Ухвала суду № 36093324, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 815/1418/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Яковлєва О.В. та Танасогло Т.М.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представників позивача - Кожухар Ірини Георгіївни і Сапожкової Олени Миколаївни та представників відповідача - Кочин Ігоря Анатолійовича, Ткачук Юрія Петровича і ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Пивоварня "Південна" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Приватне акціонерне товариство "Пивоварня "Південна" (далі ПрАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2013 року за №0000142301, №0000152301 та №0000162301.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу про віднесення сум до складу валових витрат по придбанню матеріалів без підтверджуючих документів не відповідають дійсності, оскільки, позивачем під час проведення перевірки надавались всі первинні документи на підтвердження витрат на суму 6467684,00 грн., зокрема накладні, договори, акти виконаних робіт та інше. Також, ПрАТ вказано, що доводи ДПІ про віднесення до податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених податковими накладними є неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 17 січня 2013 року за №0000142301, №0000152301 та №0000162301.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26 листопада 2012 року по 14 грудня 2012 року посадовими особами ДПІ на підставі направлень на перевірку та згідно зі ст.77, ст.82, пп.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено планову виїзну перевірку ПрАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 21 грудня 2012 року за №2367/22-0/31005297, яким встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.8.1 ст.138, пп.14.1.27 ст.14 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 7200125,00 грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100000,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року на суму 100000,00 грн.; пп.пп.201.4, 201.10 ст.201, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем за період листопад 2011 року - вересень 2012 року занижено ПДВ на загальну суму 150049,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду з ПДВ на суму 527,00 грн..

Враховуючи виявлені порушення та на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2013 року за №0000142301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125000,00 грн., за №0000152301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7200125,00 грн. та за №0000162301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 187561,00 грн..

Вважаючи виявлені порушення необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправним ПрАТ звернулось з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано для перевірки докази, що підтверджують факт надання позивачем в ході перевірки первинних документів бухгалтерського обліку на всі суми витрат, задекларованих позивачем у період з 2 кварталу 2011 року по 3 квартал 2012 року. Крім того, судом зазначено, що на підтвердження правомірності декларування суми 6143364,00 грн. позивачем були надані оригінали самих платіжних доручень за період січень 2011 року - вересень 2012 року, актів виконаних робіт за період січень 2011 року - вересень 2012 року та інших первинних документів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стосовно спірних правовідносин такими первинними документами можуть бути: договори, акти прийому-передачі, податкові накладні, платіжні доручення та інші матеріали, які підтверджують реальність та фактичність правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

З акту спірної перевірки вбачається, що висновок ДПІ про завищення позивачем задекларованих витрат обґрунтовано віднесенням ПрАТ до складу валових витрат сум по придбанню матеріалів (робіт, послуг) без підтверджуючих документів.

Разом з тим, на підтвердження правомірності декларування у період з 2 кварталу 2011 року по 3 квартал 2012 року валових витрат позивачем були надані фахівцям відповідача необхідні підтверджуючі документи, зокрема: оборотно-сальдова відомість по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 685 "розрахунки з іншими кредиторами", накладні на придбання, рахунки, договори, акти виконаних робіт. Також на підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат у 1 кварталі 2011 року та у період з 2 кварталу 2011 року по 3 квартал 2012 року позивачем були надані реєстри виданих та отриманих податкових накладних, роздруківка з програми "Бухгалтерія 1С" зворотно-сальдової відомості по рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за період січень 2011 року - вересень 2012 року, реєстри платіжних доручень за січень 2011 року-вересень 2012 року, реєстри актів виконаних робіт, акти звірки розрахунків ПрАТ з бюджетом за даними ДПІ зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин, по комунальному податку, по податку з доходів найманих працівників та інше.

Тому, враховуючи наведені обставини справи, а також приймаючи до уваги наявність у ПрАТ всього об'єму необхідних первинних документів колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про завищення ПрАТ в період з 1 кварталу 2011 року по 3 квартал 2012 року задекларованих валових витрат по придбанню матеріалів (робіт, послуг) на загальну суму 7635124,00 грн. в зв'язку з включенням до складу витрат сум, не підтверджених відповідними документами є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, в акті проведеної перевірки податковим органом зазначено, що в ході перевірки на підтвердження валових витрат підприємством не надано первинні документи бухгалтерського обліку, проте, наведені твердження ДПІ спростовуються списком наданих документів ДПІ під час проведення планової документальної перевірки ПрАТ, який особисто підписаний працівником ДПІ ОСОБА_5, та який підтверджує наявність у податкового органу відповідних первинних документів вже під час перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції щодо протиправності доводів відповідача про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 100000,00 грн. в тому числі у 2 кварталі 2012 року у розмірі 100000,00 грн., що на думку ДПІ, підтверджується таблицею "Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток", де відображені розбіжності по збиткам підприємства за даними перевірки і даними ПрАТ, оскільки наведені розбіжності даних сторін жодним чином не обґрунтовані та не доведено податковим органом відповідність його висновків про заниження податку на прибуток будь-яким фактичним даним.

Окрім іншого, змістом пунктів 4 та 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року за № 984 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, в супереч наведеним вимогам ДПІ в акті перевірки не зазначено в наслідок здійснено яких саме операцій та з якими контрагентами у позивача відбулось заниження податку на прибуток, що також свідчить про те, що донарахування відповідачем суми податку на прибуток за 2 квартал 2012 року у розмірі 100000,00 грн. здійснено на підставі не доведених та необґрунтованих припущень.

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року у сумі 150049,00 грн., колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п198.3. цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, пунктом 198.6. цієї статті ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тотожні положення податкового законодавства застосовувались і під час формування податкового кредиту в період з 01 жовтня 2009 року по 01 січня 2011 року згідно Закону України "Про податок на додану вартість" 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР.

За наслідками реалізації укладених правочинів, на вимогу позивача та для формування податкового кредиту контрагентами позивача, зокрема, ПрАТ "Київстар", ТОВ "Союз", Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" та іншими було надано на адресу ПрАТ податкові накладні. Вказані накладні видані у відповідності до п.200.1. ст.200 ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів і даних та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, а тому враховуючи, що податкові накладні були надані особі, зареєстрованій як платник податку в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Крім того, доводи ДПІ щодо відсутності в операціях позивача з контрагентами "розумних" економічних причин, систематичного придбання та продажу товарів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично ґрунтуються лише на припущеннях відповідача та не підтверджуються жодними належними доказами в порядку ст.71 КАС України.

А тому, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2013 року за №0000142301, №0000152301 та №0000162301 є правомірним та таким, що відповідає обставинам справи, а самі рішення підлягають скасуванню.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладенні у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.В. Яковлєв Т.М. Танасогло