Рішення № 36092935, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 922/3306/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ до ТОВ "НВО "Ю Бі Сі - Промо", м. Харків про стягнення 60627,17 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Зенкін С.В., довіреність № 673 від 19.08.2013 р.,

ВСТАНОВИВ:

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "НВО "Ю Бі Сі - Промо" за договором поставки природного газу №11Б-76ПР-01, який було укладено між сторонами 30.08.11р. борг в розмірі 53552,78 грн., пеню в сумі 4155,84 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 160,69 грн., 3% річних в розмірі 2757,86 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.08.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.09.13р. представник відповідача надав письмові пояснення по справі в яких здійснив перерахунок пені та зазначив, що розраховувати неустойку (пеню) слід за період з 31.01.13р. по 02.08.13р., а саме в сумі 3927,69 грн., а також зазначив, що договір поставки природного газу № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., був укладений з Позивачем, від імені якого діяла його Харківська філія. Всі розрахунки здійснювалися Відповідачем через Харківську філію Позивача. В зазначеному договорі в Розділі Договору "Місцезнаходження та Банківські реквізити Сторін" були зазначені все реквізити Харківської філії Позивача, в тому числі і банківський розрахунковий рахунок, на який відповідач повинен був перераховувати грошові кошти за Договором. Однак, позивач ліквідував Харківську філію, з якою відповідач мав господарські відносини з поставки та оплати природного газу. Згідно п.11.2. Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., "Сторони зобов'язуються повідомити одна одну про зміни своїх платіжних реквізитів протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін". Після ліквідації своєї Харківської філії позивач взагалі не повідомив Відповідача, як це передбачено умовами Договору, про свої нові реквізити, не вніс відповідні зміни до Договору, Відповідач не мав відповідної інформації для належного виконання своїх зобов'язань та не мав можливості здійснити розрахунки внаслідок порушення умов Договору позивачем. Відповідач не вважається таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення позивачем передбачених договором, законодавством або звичаями ділового обороту необхідних дій (ст. 612 ЦК України). Позивач вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання щодо повідомлення про зміни своїх платіжних реквізитів протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін, як зазначено в п.11.2 Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., а тому відповідач не повинен сплачувати пеню та проценти по грошовим зобов'язанням і відповідальність за прострочення Відповідачем не настає внаслідок прострочення позивача згідно ст. 221 ГК України.

03.09.13р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити та зазначає, що позовні вимоги є безпідставними з наступних підстав. Зобов'язання відповідача щодо сплати суму боргу за природний газ в розмірі 53 552,78 грн. згідно Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011 року було припинено в повному обсязі на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського Кодекса України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" мав грошове зобов'язання щодо сплати Відповідачу 95 328,73 грн. згідно Договору поставки природного газу № 11/11-160ПР-01 від 21.12.2010 року. Також в підтвердження цього грошового зобов'язання Позивача було судове рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2012р. по справі №5011-64/9998-2012 на користь ТОВ "НВО "Ю БІ СІ - ПРОМО" щодо стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суми основного боргу за Договором поставки № 11/11-160ПР-01 від 21.12.2010р. в сумі 95 328,73грн. 11.12.12р. зазначене рішення вступило в законну силу та було видано відповідний наказ, який направлено до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. Боржник - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зазначене судове рішення та наказ не виконав: не сплатив своє грошове зобов'язання перед ТОВ "НВО "Ю БІ СІ - ПРОМО" у розмірі 95382,73 грн. за Договором №11/11-160ПР-01 від 21.12.2010р. Зважаючи на те, що у ТОВ "НВО "Ю БІ СІ - ПРОМО" за Договором № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р. було невиконане грошове зобов'язання перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в сумі 53 552,78 грн. строк виконання якого настав, а у ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за Договором №11/11-160ПР-01 від 21.12.2010р. було невиконане грошове зобов'язання у розмірі 95 382,73 грн. строк виконання якого настав, 08.08.2013 року ТОВ "НВО "Ю БІ СІ - ПРОМО" було здійснено припинення зобов'язання за Договором № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р. зарахуванням однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України. Відповідну заяву про зарахування зустрічних вимог було направлено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яку він отримав 16.08.2013р. В результаті зустрічного зарахування однорідних вимог у позивача залишилось невиконане грошове зобов'язань перед Відповідачем в сумі 41 775,95грн. за Договором № 11/11-160ПР-01 від 21.12.2010р., а грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем в розмірі 53552,78 грн. за Договором № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., що є предметом розгляду даної судової справи припинилося в повному обсязі.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимога про сплату пені за період з 05.09.2011р. по 07.05.2012р. є безпідставною та такою, що не може бути задоволена, у зв'язку із наступним. Пунктом 9.3. Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., встановлено, що "неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом". ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася з позовом до Господарського суду Харківської області 02 серпня 2013р. про що свідчить вихідний номер, зазначений на позовній заяві. Тобто пеня мала розраховуватися за період з 31.01.2013р. по 02.08.2013р., як це передбачено умовами п.9.3 Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р. Позивач здійснив розрахунок пені з дати проведення операцій, а не з дати яка передує моменту звернення з претензією або позовом, як передбачено в п.9.3. Договору. Тому вимоги Позивача щодо сплати пені за період з 05.09.2011р. по 07.05.2012р. є такими, що не відповідають умовам договору та не можуть бути задоволені Господарським судом. Стягнення з боржника (Відповідача) пені за Договором № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р. за інший період (з 31.01.2013р. по 02.08.2013р., як це передбачено умовами п.9.3 Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р.) не може бути здійснено, оскільки має місце прострочення кредитора (Позивача). Договір поставки природного газу № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., був укладений з Позивачем, від імені якого діяла його Харківська філія. Позивач вказав, у договорі, той рахунок (рахунок), на який повинні були здійснюватися платежі Відповідача. Платежі на інші рахунки Позивача вважалися б порушенням Відповідачем умов договору. Позивач ліквідував Харківську філію, з якою Відповідач мав господарські відносини з поставки та оплати природного газу. Згідно п.11.2. Договору № 11/Б-76ПР-01 від 30.08.2011р., "Сторони зобов'язуються повідомити одна одну про зміни своїх платіжних реквізитів протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін". Після ліквідації своєї Харківської філії Позивач не повідомив Відповідача, як це передбачено умовами Договору, про свої нові реквізити, не вніс відповідні зміни до Договору, Відповідач не мав відповідної інформації для належного виконання своїх зобов'язань та не мав можливості здійснити розрахунки внаслідок порушення умов Договору Позивачем. Відповідач не вважається таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення Позивачем передбачених договором, законодавством або звичаями ділового обороту необхідних дій (ст. 612 ЦК України). Таким чином, Позивач не виконав свої зобов'язання за п. 11.2. Договору № 11/Б- 76ПР-01 від 30.08.2011р. щодо повідомлення нових рахунків, за якими повинні були здійснюватися платежі Відповідача за договором. Платежі Відповідача на інші рахунки вважалися б порушенням з його боку умов договору. Тобто Позивач є таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання щодо повідомлення про зміни своїх платіжних реквізитів протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін, а тому Відповідач не повинен сплачувати пеню та проценти по грошовим зобов'язанням і відповідальність за прострочення Відповідачем не настає внаслідок прострочення Позивача згідно ст. 221 ГК України.

27.09.13р. відповідач надав суду письмові пояснення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

30.09.13р. позивач надав до суду письмові пояснення на відзив на позовну заяву, в яких просить заперечує проти заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

15.10.13р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11:30 години до 21.10.13р.

17.10.13р. представник позивача надав додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що договором не передбачено правових наслідків у вигляді прострочення позивача у зв`язку із неповідомленням відповідача про зміну своїх платіжних реквізитів, окрім того п. 6.1.1. договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17.10.13р. представник відповідача надав клопотання про припинення провадження у справі (за вх. №38593 від 17.10.2013 р.) у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Представник позивача в судове засідання 21.10.13р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить відмітка в протоколі судового засідання від 15.10.13р., про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.13р. проти позову заперечував та просив суд припинити провадження по справі у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

30 серпня 2011 року між Харківською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" був укладений договір поставки природного газу №11/Б-76ПР-01.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2,644 тис. (дві тис. шістсот сорок чотири) куб. м.. в тому числі по місяцях: серпень - 1,644 тис. куб. м.; вересень - 1,000 тис. куб. м.; разом - 2,644 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1. - 3.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану" вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%. всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3425,97 (три тисячі чотириста двадцять п'ять грн. 97 коп.) гривень. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу. Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів. Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктом 4.1. сторони передбачили, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку. За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; За вересень 2011 року:

- оплата в розмірі по 34% (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- оплати в розмірі по 33% (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1. строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно.

Додатковою угодою №1 від 19.10.11 р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 1.2. виклали в наступній редакції: "Постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно) природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 12,008 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): серпень - 0,008, вересень - 0,000, з 01 по 10 жовтня 0,000, з 11 по 31 жовтня 12,000, разом 12,008. У зв'язку з набуттям чинності Закону України від 20.009.11 №3741-VI постачання природного газу в період з 01 жовтня 2011 року по 10 жовтня 2011 року буде здійснюватись за окремим договором."

Додатковою угодою №1 від 19.10.11 р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 5.1. виклали в наступній редакції: "Строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року (включно)".

Додатковою угодою №1 від 19.10.11р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 4.1. договору доповнено підпунктом 4.1.1. в такій редакції: "Оплата за газ, спожити покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року, проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку:

- протягом трьох банківських днів з дати укладення цієї додаткової угоди;

- остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.».

Додатковою угодою №1 від 19.10.11 р. до договору поставки природного газу №11/Б-76 ПР-01 від 30.08.11р. сторони внесли зміни до договору, а саме пункт 5.1. виклали в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 06 серпня 2011 року і діє в частині передачі газу по 31 жовтня 2011 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.».

Позивачем було ліквідовано Харківську філію дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та не було повідомлено відповідача про зміну реквізитів, що передбачено п. 11.2. договору, оскільки доказів повідомлення про зміну платіжних реквізитів сторонами в процесі не було надано.

Також, як вбачається з матеріалів справи (а. с. 49), рішенням господарського суду м. Києва №5011-64/9998-2012 від 28.11.12р. за позовом ТОВ "Ю БІ СІ - Промо" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення коштів в сумі 96855,55 грн., яке ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" виконане не було.

Відповідач звернувся до позивача з заявою від 08.08.13р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в суму 53552,78 грн., у зв'язку з невиконанням позивачем рішення господарського суду м. Києва №5011-64/9998-2012 від 28.11.12р. за позовом ТОВ "Ю БІ СІ - Промо" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення коштів в сумі 96855,55 грн.

Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 53552,78 грн. була надіслана на адресу позивача у процесі розгляду даної справи, у зв'язку з чим відповідач вважає, що грошові зобов'язання в сумі 53552,78 грн. припинено в порядку ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вже зазначалось вище, ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, в порушення п. 11.2. договору, відповідно до якого сторони зобов'язуються письмово повідомляти одна одну про зміну своїх платіжних реквізитів, свідоцтв платника податку на додану вартість, адрес, номерів телефонів, факсів протягом трьох (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін, позивачем не було повідомлено відповідача про ліквідацію Харківської філії дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та зміну розрахункового рахунку позивача, що унеможливило сплату коштів за отриманий природний газ.

Також, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У зв'язку з тим, що у позивача були невиконані грошові зобов'язання перед відповідачем, а саме за рішенням господарського суду м. Києва №5011-64/9998-2012 від 28.11.12р. за позовом ТОВ "Ю БІ СІ - Промо" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення коштів в сумі 96855,55 грн., що є однорідними та невиконаними зобов'язаннями відповідача перед позивачем в сумі 53552,78 грн., суд вважає, що відповідачем було правомірно направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача в розмірі 53552,78 грн.

Звернення уваги позивача на те, що вимоги між сторонами не є однорідними, оскільки відрізняються структурою ціни договору, а саме в договорах застосовуються різні ставки оподаткування - не є підставою для визнання на цій підставі неоднорідності зустрічних вимог.

Враховуючи вищенаведене, а також з огляду на те, що зарахування може здійснюватися без згоди іншої сторони (за заявою лише однієї сторони - зарахування є одностороннім правочином) у суда існують правові підстави для проведення зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст. 601 ЦК України на суму 53552,78 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на те, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних позовних вимог на суму 53552,78 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, оскільки заява про зарахування була подана вже після порушення провадження у справі.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі за відсутності предмету спору в частині стягнення з відповідача 53552,78 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4155,84 грн. суд відмовляє в їх задоволенні у зв'язку наступним.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.1.3. договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.№12), а саме довідки щодо стану заборгованості ТОВ НВО "Ю БІ СІ - Промо" борг переведено на баланс позивача від Харківської філії ДК "Газ України" станом на 01.04.12р., таким чином після зазначено дати, відповідач був позбавлений можливості здійснювати оплату за поставлений природний газ.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 9.3. договору, нарахування пені мало бути здійснено позивачем за шість місяців до звернення до суду з відповідною позовною заявою. Як вбачається зі вхідного штампу канцелярії господарського суду Харківської області позовна заява надійшла до суду 06.08.13р.

Відповідно до п. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги щодо нарахування відповідачу пені за прострочення платежу такими, що не підлягають задоволенню оскільки прострочення виникло не з вини відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 160,69 грн. та 3% річних в розмірі 2757,86 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є не вірним, а стягненню підлягає сума за період до 31.03.12р. в розмірі 641,65 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 2116,21 грн. відмовити.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 160,69 грн. суми інфляційних втрат, суд перевірив розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем та прийшов до висновку, що інфляційні витрати підлягають стягненню за період з вересня 2011 року по березень 2012 року (включно), а саме в сумі 160,66 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 00,03 грн. відмовити.

Крім того, відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.0.04.2005 р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обгрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропрційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 530, 546, 548, 549, 598, 599, 601, 610 - 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, ст. 80 п.1-1, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" (61157, м. Харків, Жовтневий район, вул. Селянська, 110, р. № 26000001350331 в АТ "ОТП Банк" МФО 364263 код ЄДРПОУ 33119392) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р. № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних в сумі 641,65 грн., інфляційні втрати в сумі 160,66 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1542,51 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 53552,78 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В частині стягнення пені в розмірі 4155,84 грн., 3% річних в сумі 2116,21 грн., інфляційних втрат в розмірі 00,03 грн. відмовити.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.