.10.2011 року відповідачем було надано позивачу заяву на видачу/перерахування кредитних коштів у відповідності до якої, відповідач просив позивача перерахувати кредитні кошти в сумі 65 400 грн. на власний поточний рахунок №26202010162997 відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» для подальшого перерахування на рахунок №26003133601.

Позивач умови укладеного сторонами договору виконав у повному обсязі та своєчасно, перерахувавши кредитні кошти в сумі 65 400 грн. на поточний рахунок №26202010162997 відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» на імя ОСОБА_3 Відповідач у свою чергу свої обовязки за договором належним чином не виконувала у звязку з чим, станом на 30.01.2013 року виникла заборгованість у розмірі 52 812,78 грн., яку позивач і просить стягнути на його користь.

В судове засідання представник позивача не зявився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника ПАТ «ВТБ Банк», позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, пояснень суду не надав, від отримання судових повісток відмовився, до поштового відділення за їх отриманням не зявився, з чого суд робить висновок, що відповідач навмисно ухиляється від отримання судових повісток, які чотири рази направлялися на його адресу.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, в тому числі і визнання таким порядку ч.8 ст.76 ЦПК України, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У звязку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без проведення фіксації судового процесу.

Зясувавши фактичні обставини, що мають значення для справи, перевіривши їх доказами з огляду на їх достатність та взаємозвязок, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2011 року між юридичною особою ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №R52120133762В, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 65 400,00 грн., які перерахував на поточний рахунок №26202010162997 відкритий у ПАТ «ВТБ Банк» на імя ОСОБА_3 Відсоткова ставка за кредитом встановлена в розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 04.10.2014 року.

У звязку виниклою заборгованістю за кредитом кредитор 26.11.2012 року направляв на адресу боржника претензію із вимогою про дострокове повернення кредиту, незважаючи на отримання претензії боржником 29.11.2012 року її вимоги на момент розгляду справи судом боржником задоволені не були, заборгованість непогашена.

Право на предявлення вимоги на дострокове повернення кредиту передбачене п.5.2.2 Кредитного договору відповідно до якого банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення або у інші строки, передбачені умовами цього договору.

Відповідач не виконав умови кредитного договору, у звязку з зазначеним порушенням станом на 30.01.2013 року виникла заборгованість у розмірі 52 812,78 грн. в т.ч.:

поточна заборгованість за кредитом складає 38 149,96 грн.;

прострочена заборгованість за кредитом складає 9 010,42 грн.;

прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом 1 709,62 грн.;

0.5% за несвоєчасне повернення кредиту 3 645,51 грн.;

0.5% за несвоєчасне повернення процентів 297,27 грн.

Розмір заборгованості відповідача підтверджено відповідним розрахунком. Суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок є досвідним, відповідає фактичним обставинам справи, будь-яких інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять. Розрахунок заборгованості є письмовим доказом, який іншими доказами не спростований.

Відповідач ніяких заходів з погашення заборгованості за час розгляду справи не здійснював, умови укладеного договору кредиту не оспорював.

Позивач позовні вимоги не збільшував.

За вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 526 ЦК України визначає загальні умови виконання зобов'язання - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо в договорі визначена дата виконання кредитних умов, то виконання вимог здійснюється у встановлену дату.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливі виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлюється, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що неналежне виконання позивачем зобовязань за Кредитним договором підтверджене доказами, та виходячи із встановлених ст.526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст.629 ЦК України принципу обовязковості договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 52 812,78 грн.

Згідно платіжного доручення від 06.02.2013 року, позивачем при зверненні до суду були понесені судові витрати, а саме сплачений до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 528,13 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат з оплати судового збору справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (р/р 37393000001126 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором №R52120133762В від 04.10.2011 року у розмірі 52812,78 грн., судові витрати у розмірі 528,13 грн., а всього стягнути 53 340,91 грн. (пятдесят три тисячі триста сорок грн. 91 коп.) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі неподання заяви про перегляд рішення набирає законної сили в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.Ю.Бойко