Постанова № 36092598, 03.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2013 року 11:13 № 826/17506/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1простягнення заборгованості у розмірі 8500,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Картава Я.О.,

від відповідача - ОСОБА_3

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1), у якому просила стягнути заборгованість у розмірі 8500,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов'язано позивача до 13 листопада 2013 року подати витребувані судом документа, а відповідача, протягом 10 днів з дня отримання ухвали, подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

13 листопада 2013 року відповідачем через канцелярію суду подано заперечення проти позову, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року справу призначено до судового розгляду на 25 листопада 2013 року.

У судовому засіданні 25 листопада 2013 року судом оголошувалась перерва до 03 грудня 2013 року у зв'язку з ненаданням представником позивача витребуваних ухвалою суду від 15 листопада 2013 року документів.

У судовому засіданні 03 грудня 2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Солом'янською районною у м. Києві державної адміністрацією 06 лютого 2012 року та взята на облік як платник податків в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку відповідач з 01 березня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку 20%.

05 червня 2013 року працівниками відділу КМСД Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві під час проведення перевірки магазину ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, був виявлений та задокументований факт продажу продавцем вказаного магазину - ОСОБА_4 неповнолітній особі слабоалкогольного напою ТМ «Рево» об'ємом 0,5 л., вмістом алкоголю не менше 8,5 %.

Відносно продавця складено адміністративний протокол за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлено на розгляд адміністративній комісії Київської обласної державної адміністрації, а Регіональному управлінню Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у м. Києві направлено подання щодо виявленого порушення, в якому також зазначено про відсутність у магазині касового апарату та ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідні матеріали перевірки разом зі службовою запискою начальника відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів щодо відсутності у відповідача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, 25 липня 2013 року направлено позивачу для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог діючого законодавства України.

За результатами розгляду матеріалів, 14 серпня 2013 року позивачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій №000001/2100, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 6800,00 грн. за порушення статті 153 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та №000002/2100, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за порушення статті 15 названого Закону.

Відповідні рішення про застосування фінансових санкцій направлені суб'єкту господарювання та отримані останнім 05 вересня 2013 року.

У зв'язку з не проведенням відповідачем сплати зазначених сум, визначених у рішеннях про застосування фінансових санкцій від 14 серпня 2013 року №000001/2100 та №000002/2100, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про їх стягнення.

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник послались на недоведеність позивачем факту реалізації саме відповідачем слабоалкогольного напою «Рево», об'ємом 0,5 л., з вмістом алкоголю не менше 8,5%, а надані суду документи підтверджують реалізацію названого напою саме громадянкою ОСОБА_4

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 153 названого Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Частиною 4 наведеної правової норми закріплено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У частині 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР зазначено, що за порушення вимог статті 153 цього ж Закону до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає суду підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а у разі її порушення, наявність підстав для накладення фінансових санкцій саме на суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача про недоведеність позивачем факту здійснення реалізації слабоалкогольного напою саме відповідачем, оскільки для накладення фінансових санкцій за таке порушення Закон відповідного не вимагає.

Крім того, під час розгляду справи по суті представник відповідача підтвердив факт роботи у магазині відповідача ОСОБА_4, яка допустила продаж слабоалкогольного напою неповнолітній особі.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача щодо не здійснення останньою торгівлі алкогольними напоями з огляду на відсутність у неї ліцензії на такий вид діяльності, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення продажу слабоалкогольного напою «Рево» в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, в якому підприємницьку діяльність здійснює тільки відповідач, що підтверджується договорами оренди нежитлового приміщення №224 від 02 лютого 2012 року та надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території №508 від 01 лютого 2012 року.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР у разі здійснення оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач рішення про застосування фінансових санкцій від 14 серпня 2013 року №000001/2100 та №000002/2100 не оскаржувала, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення накладених цими рішеннями санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03087, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на розрахунковий рахунок №31118106700010, МФО 820019, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код одержувача 38050812, код виду сплати 135 фінансові санкції у розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот ) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко