Постанова № 36093080, 03.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" грудня 2013 р. Справа № 918/1144/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Сініцина Л.М.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Нетужилов О.Б. (довіреність №538 від 19.11.2013р.);

Поліщук О.І. (довіреність 537 від 19.11.2013р.);

від відповідача - Карпюк А.Є. (довіреність №46 від 18.11.2013р.);

Федоров О.В. (довіреність №45 від 18.11.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 08.10.2013р. у справі №918/1144/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Родина»

до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного

комітету України

про скасування рішення,-

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.10.2013р. у справі №918/1144/13 (суддя Андрійчук О.В.) задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства (надалі в тексті - ПрАТ «Родина») до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі в тексті - Територіальне відділення) про скасування рішення.

Відповідно до рішення визнано недійсними пункти 1, 2, 3 рішення №59 у справі №05-03/ 01-12 адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2013р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкурен-ції та накладення штрафу» та стягнуто з Рівненського обласного територіального відділення Анти-монопольного комітету України на користь ПрАТ «Родина» 1 147 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Відповідача не вста-новлено, в який спосіб визначено подібність між різними видами хліба та хлібобулочних виробів, різновидами хлібобулочних виробів між собою та можливість споживача перейти від споживання од-ного виду хліба до іншого, від хліба до хлібобулочних виробів або від одного хлібобулочного виробу до іншого, враховуючи, що їхні ціна, вага, компоненти, рецептура і технологія приготування, а від-так і споживчі властивості є різними. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що з оскар-жуваного рішення, зокрема таблиці №1 - предметом дослідження при визначенні монопольного ста-новища Позивача був лише хліб. В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо визначен-ня співвідношення питомої ваги хліба та хлібобулочних виробів у виробництві ПрАТ «Родина» та інших суб'єктів господарювання, які здійснювали реалізацію хліба в межах Костопільського району та м.Костопіль.

Визначаючи територіальні межі ринку та беручи за основу лише абстрактний строк придат-ності його до споживання, Відповідач лишив поза увагою реальні строки зберігання товару, а також співвідношення відстані та часу, в межах яких доставка та реалізація хліба та хлібобулочних виробів здійснюватиметься з урахуванням встановлених строків зберігання. Таким чином, висновки, зроб-лені Відповідачем в оскаржувану рішенні щодо частки Позивача на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів, а відтак щодо його монопольного становища, не можуть вважатися такими, що зроблені при повному з'ясуванням усіх обставин справи.

Стосовно п.2 рішення Територіального відділення, яким дії Позивача по встановленню різної вартості доставки різаного та нерізаного хліба та хлібобулочних виробів одного і того ж виду виз-нано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.1 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів шляхом вста-новлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку - суд першої інстанції зазначив, що оскільки відсутній обґрунтований висновок про зайняття Позивачем монопольного становища на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулоч-них виробів, відсутні підстави вважати, що Позивач зловживав монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування знач-ної конкуренції на ринку.(т.2, арк.справи 227-235).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 08.10.2013р. у даній справі, Територіальне відділення подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що за висновком суду першої інстанції, незазначення Територіальним відділенням інформації про співвідношення питомої ваги хліба та хлібобулочних виробів у виробництві Позивача та інших суб'єктів господа-рювання може вплинути на визначення товарних меж ринку. Тому висновок суду щодо неповного з'ясування Відповідачем обставин, пов'язаних із визначенням товарних меж ринку є безпідставним. Разом з тим, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що предметом розгляду справи Відповідачем була оптова доставка товару транспортом Позивача, а не транспортом спожи-вачів. Також Скаржнику не зрозуміло, яким чином визначення територіальних меж впливає наве-дення першою інстанцією існування у Позивача договорів купівлі-прода-жу з суб'єктами господа-рювання м.Сарни, м.Кузнєцовськ, смт.Рокитне тощо. Крім того, на думку Відповідача, необґрунто-вано зроблено висновок, що Позивачем в оспорюваному рішенні невірно встановлено кількість та перелік суб'єктів господарювання, яку здійснювали оптову реалізацію хліба та хлібобулочних виро-бів у територіальних межах Костопільського району та розмір їх частки на ринку. Скаржник вказує, що суд першої інстанції всупереч ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та правової позиції ВГСУ перебрав не притаманні йому повно-важення, а саме переклав обов'язок до-казування монопольного становища Позивача на Відділен-ня, вдався до розширення територіальних меж ринку та тлумачення товарних меж ринку.(т.3, арк. справи 2-11).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 28.10.2013р. апе-ляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.3,арк.спра-ви 1).

ТзОВ «Родина» надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю підтримало виснов-ки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи скаргу безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим.(т.3, арк.справи 45-59).

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.11.2013р. по 03.12.2013р.

Напередодні судового засідання, 02.12.2013р. розпорядженням в.о.голови Рівненського апеля-ційного господарського суду внесено зміни до складу колегії суддів, в зв'язку із тимчасовою втра-тою працездатності суддею Розізнаною І.В.; визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Сініцина Л.М.(т.3, арк.справи 66).

Представники Позивача в судових засіданнях суду апеляційної інстанції 26.11.2013р. та 03.12.2013р. заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просили апеляційний суд залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області у даній справі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники Відповідача судових засіданнях 26.11.2013р. та 03.12.2013р. підтримали до-води, викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної планової перевірки дотри-мання Позивачем законодавства про захист економічної конкуренції 12.01.2012р. розпорядженням №2 адміністративної колегії Відповідача розпочато розгляд справи №05-03/01-12 за ознаками пору-шень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домі-нуючим) становищем на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів шляхом встанов-лення таких цін на ринку та шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, що передбачені п.п. 1, 2 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».(т.1, арк.справи 40-45).

Відповідно до подання з попередніми висновками та згідно з додатком до подання від 10.12. 2012р. з попередніми висновками у справі №05-03/01-12 про порушення ПрАТ «Родина» законодавс-тва про захист економічної конкуренції (т.1, арк.справи 47-52, 55-72), адміністративною колегією Територіального відділення 27.06.2013р. у справі №05-03/01-12 прийнято рішення №59 «Про пору-шення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що:

1. ПрАТ «Родина» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів в 2010 році та І півріччі 2011 року в територіальних межах Костопіль-ського району (включаючи м.Костопіль) з частковою, що перевищує 35%.

2. Дії ПрАТ «Родина» по встановленню різної вартості доставки різаного та нерізаного хліба та хлібобулочних виробів одного і того ж виду є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.1 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економмічної кон-куренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку оптової реаліза-ції хліба та хлібобулочних виробів шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення по-рушення, визначеного в п.2, накладено на Приватне акціонерне товариство «Родина» штраф в сумі 68 000 грн.

4. Відповідно до ст.49 Закону України «Про захист економічної конкуренції» закрито проваджен-ня у справі в частині вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що пе-редбачене п.2 ч.2 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», щодо застосування ПрАТ «Родина» різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин, у зв'язку з не доведенням вчиненого порушення.(арк.справи 28-37).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскар-жуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задово-ленню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіаль-ного відділення Антимонопольного комітету України.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передба-чено право заявник, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Антимонопольного комі-тету України повністю або частково до господарського суду.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним зав-данням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав спожи-вачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конку-ренції.

Частиною 2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі в тексті - Закон) встановлено, що монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарюван-ня, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкурен-ції. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.(п.2 ст.50 Закону). Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) ста-новище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження кон-куренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б немо-жливими за умов існування значної конкуренції на ринку.(ч.1 ст.13 Закону).

Колегія суддів вважає помилковими висновки Територіального відділення щодо монопольно-го становища Позивача на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів і зловживання таким становищем, при цьому звертає увагу на таке:

Як зазначалось вище, пунктом 1 оспорюваного рішення адміністративної колегії Територіаль-ного відділення у справі №05-03/01-12 визнано, що ПрАТ «Родина» займало монопольне (доміную-че) становище на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів в 2010 році та І півріччі 2011 року в територіальних межах Костопільського району (включаючи м.Костопіль) з часткою, що перевищує 35%.

Конкуренція, згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону, - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, вна-слідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продав-цями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.12 Закону, суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає зна-чної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання що-до закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважає-ться становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Вбачається, що під час вирішення даного спору, місцевий суд керувався також Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердже-ною розпорядженням Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002р. (надалі в тексті - Методика), пунктами 2.1, 2.2 якої перебачено, дії може включати в себе визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання.

Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт гос-подарювання; група суб'єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.(п.3.1 Методики).

Пунктами 4.1, 5.1, 5.2 Методики встановлено ознаки, за якими складається перелік товарів щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання та товарні межі ринку, у межах групи взаємозамінних товарів якого споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. визначаються шляхом формування (товарних груп).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з оскаржуваного рішення, об'єк-том аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є Позивач як суб'єкт господа-рювання, який у 2010р. та в І півріччі 2011р. здійснював діяльність на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів. Товаром визначено хліб та хлібобулочні вироби, а товарними межами ринку - оптову реалізацію хліба та хлібобулочних виробів.

Матеріалами справи, а саме специфікацією та наказами ПрАТ «Родина» №2/5 від 02.01.2010 р. та №1-а від 02.01.2011р. стверджується, що до переліку видів хліба та хлібобулочних виробів, що виробляються товариством, відносяться 22 види хліба, 3 види батона, багет, 4 види пирогів, здоба, ватрушка, булка, 3 види булочок, 3 види плюшок, пампушки, калач, плетінка, ріжки, роглики.

У свою чергу, визначення переліку товарів щодо яких має визначатися монопольне станови-ще суб'єкта, пов'язується з наявністю ознак одного (подібного, аналогічного) товару, при існуванні яких споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд - з рішення Відповідача неможливо встановити, в який спосіб останнім визначалася подібність між різними видами хліба та хлібобу-лочними виробами, різновидами хлібобулочних виробів між собою та можливість споживача перей-ти від споживання одного виду хліба до іншого, від хліба до хлібобулочних виробів або від одного хлібобулочного виробу до іншого, враховуючи, що їхні ціна, вага, компоненти, рецептура і техно-логія приготування, а відтак споживчі властивості є різними.

Колегія суддів зазначає, що з оскаржуваного рішення вбачається, зокрема з таблиці №1, предметом дослідження Відповідача при визначенні монопольного становища Позивача був лише хліб.

Також у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо визначення співвідношення питомої ваги хліба та хлібобулочних виробів у виробництві Позивача та інших суб'єктів господа-рювання, які здійснювали реалізацію хліба в межах Костопільського району та м.Костопіль.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем неповно з'ясовано обставини, пов'язані із визначенням товарних меж ринку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, територіальними межами ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів Відповідачем визначено територію Костопільського району (вклю-чаючи м.Костопіль) Рівненської області.

Споживачами хліба та хлібобулочних виробів визначено оптових покупців - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які купують хліб та хлібобулочні вироби для подальшої реалізації кін-цевому споживачу.

При дослідженні встановлених Відповідачем територіальних меж ринку, який обумовлено не-значним терміном його придатності до вживання, що унеможливлює створення споживачами запа-сів хліба та хлібобулочних виробів, місцевим господарським судом зазначено, що Костопільський район межує з Рівненським, Березнівським, Сарненським, Володимирецьким та Гощанським райо-нами. Площа Костопільського району складає 1 496 км2. Відстань між м.Костополем та населеними пунктами інших районів подекуди є значно меншою, аніж відстань між м.Костопіль та населеними пунктами Костопільського району.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу (оптової партії товару) - оптовими покупцями Позивача є суб'єкти господарювання з м.Кузнецовська, с.Бережки Дубровицького району, смт.Рокитне, м.Сарни тощо.

При цьому, як встановлено самим Відповідачем, реалізацію хліба та хлібобулочних виробів на території Костопільского району (включаючи м.Костопіль) здійснювали суб'єкти господарюван-ня, четверо з яких розташовані у м.Рівне, один у м.Березне, один у м.Кузнецовськ, один в Сарненсь-кому районі і лише один в м.Костопіль.

Тобто, за даними Відповідача - більшість суб'єктів господарювання, які здійснювали оптову реалізацію хліба в межах м.Костопіль та Костопільського району, мала місце розташування поза ме-жами територіальних меж ринку, що жодним чином не позначалося на споживчих якостях хліба та хлібобулочних виробів.

В оскаржуваному рішенні Територіального відділення також встановлено, що за період з 2010 р. та І півріччя 2011р. на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів в територіальних межах Костопільського району (включаючи м.Костопіль) здійснювали діяльність наступні суб'єкти господарювання - виробники хлібопекарської продукції: Позивач, ПАТ «Поліссяхліб» (м.Рівне), Хлібокомбінат Березнівського РайСТ (м.Березне Рівненської області), ТзОВ «Хлібодар» (м.Рівне), ПАТ «Кузнецовський хлібзавод» (м.Кузнецовськ Рівненської області), ВП «Рівнехліб» ПАТ «Кон-церн Хлібпром» (м.Рівне), ПСК «Хлібокомбінат Рівненської РСС» (м.Рівне), ФОП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1). Вказані дані були от-римані Відповідачем від Головного управління статистики у Рівненській області.(т.2, арк.справи 125-135).

Відповідно до додатку №3 до переліку суб'єктів, які здійснювали діяльність за КВЕД 15.81.0 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів», увійшло 26 осіб, з яких 23 надали відповіді на запи-ти Відповідача щодо реалізації хліба в межах територіальних меж Костопільського району та м.Кос-топіль. У свою чергу, восьмеро із вказаних суб'єктів підтвердили ін формацію про те, що ними здій-снювалася реалізація хліба та хлібобулочних виробів у визначених Відповідачем територіальних межах. При цьому, один з листів-відповідей (ПАТ «Концерн «Хлібпром» - не містить підпису та пе-чатки уповноваженої особи.(т.2, арк.справи 131, 136-153).

З наданих відповідей не вбачається, чи була реалізація хліба та хлібобулочних виробів розд-рібною, чи оптовою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції - Відповіда-чем під час розгляду справи досліджувалася саме крупноптова реалізація хліба та хлібобулочних виробів простої та непростої рецептури (інші види хліба та хілобобулочних виробів); реалізація хліба та хлібобулочних виробів; оптова реалізація хліба та хлібобулочних виробів.

Згідно зі ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах зма-гальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечен-ня поданими суду доказами.

Часткове підтвердження факту, що суб'єкти господарювання здійснювали саме оптову реалі-зацію хліба та хлібобулочних виробів у Костопільському районі та в м.Костопіль, Територіальне від-ділення витребувало і отримало лише після прийняття 27.06.2013р. оскаржуваного рішення, на що правомірно звернув увагу місцевий суд, а саме: від ПАТ «Поліссяхліб» - 14.08.2013р., від Хлібоком-бінату Березнівського РайСТ - 14.08.2013р., від ПСК «Хлібокомбінат Рівненської РСС» - 15.08.2013, від ПАТ «Кузнецовський хлібзавод» - 14.08.2013р., від ТзОВ «Хлібодар» - 15.08.2013р. Надане Від-повідачем підтвердження від ФОП ОСОБА_5 не містить жодних реквізитів, а також підпису та печатки фізичної особи-підприємця.(т.1, арк.справи 191-214).

Будь-яких інших доказів у підтвердження інформації, зазначеної у відповідях суб'єктів гос-подарювання, Відповідачем до винесення оскаржуваного рішення не отримувалося.

Разом з тим, згідно з інформацією, наданою на вимогу суду першої інстанції Головним управ-лінням статистики у Рівненській області - виробництвом хлібобулочних виробів у 2010 році займало-ся 38 суб'єктів господарювання, а у І півріччі 2011 року - 15.(т.2, арк.справи 50-59).

Крім того, згідно з інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у період з 2010р. по І півріччя 2011р. у межах Рівненської області бу-ло зареєстровано 160 суб'єктів господарювання, з яких: 11 - у Костопільському районі, 33 - у м.Рівне, 7 - у Рівненському районі, 9 - у Сарненському районі, 7 - у Березнівському районі, 3 - у Володими-рецькому районі, 3 - у Гощанському районі, до видів діяльності яких віднесено виробництво хліба та хлібобулочних виробів.(т.2, арк.справи 60-123).

У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо звернення Територіального відділен-ня станом на дату прийняття оскаржуваного рішення до вказаних суб'єктів із запитами про здійс-нення ними оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів у 2010р. та І півріччі 2011р. у визна-чених територіальних межах ринку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарсь-кого суду, що висновки, зазначені Відповідачем в оскаржувану рішенні щодо частки Позивача на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів, а відтак щодо його монопольного стано-вища - є передчасними, оскільки зроблені із неповним з'ясуванням усіх обставин справи.

Пунктом 9.1 Методики, передбачено, що потенційними конкурентами вважаються такі суб'-єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товар-ні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які мо-жуть вступити на ринок.

Проте, Відповідачем в порушення п.9.1 Методики, бралися до уваги тільки ті конкуренти, які в обраних Відповідачем межах товару ринку вже здійснювали реалізацію хліба та хлібобулочних ви-робів.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, в межах Рівненської області зареєстрова-но майже 160 суб'єктів господарювання, до виду діяльності яких відноситься виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Вказані суб'єкти господарювання, у тому числі ті, що здійснювали свою діяльність як в територіальних межах ринку, так і ті, що були зареєстровані у прилеглих до Костопі-льського районах, не досліджувалися Відповідачем на предмет того, чи можуть останні розглядатися потенційними конкурентами ПрАТ «Родина», виходячи з визначених чинним законодавством кри-теріїв.

Бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попи-том, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспро-можністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві вит-рати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).(п.9.2. Методики).

Зокрема, на підставі постанови КМ України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення пов-новажень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тари-фів)» 01.10.2008р. Рівненської обласною державною адміністрацією прийняте роз порядження №424 «Про регулювання торговельних надбавок та рентабельності на основні продукти харчування», яким встановлено граничні рівні рентабельності виробництва хліба.(т.1, арк.справи 98-100).

Разом з тим, обмеження, визначені Відповідачем як бар'єри доступу для потенційних конку-рентів: 1) державне регулювання цін, 2) сталі відносини, що вже склалися між виробниками та реа-лізаторами хліба і хлібобулочних виробів - не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, перше - адміністративне обмеження, стосується ринку України в цілому, Рівненської області зокрема, відпо-відно не може вважатися бар'єром, що перешкоджає доступу інших суб'єктів господарювання лише до Костопільського району та м.Костопіль, а щодо другого - вказане обмеження жодного докумен-тального підтвердження ні в матерівалах справи, ні в судовому засіданні не знайшло.

Так, з наданих на запити Відповідача листів ТзОВ «Кузнецовський хлібзавод», ТзОВ «Хлі-бодар», ТзОВ «Люкс-К», КП «Володимирецький комбінат громадського харчування», ДП «Мер-курій-В» Володимирецької РСС, вбачається, що для вступу в територіальні межі Костопільського району з боку конкурентів, органів влади, суб'єктів господарювання - бар'єрів не було.(т.2,арк.спра-ви 136).

Доказів існування будь-яких інших перешкод для вступу потенційних конкурентів на ринок оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів матеріали справи не містять і Відповідачем під час провадження у справі №05-03/01-12 не виявлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення п.п. 9.1, 9.2, 10.2.1, 10.2, 10.3, 10.4 Методики під час дослідження висновку Територіального відділення щодо визначення монопольного становища ПрАТ «Родина» і дійшов правомірного висновку, що в пор-ушення зазначених приписів Відповідачем не доведено належними доказами наявності ознак, з яки-ми законодавство пов'язує зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища. У той же час, місцевим судом встановлено, що існувала значна конкуренція на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів, можливість доступу інших суб'єктів господарювання на ринок не була обмежена, бар'єрів доступу на ринок не існувало тощо.

Стосовно п.2 оскаржуваного рішення, яким дії Позивача зі встановлення різної вартості дос-тавки різаного та нерізаного хліба одного і того ж виду визнано Відповідачем порушенням законо-давства про захист економічної конкуренції, що передбачене п.1 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) станови-щем на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів шляхом встановлення таких цін реа-лізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і стверджується матеріалами справи - провівши вибірковий аналіз оптово-відпускних цін на хліб та хлібобулочні вироби (на прикладі хліба «Косто-пільського», «Галицького» та батона «Полісяночка» різаних та нерізаних), Відповідач встановив, що для одного і того ж виду хліба однакової рецептури, ваги, відпущеного в одне і теж місце реалізації - включена різна вартість доставки до ціни хліба, що залежить від того, порізаний вказаний хліб чи ні.

Відповідач зазначає, що вартість хліба різаного від хліба нерізаного може відрізнятися на ве-личину вартості порізки, однак вартість доставки в складі ціни хліба повинна бути однаковою неза-лежно від того порізаний хліб чи ні.

З приписів ч.1, п.1 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону вбачається, що зловживання монопольним (домі-нуючим) становищем можливе виключно суб'єктом господарювання, який займає монопольне ста-новище на ринку.

Як зазначалось вище, висновки, відображені Відповідачем в оскаржуваному рішенні щодо монопольного становища Позивача на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів не були доведені належними і допустимими доказами.

Разом з тим, місцевий господарський суд, виходячи з розрахунку вартості доставки хліба рі-заного та нерізаного, встановив, що витрати на збут Позивач обчислював у вартісному вираженні, беручи за основу ціну за одиницю товару, а не кількість і асортимент товару, що перевозиться.

Проте, як вірно встановив місцевий суд, такий розрахунок здійснювався згідно з п.16.2 наказу Позивача №1/18 від 02.01.2011р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики» при помпуванні ціни на хлібобулочні вироби, що реалізуються в межах міста та за межами міста, в ціну включати частину витрат по доставці хліба: в межах міста та району - 4%, за межами міста та району - 9,6%. Отже, витрати на збут визначалися Позивачем, виходячи з 4% від ціни за одиницю хліба та хлібобулочних виробів.

Формування витрат з операційної діяльності, що включаються до повної планової собівартос-ті виробництва, здійснюється Позивачем самостійно, виходячи із визначених чинним законодавст-вом вимог і відповідно до Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.04.2008р. №373.

Вбачається, що правильність формування Позивачем витрат на збут підтверджена листами Міністерства економіки України №22.10.2010р. №3804-25/552, від 07.12.2012р. №85 тощо.(т.2, арк. справи 2-3).

Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні Територіального відділення йдеть-ся виключно про різну вартість доставки для хліба різаного та нерізаного, що розцінено Відповіда-чем як зловживання монопольним становищем. Проте, жодних порушень вимог чинного законодав-ства у спосіб, обраний Позивачем для формування витрат на збут, рівно, як і доказів, що ці дії приз-вели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів - Відповідачем не подано.

Тому, враховуючи, що за відсутності обґрунтованого висновку про зайняття Позивачем моно-польного становища на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів, суд першої інстан-ції дійшов вірного висновку, що Позивач монопольним становищем не зловживав.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п.п. 12, 13 Розпо-рядження Антимонопольного комітету від 19.04.1994р. №5 «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України» - доказами у справі мо-жуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність пору-шення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Збір доказів здійснюється органами чи посадовими особами Комітету, відділення незалежно від місця знаходження доказів.

Згідно п.32 зазначених Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольно-го законодавства України - у рішенні наводяться його мотиви, зазначаються встановлені органом Ко-мітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законнодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Колегія суддів вважає правомірним, що судом першої інстанції при вирішення даного спору оцінювались ті докази, які були отримані під час розгляду справи №05-03/01-12 і були покладені в основу рішення Територіального відділення від 27.06.2013р., а не ті, що зібрані ним після прийняття рішення та під час судового розгляду справи.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольно-го комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріа-льного чи процесуального права.(ст.59 Закону).

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господар-ського суду Рівненської області, що Адміністративною колегією неповно з'ясовано факти, а також не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими, висновки щодо зайняття ПрАТ «Родина» монопольного становища на ринку та зловживання монопольним станови-щем - ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним рі-шення Адміністративної колегії Рівненського обласного терторіального відділення Антимонополь-ного комітету України від 27.06.2013р. №59 у справі №05-03/01-12 з підстав ч.1 ст.59 Закону Украї-ни «Про захист економічної конкуренції».

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм пра-вильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесу-ального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу Ук-раїни, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013р. у справі № 918/1144/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу № 918/1144/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Сініцина Л.М.