Постанова № 3610087, 16.04.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.04.09Справа №2а-6020/08/2 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт»

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення .

за участю представників:

від позивача Боркунов А.Ю. пред-к, дов. від 15.04.2009 р.

від відповідача Радін А.О. пред-к, дов. № 77 від 02.12.2008 р.

Суть спору: Державне підприємство «Феодосійський морський торговельний порт»

( далі позивач) звернулось до окружного адміністративного суд АРК з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення за № 002087(0001192301/0) від 22.09.2008 р., прийняте Державної податкової інспекції у м. Феодосії ( далі відповідач) . Вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно, без зясування всіх обставин справи, нарахував суму податкового зобовязання по ПДВ та застосував штрафні санкції.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 18.12.2008 р. , надав заперечення на позов, в яких зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якого 10.09.2008 р. склав акт № 2382/23-1/-1125577 .

У зазначеному акті перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення, зокрема, п.п. 7.4.3., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в наслідок чого встановлено заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість у звязку з завищенням податкового кредиту по ПДВ у сумі 21220 грн. у тому числі вересень 2007 р. у сумі 2956 грн., листопад 2007 р. у сумі 8981 грн., грудень 2007р. у сумі 9283 грн.

На підставі акту перевірки № 2382/23-1/-1125577 відповідачем 22.09.2008 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 002087 (0001192301/0) , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобовязань по податку на додану вартість у сумі 21220грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 10610 грн.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), виготовлені і/або придбані , частково використовуються в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього Закону визначено, що якщо платник податків (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює , що платниками податку з числа резидентів є субєкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу не включаються суми коштів визначені п.п. 4.2.1-4.2.16 п.4.2. ст. 4 Закону, а також інші надходження , прямо визначені нормами цього Закону.

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

З матеріалів справи та пояснень відповідача стає зрозумілим, що податковим органом при проведені перевірки позивача зроблений висновок щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту по ПДВ за листопад грудень 2007 р. сум ПДВ у розмірі 18264 грн., сплачених ТОВ «Українська інноваційні технології» при здійснені розрахунків за ремонт приміщень порту та готелю «Моряк».

Представники податкового органу вважали , що сплачений при здійснені розрахунків ПДВ згідно з п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягає включенню до сум податкового кредиту за відповідні періоди в наслідок того, що позивачем не надані докази того, що матеріальні активи, яки були відремонтовані ТОВ «Українська інноваційні технології», призначаються для їх використання в господарській діяльності порту.

Але з зазначеними висновками не можна погодитись. Так., до матеріалів справи додана копія довідки АБ № 051511 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України , в який визначено, що видами діяльності позивача за КВЕД є 63.22.0 « Функціонування інфраструктури водного транспорту» , 55.10.0 «Діяльність готелів».

В порядку , передбаченому ст. 71 КАС України , відповідачем не надано доказів того, що у період часу, який перевірявся, позивач провів розрахунки за ремонт приміщень порту та готелю «Моряк», яки не використовуються у його господарській діяльності.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність у позивача податкових накладних , оформлених відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, підтвердження відповідачем його право на податковий кредит у листопаді грудні 2007 р., суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив податковий кредит по ПДВ за зазначений період часу на суми ПДВ у розмірі 18264 грн., сплачені під час розрахунків з ТОВ «Українська інноваційні технології» за виконані останнім ремонтні роботи приміщень порту та готелю «Моряк».

Що стосується суми ПДВ у розмірі 2956 грн. , яка була включена до податкового кредиту за вересень 2007 р. в наслідок оподаткування відсотків по депозитам в сумі 43619,97 грн., суд вважає необхідним визначити, що в наслідок відсутності встановленого чинним законодавством порядку розрахунку коефіцієнту операцій, яки підлягали оподаткуванню по ставці 20 % до операцій , яки мали оподаткування по ставці 0%, позивач обґрунтовано включив зазначену суму до податкового кредиту. На думку суду посилання відповідача на застосування платником податків іншої методики розрахунку сум податкових зобовязань по ПДВ згідно з п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в попередніх податкових періодах, не є відповідно до ст. 70 КАС України належним доказом правомірності нарахування позивачу податкового зобовязання по ПДВ за вересень 2007 р. у сумі 2956 грн.

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за вказаний період часу на 21220 грн.

Як зазначено вище , суд не встановив порушення Закону України «Про податок на додану вартість» в діях позивача по віднесенню до податкового кредиту суми ПДВ у період часу вересень, листопад-грудень 2007 р. у розмірі 21220 грн. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у сумі 10610 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті № 2382/23-1/01125577 зробив висновки, які не відповідають діючому законодавству та обставинам справи, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобовязання по ПДВ та нарахування штрафних санкції.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню .

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.04.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії № 002087 (0001192301/0 ) від 22.09.2008 р.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.