Ухвала суду № 36101799, 09.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25321/13-ц Провадження № 22-ц/772/3897/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.Категорія: 27Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 09 грудня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

суддів: Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.,

при секретарі: Агеєвої Г.В.,

за участю сторін у справі: відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за заявою старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про надання дозволу на реалізацію іпотечного майна, встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду,

за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ПАТ "Кредитпромбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.4).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.06.2012 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору службу у справах дітей Вінницької міської ради (а.с.46).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 липня 2012 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки №31.3 ВН/93/І01/07-Склв від 02.10.2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31.00 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів визначивши її початкову вартість шляхом проведення суб'єктом оціночної діяльності незалежної експертної оцінки, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором №31.3ВН/24/07-N від 15.02.2007 року в розмірі 25 698,30 доларів США, що еквівалентно (згідно курсу НБ України станом на день подачі позову) 205 326,84 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту складає 149 795,84 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 54 729,21 грн., пеня в розмірі 799,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в рахунок понесених позивачем витрат 2 293,53 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.55).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 квітня 2013 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.07.2012 року залишено без змін (а.с.126).

У жовтні 2013 року старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області звернувся до суді із заявою про надання дозволу на реалізацію іпотечного майна, встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.07.2012 року. Посилається на те, що на виконанні в Вишенському відділі ДВС Вінницького МУЮ перебуває виконавчий лист №212/7304/2012, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці від 14.05.2013 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в розмірі 205 326,84 грн., а також стягнути судові витрати 2 293,53. 27.05.2013 року було відкрито виконавче провадження, примірники постанов було надіслано сторонам. Станом на 17.10.2013 року у зв'язку з колізією у законодавстві вимоги виконавчого документу залишаються невиконаними.

У матеріалах виконавчого провадження містяться документи щодо відсутності зареєстрованого за боржником майна на праві власності згідно довідки Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, Вінницького ВРЕР УДАІ УМВС України, згідно довідки УПФУ та ДПІ - відсутні джерела отримання доходів, а на рахунках, відкритих в установах банків, кошти відсутні.

Згідно довідки КП ЖЕК №7 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована донька боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно витягу рішення служби у справах дітей Вінницької міської ради від 26.09.2013 року №2107 ДВС відмовлено в надані дозволу на реалізацію в примусовому порядку нерухомого майна, право користування яким мають діти. Тому, старший державний виконавець керуючись ЗУ «Про виконавче провадження» вважає, що у зв'язку з відсутністю такого дозволу, необхідно вирішити питання про надання судом дозволу на реалізацію іпотечного нерухомого майна ОСОБА_2 чи встановити або змінити спосіб і порядок виконання даного рішення суду (а.с.134).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2013 року відмовлено в задоволені заяви старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с.170).

В апеляційній скарзі старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Покиньчереда Н.Г. просить ухвалу суду першої інстанції від 05 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення яким її заяву задовольнити. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.173).

Особа, яка подала апеляційну скаргу старший державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, а також представник ПАТ «Кредитпромбанк» до суду апеляційної інстанції не з'явилися, однак були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради Манзюк Н.В. до суду апеляційної інстанції не з'явилася, надавши заяву про розгляд вказаної справи у її відсутність у зв'язку із службовою необхідністю, зазначила, що при винесені рішення покладається на розсуд суду. Просила при винесені рішення врахувати інтереси неповнолітніх дітей, які також мають право користуватися спірною квартирою.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги прийшла до висновку, що апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про надання дозволу на реалізацію іпотечного майна та встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 липня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для застосування правил ст.373 ЦПК України є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення по цивільній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Посилання державного виконавця на рішення Вінницької міської ради від 26.09.2013 року №2107 про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна є безпідставними, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по цивільній справі №212/7304/2012 набрало законної сили 05.04.2013 року і на даний час неоскаржене та не скасоване. Судовим рішенням визначено чіткий порядок його виконання.

Виконавчий лист виданий судом 31.03.2009 року з метою примусового виконання переданий стягувачем до державної виконавчої служби для вжиття останньою всіх необхідних дій передбачених законодавством України щодо його виконання.

Також місцевим судом роз'яснено, що стягувач у виконавчому провадженні, який є іпотекодержателем, в разі достатніх на те підстав, може звернутися з позовом до суду в порядку позовного провадження із вимогою про визнання осіб такими, що втратили право на проживання чи виселення.

Таким чином, місцевий суд вважав про відсутність у суду підстав для зміни способу виконання судового рішення, у зв'язку з чим, прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви як у необґрунтованій та безпідставній.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією України та законами України.

Положеннями статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Дійсно, Закон України "Про іпотеку" не визначає обов'язку державного виконавця щодо отримання дозволу органу опіки і піклування при реалізації предмета іпотеки право державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки і піклування.

Однак, частиною 2 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 чітко визначено порядок та дії, зокрема, державних виконавців підчас виконавчого провадження.

За змістом п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду. Якщо судом встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

На виконання частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.

Так, пунктом 67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.89 N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 N 789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Тому, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", в даному випадку пріоритети повинні надаватися забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд діє лише у спосіб передбачений Законами України, якими не визначено надання дозволу на реалізацію іпотечного майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам щодо її законності та обґрунтованості, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. В.В. Жданкін

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя: