Постанова № 36093051, 12.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 909/923/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Лідер-VTM» (надалі ПП «Лідер-VTM») б/н від 28.10.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2013року

у справі № 909/923/13

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (надалі ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»), м. Жидачів

до відповідача: ПП «Лідер-VTM», м. Снятин, Івано-Франківська область

про стягнення 103 170, 13грн.,

з участю представників:

від позивача: Посікіра Р.Р. - представник (довіреність від 08.04.2013р. № 23-5-юр);

від відповідача: не з`явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2013р. у

справі № 909/923/13 (суддя Неверовська Л.М.) позовні вимоги ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до ПП «Лідер-VTM» про стягнення 103 170, 13 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 94 499,91грн. - основного боргу, 1 801,97грн. - 3 % річних, 6 868,25грн. - пені, 2 063,40грн.- судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки останнє прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Зокрема, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних є відмітка тільки про відвантаження товару та передання його перевізнику, відмітки про отримання товару відповідачем немає. Відтак, на думку останнього, при відсутності документів, що підтверджують факт отримання товарів відповідачем, не можна стверджувати про здійснену позивачем поставку. Також скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено конституційне право на судовий захист.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. у складі колегії суддів: головуючий-суддя Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М. та Якімець Г.Г. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2013р.

Розпорядженням в.о. голови суду від 12.12.2013р., у зв`язку із зайнятістю судді Якімець Г.Г. у іншому судовому засіданні, у склад колегії суддів замість судді Якімець Г.Г. - введено суддю Мирутенка О.Л.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (Постачальник) та ПП. "Лідер VTM" (Покупець) 02.03.2012р. укладено договір поставки № 49 ЖГФ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість, ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до договору. Сторони можуть погодити специфікацію до договору. Підписання специфікації свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, визначених договором, щодо поставки товару, однак ціна, кількість та асортимент партії товару, вказані в специфікації є орієнтованими та підлягають уточненню у видаткових накладних на відповідну партію.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 21 календарний день від дня отримання продукції Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до специфікації до договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка товару за договором здійснюється на умовах FCA, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) у редакції 2000 р., якщо інше не передбачено специфікацією.

Передача товару Покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів в місці поставки товару (п. 4.9. договору)

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення Покупцем строків оплати товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідача товар загальною вартістю 318 788 грн. 04 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару.

Проте, як встановлено судом та як видно з матеріалів справи, відповідач в порушення договірних зобов'язань за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 94 499 грн. 91 коп.

Позивачем 19.04.2013р. на адресу відповідача було скеровано претензію із вимогою погасити заборгованість (а.с. 24), однак остання залишена відповідачем від відповіді та задоволення.

У заявлених вимогах (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) (а.с. 40-44) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 94 499,91грн. основного боргу за поставлену продукцію, 6 868,25грн. пені та 1 801,97грн. 3 % річних.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов"язання між сторонами у даній справі виникли з договору поставки товару № 49ЖГФ від 02.03.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов"язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари) , а покупець зобов"язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як зазначалося вище, відповідач в порушення умов договору поставки № 49ЖГФ від 02.03.2012р. зобов`язання по оплаті за отриманий від позивача товар в строки, визначені договором, не виконав, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які б підтвердили сплату боргу відповідачем, відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 94 499,91грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором ( ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, п. 5.3. спірного договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочення Покупцем строків оплати товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку пені, долученого позивачем до матеріалів справи, пеня нарахована за період з 01.02.2013р. по 10.06.2013р. складає 5 036,85 грн. та пеня нарахована за період з 10.06.2013р. по 31.07.2013р. складає 1 831,40грн. разом 6 868,25грн.

Враховуючи факт прострочення відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару згідно умов договору поставки , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 6 868,25 грн. пені є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає до задоволення, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов"язання.

Згідно поданого позивачем розрахунку (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 01.02.2013 по 20.09.203р. від простроченої суми в розмірі 1 801,97грн., яка підлягає до задоволення.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2013р. у справі № 909/923/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.