Ухвала суду № 3610400, 10.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-816/08 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 33 інстанції - Серкіз В.Г.

  №13/71/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2008 року   м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)

суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі - Гулій О.Г.,

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність №1 від 29.08.2008р.),

відповідача - ОСОБА_2, (довіреність №5 від 19.06.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову  господарського суду Запорізької області від 19.07.2007р. в адміністративній справі №13/71/07-АП

за позовом Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельного підприємства «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про  скасування рішення №0001602303/0 від 05.09.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

 ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року Підприємство споживчої кооперації «Виробничо-торгівельного підприємства «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0001602303/0 від 05.09.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60498,96грн. В обґрунтування вимог позивач посилався на ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95, п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та зазначив, що спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам, порушує законні права та інтереси позивача. При цьому зауважив, що акт перевірки від 22.08.2006 року №84/23-1/01751688, на підставі якого сформоване оспорюване рішення, містить посилання відповідача на порушення підприємством позивача вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №72, тоді як на момент проведення перевірки та винесення рішення №0001602303/0 від 05.09.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій Постанова від 19.02.2001р. №72 визнана нечинною на підставі Постанови НБУ від 15.12.2004р. №637. Таким чином, за твердженням позивача, на час застосування штрафних санкцій відсутня правова норма, яка встановлює певне правило, за порушення якого застосовується штраф. Крім того, позивач вказував, що законною умовою застосування штрафної санкції у відповідності до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»» є наявність податкової заборгованості у суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банку) на виплати, що пов'язані з оплатою праці. З урахуванням відсутності зазначених в акті перевірки сум податкового боргу по земельного податку, по комунальному податку та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища; наявності грубих порушень порядку проведення перевірки, який визначено в ст.11-1,11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також факту недоведеності відповідачем зазначених в акті перевірки порушень, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування до нього штрафних санкцій.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Запорізької області постановою від 19.07.2007 року задовольнив адміністративний позовні вимоги. При цьому суд зазначив, що відповідачем не доведено факт існування у позивача податкового боргу по земельному, комунальному податку та по збору за забруднення навколишнього природного середовища. Крім того, з посиланням на ч.1 ст.238, 241, 250 Господарського кодексу України суд зазначив про сплив строку застосування адміністративно-господарських санкцій, і вказав, що це також є підставою для задоволення позову та визнання рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя №0001602303/0 від 05.09.2006 року протиправним та його скасування.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати судове рішення та винести нове, яким відмовити в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що підставою для визнання протиправним та скасування прийнятого Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.09.2006 року №0001602303/0 стало неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування норм матеріального права. Зокрема, апелянт висловлює своє непогодження з висновком суду про недоведеність факту існування у позивача податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища, по земельному та по комунальному податках. Вважає, що такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи. На підтвердження зазначеного апелянт вказує, що існування боргу по вищевказаним податкам і зборам підтверджується обліковою карткою позивача як платника податків, яка ведеться в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя; суми податкового боргу позивача по земельному та комунальному податках відображені у першій та другій податкових вимогах від 06.10.2006р. №1/1024 та від 24.11.2003р. №2/1148 відповідно; крім того, зазначені суми боргу вважаються узгодженими та в період свого існування позивачем не оскаржувались. Разом з тим, вказує, що виявлені в ходів перевірки порушення п.2.12 та 2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №72, та п.2.11 «Положення про ведення касових операцій касових операцій в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, мають явне підтвердження. З урахуванням зазначеного апелянт вважає нарахування штрафної санкції у розмірі 60498,96грн. правомірним та застосованим у відповідності з чинним законодавством.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтованими. При цьому позивач зауважує, що враховуючи положення ст.250 ГК України, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафу у відповідності до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995р.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельного підприємства «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р. відповідачем складений акт від 22.08.2006р. №84/23-1/01751688. За висновками, що зазначені в акті перевірки, відповідачем встановлено, зокрема, порушення:

- п.2.12 та п.2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №72, а саме: витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці на загальну суму 59954,71грн. (за висновками акту перевірки за підприємством позивача рахується податковий борг по земельному податку з 30.09.2003р. по 27.11.2003р., з 01.12.2003р. по 10.12.2003р., податковий борг по комунальному податку з 19.11.2003р. по 03.12.2003р., податковий борг по збору за забруднення навколишнього природного середовища з 20.05.2003р. по 21.05.2003р., з 19.08.2003р. по 25.08.2003р. - всього 59954,71грн. (а.с.49 т.1));

- та п.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у сумі 255,42грн., проведенням готівкових розрахунків без подання підтверджуючих документів на загальну суму 288,83грн., а саме: відшкодування витрат громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5. без авансових звітів та підтверджуючих документів про сплату (а.с.50 т.1);

Керуючись Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95та на підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем п.2.12, 2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.1001р. №72, прийняте рішення №0001602303/0 від 05.09.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60498,96грн.

Матеріали справи свідчать, що спір у даній справі виник з приводу правомірності застосування до підприємства позивача штрафних санкцій за порушення п.2.12, 2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.1001р. №72.

За приписами п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, нарахування штрафу у розмірі 60498,96грн. було застосовано за порушення положень нормативно-правового акту, дія якого на момент прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій втратила чинність на підставі Постанови НБУ №637 від 15.12.2004р. З огляду на викладене, слід зробити висновок, що на момент прийняття рішення №0001602303/0 від 05.09.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій не було правила поведінки, яке могло бути порушено позивачем, тому нарахування штрафної санкції за порушення п.2.12, 2.15 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.1001р. №72, є безпідставним.

Крім того, що стосується наявності у позивача податкового боргу із земельного податку, комунального податку та із збору за забруднення навколишнього природного середовища, колегія суддів вважає, що правовою підставою для обґрунтування правомірності висновків суду першої інстанції з цього питання є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами». Так, за правилами п.1.3 ст.1 зазначеного Закону податковий борг (недоїмка) це - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За приписами п.5.1 ст.5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього для подання податкової декларації. Під терміном «податкова декларація» Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розуміє документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп.5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Подана заява зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається узгодженою.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Разом з тим, ані матеріали справи, ані апеляційної скарги не містять доказів на підтвердження наявності у позивача зазначеної суми податкового боргу. Крім того, боргу не було визначено і контролюючим органом. Натомість наявні в матеріалах справи бухгалтерські довідки, податкові декларації (розрахунки) та докази перерахування сум податкових зобов'язань до бюджету (а.с.23-37, 47-84, 85-100) свідчать про самостійне визначення підприємством позивача податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку та земельного податку за вказані періоди та їх сплату в строки, передбачені законодавством.

Що стосується посилань апелянта на акт звірки розрахунків підприємства позивача з бюджетом станом на 31.12.2003р., колегія суддів вважає доцільним визначитись, що такий акт звірки в даному випадку не може бути прийнятий в якості доказу наявності у позивача податкового боргу у сумі 59954,71грн., оскільки, як стверджує сам відповідач, такий акт звірки складений на підставі картки особового рахунку платника податків Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельного підприємства «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» - комп'ютерної програми Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя. Крім того, заходи щодо перевірки невідповідності даних податкового обліку підприємства з даними контролюючого органу відповідачем не були вжиті.

Отже, апеляційна скарга не містить будь-яких додаткових обґрунтувань правомірності спірного рішення №0001602303/0 від 05.09.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій; приймаючи до уваги докази плати позивачем самостійно визначених сум податкового зобов'язання по вказаним податкам та збору за забруднення навколишнього природного середовища, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 року в адміністративній справі №13/71/07-АП слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 року в адміністративній справі №13/71/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.07.2007 року в адміністративній справі №13/71/07-АП - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна