Постанова № 36093017, 17.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року Справа № 904/7319/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецької Л.М.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників

позивача Бикоємський Р.В.

відповідача Борисенко І.С.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» та публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013р. у справі № 904/7319/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Криворіжкгаз" , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 119 365, 78грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ПАТ «НАК „Нафтогаз України» звернулося до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми 119 365,78 грн., що складається з 6 955,68 грн. 3% річних, 34 778,41 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та 77 631,69 грн. штрафу у розмірі 7% від простроченої суми.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.10.2013р. у справі № 904/7319/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задовольнив частково; з відповідача на користь позивача було стягнуто пеню у сумі 23 763,55 грн., 3% річних у сумі 6 955,68 грн. та 54 342,18 грн. штрафу у розмірі 7%. В решті позову було відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій та можливість зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 30 %.

З рішенням господарського суду не погодилися ні позивач, ні відповідач, з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач - ПАТ «Криворіжгаз» звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з ПАТ «Криворіжгаз» пені та 7% штрафу. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування місцевим судом норм діючого законодавства, що забезпечують правове регулювання процедури банкрутства.

Позивач - ПАТ «НАК „Нафтогаз України», також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення пені та 7% штрафу і прийняти нове рішення про стягнення штрафних санкцій у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, місцевим судом не досліджено не лише майнові, але й інші інтереси сторін, зокрема, негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення зобов'язання відповідача та від зменшення розміру штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники сторін висловили свої заперечення на доводи, викладені в апеляційних скаргах.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.12.2013 року.

В судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, тоді як апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 30.03.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та ПАТ „Криворіжгаз" (Покупець) був укладений договір № 4/12-Б на купівлю-продаж природного газу, відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продавався за цим договором, підлягав використанню Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Сторони узгодили кількість та якість газу, ціну, порядок і умови передачі, обліку газу та проведення розрахунків. Згідно умов договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.6 договору); акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.7 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки (п. 6.1 договору); остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2 договору).

За умовами договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).

Строк позовної давності за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлений сторонами тривалістю у 5 років (п. 9.2 договору).

Матеріалами справи посвідчується, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору виконував в повному обсязі та своєчасно. На виконання договору протягом березня - грудня 2012р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 501, 056 тис. м 3 на загальну суму 10 531 446,61 грн., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі, оплату якого в порушення умов договору відповідач здійснив з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем грошові зобов'язання за договором виконувалися несвоєчасно, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 34 778,41грн. за період з 21.04.2012р. по 01.02.2013р. (по кожному акту окремо) та штраф у сумі 77 631,69 грн. (у тому числі : за квітень 2012р. - 28010,00 грн., за травень 2012р. - 20 438,09 грн., за червень 2012р. - 16 962,32 грн., за липень 2012р. - 12 220,29 грн.)

Відповідач вважає нарахування штрафних санкцій неправомірним, оскільки ПАТ «Криворіжгаз» перебуває в процедурі банкрутства і господарським судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Господарський суд дійшов висновку про те, що на період до порушення провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ „Криворіжгаз" дія мораторію не поширюється, визнав правомірними вимоги позивача та стягнув за вказаний період суму пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 7% штрафу, зменшивши розмір останніх на 30%.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд необґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені та штрафу, з огляду на наступне:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 по справі № 38/ 904/208/2013 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, починаючи з 08.01.2013р. та по даний час ПАТ «Криворіжгаз» перебуває у процедурі банкрутства.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу її виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки за невиконання грошових зобов'язань незалежно від часу їх виникнення, викладено у постановах Верховного Суду України від 12.03.2013р. № 29/5005/16170/2011 та від 01.10.2013р. № 28/5005/3240/2012.

Таким чином, господарський суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість стягнення пені та штрафу за неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. За вказаних обставин рішення місцевого суду в частині стягнення пені та штрафу належить змінити.

З огляду на неправомірність застосування до відповідача пені та штрафу відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги НАК "Нафтогаз України", якою оскаржувалися дії місцевого суду про зменшення останніх.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про часткове скасування оскаржуваного рішення являються обґрунтованими, внаслідок чого рішення господарського суду належить змінити. Підстав для задоволення апеляційної скарги позивача не убачається. Витрати по сплаті судового збору належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Криворіжгаз" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013р. у справі № 904/7319/13 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів,1, ідентифікаційний код 03341397) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 3% річних у сумі 6 955,68грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147,0грн.»

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька