Рішення № 36101133, 10.10.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2388/13-ц

Провадження № 2/0203/1303/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіКатолікяна М.О.,

при секретаріДовбиш С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення,

у с т а н о в и в:

10 травня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у вересні 2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалене рішення про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу, укладення договору купівлі-продажу з покупцем. Вказана квартира належить відповідачу, і була предметом іпотеки, за кредитним зобовязаннями останнього. При спробі реалізувати своє право продажу позивач зясував, що квартира зайнята відповідачем, який не відчиняє двері. Викладені обставини стали причиною звернення до суду з позовом про виселення відповідача зі спірного приміщення (а.с.а.с. 1 3).

09 липня 2012 року судом було ухвалено заочне рішення про відмову у задоволенні позову, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.09.2012 р. було залишено без змін (а.с.а.с. 74, 75, 101).

06 березня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. Підставами скасування судових рішень стало те, що суди не встановили, чи були порушені права позивача, як і не було надано оцінку доводам позивача щодо неможливості виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без виселення відповідача (а.с.а.с. 132, 133).

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином шляхом поміщення оголошення у газеті «Вісті Придніпровя» (№ 73 від 19.09.2013 р.). При цьому суд попередньо неодноразово надсилав судові повістки на усі відомі адреси відповідача, які поверталися з позначкою листоноші «за закінченням строку зберігання» (а.с.а.с. 49-звор., 141, 148, 151, 154 159, 162). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 169, статей 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2010 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 2-552/10 було ухвалено заочне рішення про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу і була предметом іпотеки за кредитним зобовязаннями відповідача. Способом звернення стягнення за судовим рішенням є її продаж з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішення набрало законної сили 17.10.2010 р. (а.с.а.с. 25, 26, 47, 48).

У спірній квартирі ані відповідач, ані інші особи не зареєстровані (а.с. 34).

У квітні 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про звільнення предмета іпотеки, яку було проігноровано (а.с. 33).

При спробі реалізувати своє право продажу вказаної вище квартири позивач зясував, що квартира зайнята відповідачем, який не відчиняє двері. Ця обставина, зокрема, підтверджується актом від 11.03.2013 р., складеним представниками позивача.

Відповідно до частин 1 3 статті 109 Житлового кодексу Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення містяться у статті 40 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку».

Ураховуючи положення приведених норм, а також заочне рішення від 10.09.2010 р., яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити, виселивши відповідача із спірного житлового приміщення.

При цьому суд вважає, що відсутність доказів отримання відповідачем вимоги позивача про звільнення спірної квартири не є перешкодою для задоволення позову, оскільки відповідач фактично у ній не мешкає, про що свідчать матеріали справи.

Крім того, суд вбачає у діях відповідача, які полягають у незвільненні спірної квартири, ознаки перешкоджання позивачу у реалізації його прав, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд при цьому вважає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права цілком вірним. Інші способи (наприклад, подання державного виконавця про примусовий вхід до житла боржника) не можуть бути застосовані, оскільки заочне рішення від 10.09.2010 р. не підлягає примусовому виконанню органами Державної виконавчої служби України.

У порядку статті 88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 107,30 грн. (а.с. 40).

Керуючись статтями 4 11, 15, 18, 57 60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 215, 218, 224 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) з квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 107,30 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2013 року.

Суддя М.О. Католікян