Постанова № 36092273, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/17063/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Скрипки І.М.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Рудюк В.М.,

від відповідача -Пєшков О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" б/н, від 29.10.2013

на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2013

у справі № 910/17063/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", м. Київ

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 24367грн.47коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2013 (суддя Гулевець О.В.) задоволено позов ПрАТ "СК "ТАС" про стягнення з ПрАТ "СК "Нова" 24367грн.47коп. страхового відшкодування в порядку регресу виплаченого позивачем страхувальнику, за завдану майнову шкоду його автомобілю "ДЕУ", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 12.12.2010, з вини водія автомобіля "ІСУЗУ", цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що позивачем до позовної заяви не було додано доказів вини Почтовика Р.В., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, не надано доказів виплати страхового відшкодування страхувальнику, відсутнє рішення вигодонабувача щодо виплати страхового відшкодування та доказів підтвердження складення Звіту уповноваженою особою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач стверджує, що вину Почтовика Р.В. встановлено постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, страхове ж відшкодування сплачено страхувальнику на підставі акту виконаних робіт та звіту про оцінку автомобіля.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

31.08.2010 року між ПрАТ "СГ "ТАС" (страховик) та Ковіка Тетяною Миколаївною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №А0148381, відповідно до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника пов'язану з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "ДЕУ", державний реєстраційний номер АР 1231 ВІ.

12.12.2010 року на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "ДЕУ", керуванням Казанцева М.І. та транспортного засобу марки "ІСУЗУ", державний реєстраційний номер АА 9739 КВ, під керуванням Почтовика Р.В.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки "ДЕУ" зазнав пошкодження.

Згідно довідки ДАІ та постанови СВ по ДТП СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.12.2010 року, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Почтовиком Романом Вікторовичем п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до Звіту № 188 про оцінку автомобіля "ДЕУ", складеного 29.12.2010 року, вартість матеріального збитку вказаного автомобіля складає 26514грн.

Згідно акту виконаних робіт № 1068 від 11.01.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "ДЕУ" складає 24959грн.60коп.

Відповідно до страхового акту №2850В/08/2011, позивачем прийнято рішення про визнання ДТП, що відбулась 12.12.2010 року, страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 24367грн.47коп.

Позивачем, згідно заяви страхувальника страхове відшкодування в розмірі 24367грн.47коп. виплачено наступним чином: грошову суму в розмірі 22887грн.14коп. сплачено згідно з платіжним дорученням № 5266 від 15.02.2011р. та відомості виплат №1150211 від 15.02.2011 року та грошову суму в розмірі 1 480грн.33коп. списано в рахунок сум несплачених страхових платежів.

Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "ІСУЗУ" на момент ДТП застраховано відповідачем, на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2737379.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в розмірі 24367грн.47коп.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

В матеріалах справи наявна довідка ДАІ по ДТП СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 27.12.2010р. та постанова СВ по ДТП СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.12.2010 року, згідно яких дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Почтовиком Романом Вікторовичем п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності Почтовика Р.В. не спростовує встановленого судом факту наявності його вини у порушенні Правил дорожнього руху України та спричиненні, у зв'язку з цим, збитків майну інших осіб, зокрема автомобілю "ДЕУ", застрахованого позивачем.

Відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2 ст. 1166 ЦК України, ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Почтовиком Р.В. не було доведено, що ним завдано шкоду внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже Почтовик Р.В. має відповідати за шкоду заподіяну автомобілю "Деу", зважаючи на те, що зібраними доказами в кримінальній справі підтверджується порушення ним правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження автомобіля застрахованого позивачем.

Як зазначалось вище цивільно-правова відповідальність по транспортному засобу "ІСУЗУ", на момент ДТП, була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом №ВЕ/2737379.

Згідно вказаного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500грн. та передбачена франшиза в розмірі 0 грн.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний в ДТП збиток.

Що стосується заперечень відповідача про те, що позивачем не надано доказів виплати страхового відшкодування страхувальнику, відсутнє рішення вигодонабувача щодо виплати страхового відшкодування та доказів підтвердження складення Звіту уповноваженою особою апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Дослідивши Звіт №188 про оцінку автомобіля "ДЕУ", складеного 29.12.2010 року, суд дійшов висновку, що Звіт №188 від 29.12.2010р. є належним доказом в підтвердження визначення матеріального збитку нанесеного власнику транспортного засобу в результаті ДТП, що відбулось 12.12.2010 року. Крім того, позивачем додатково додано до матеріалів справи кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №6349 від 04.10.2008, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №8247/09 від 30.01.2009, свідоцтво аварійного комісара, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №7054 від 25.11.2008. Отже, заперечення відповідача щодо складення Звіту не уповноваженою особою є безпідставними.

Відповідно до заяви страхувальника та умов договору № А 0148381 від 31.08.2011р. страхове відшкодування в розмірі 24367грн.47коп. виплачено позивачем наступним чином: грошову суму в розмірі 22887грн.14коп. сплачено згідно платіжного доручення № 5266 від 15.02.2011р. та відомості виплат № 1150211 від 15.02.2011 року, грошову суму в розмірі 1 480грн.33коп. списано в рахунок сум несплачених страхових платежів. Отже, твердження відповідача про відсутність доказів виплати страхового відшкодування визнаються судом безпідставними.

Щодо доводів відповідача про відсутність згоди вигодонабувача на виплату позивачем страхового відшкодування Ковіці Т.М. (страхувальнику), то суд зазначає, що в матеріалах справи, наявна копія листа вих. №201-3/4105 від 05.01.2011 року АТ "ОТП Банк" в м. Запоріжжя, відповідно до якого АТ "ОТП Банк" не заперечує щодо виплати страхового відшкодування страхувальнику - Ковіці Т.М. на ремонт транспортного засобу у розмірі 24441грн.55коп.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми страхового відідшкодування в порядку регресу в розмірі 24367грн.47коп.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі №910/17063/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" - без задоволення.

2. Справу № 910/17063/13 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

І.М. Скрипка