Рішення № 36103780, 11.12.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.12.2013

Справа № 334/9339/13-ц

Провадження № 2/334/3499/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Франчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ „Запоріжліфтсервіс-2 до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних,

в с т а н о в и в :

Директор ТОВ «Запоріжліфтсервіс-2» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу.

В позовній заяві зазначено, що 25.07.2005 року між ТОВ «Запоріжліфтсервіс-2» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до якого Позичальником отримані грошові кошти в сумі 40000,00 гривень.

В зв'язку з тим, що Позичальником його зобов'язання з повернення позики виконувались неналежним чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми позики з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Рішенням Ленінського районного суду від 16.04.2013 року по справі № 2-3165/11 з ОСОБА_1 стягнуто 55516,23 гривень, в тому числі 35992 гривень - основного боргу, 3375,36 гривень - 3% річних за період з 01.04.2008 року по 01.04.2011 рік, 15480,39 гривень - інфляційних втрат за період з 01.04.2008 року по 01.04.2011 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року по вищевказаній справі рішення Ленінського районного суду від 16.04.2013 року залишено без змін, а отже воно набрало законної сили 25 липня 2013 року.

Незважаючи на рішення суду, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по виплаті коштів не виконав, суму боргу не сплатив.

Так як рішенням Ленінського районного суду від 16.04.2013 року інфляційні втрати та 3% річних стягнуто за період тільки до 01.04.2011 року, а сума боргу залишається неповерненою і після цього періоду, позивач має право вимагати від відповідача сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних за період прострочення з 01.04.2011 року по теперішній час.

За період з 01.04.2011 року по 01.10.2013 року сума інфляційних втрат складає 1483,29 гривень, 3% річних складають 2703,84 гривень, всього 4 187,13 гривень.

В звязку з вищевикладеним ТОВ „Запоріжліфтсервіс-2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 4187,13 гривень інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.04.2011 року по 01.10.2013 року, а також судові витрати повязані зі зверненням до суду в розмірі 229,40 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі пояснюючи, що відповідачем порушено умови договору позики та не виплачено суму отриманих коштів.

Відповідач у судовому засіданні заперечуючи проти позову зазначив, що дійсно між ним та позивачем було укладено договір позики, але грошові кошти він фактично не отримував та не користувався ними. Крім того пояснив, що у нього відсутня просрочка в сумі 35992,00 гривень, оскільки договір позики діє до 25.07.2025 року і як встановлено рішенням Ленінського районного суду від 16.04.2013 року сума 35992,00 гривень це непогашена сума, яка згідно договору позики від 25.07.2005 року повинна буди повернена до 25.07.2025 року. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав:

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, ст.. 131 ЦПК України передбачає, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Статтями 525 527 ЦК України передбачається, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що між Сторонами був укладений письмовий договір, то при його виконанні. Сторони зобов'язані виконувати умови Договору та дотримуватися відповідних норм цивільного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

В судовому засіданні встановлено, що 25.07.2005 року між ТОВ «Запоріжліфтсервіс-2» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 40000,00 гривень (а.с.27).

В зв'язку з тим, що Позичальником його зобов'язання з повернення позики виконувались неналежним чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми позики з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2013 року по справі № 2-3165/11 з ОСОБА_1 стягнуто 55516,23 гривень, в тому числі 35992 гривень - основного боргу, 3375,36 гривень - 3% річних за період з 01.04.2008 року по 01.04.2011 рік, 15480,39 гривень - інфляційних втрат за період з 01.04.2008 року по 01.04.2011 рік (а.с.6-7).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року по вищевказаній справі рішення Ленінського районного суду від 16.04.2013 року залишено без змін, а отже воно набрало законної сили 25 липня 2013 року (а.с.8-10).

Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 16.04.2013 року інфляційні втрати та 3% річних стягнуто за період тільки до 01.04.2011 року, а сума боргу залишається неповерненою і після цього періоду, позивач має право вимагати від відповідача сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних за період прострочення з 01.04.2011 року по теперішній час.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 КЦУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 01.04.2011 року по 01.10.2013 року сума інфляційних втрат складає 1483,29 гривень, 3% річних складають 2703,84 гривень, всього 4 187,13 гривень, що підтверджується розрахунком (а.с.4-5).

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги законні, обґрунтовані тому підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача, суми інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.04.2011 року по 01.10.2013 року, яка становить 4187,13 гривень.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачені витрати по оплаті судового збору у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 69, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 615, 625, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ТОВ „Запоріжліфтсервіс-2 до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Адмірала Макарова, б.165, на користь ТОВ „Запоріжліфтсервіс-2 (код ЄДРПОУ 31329360, 69114, АДРЕСА_1, ПАТ КБ „Правекс-банк м. Київ, р/р 26003799984771, МФО 380838) суму інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.04.2011 року по 01.10.2013 року яка становить 4187 (Чотири тисячі сто вісімдесят сім) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Адмірала Макарова, б.165, на користь ТОВ „Запоріжліфтсервіс-2 (код ЄДРПОУ 31329360, 69114, АДРЕСА_1, ПАТ КБ „Правекс-банк м. Київ, р/р 26003799984771, МФО 380838) витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 (Двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяН.Ю.Козлова