Постанова № 36091654, 16.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/17688/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Якимчук М.М. - представник, дов. б/н від 08.04.2013;

від відповідача: Мазурок І.В. - представник, дов. № 439 від 20.05.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013

у справі № 910/17688/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-монтажна компанія "Ера"

до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд"

про стягнення 91 596,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/17688/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 17 198,75 грн. 3% річних, 81 172,89 грн. пені, 1 967,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи № 910/7700/13 судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи; вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 81 172,89 грн. та 17 198,75 грн., відповідно, за період з 01.04.2013 по 23.09.2013; посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві щодо стягнення 3% річних та пені за період з 13.04.2013, задоволенню не підлягає, оскільки обов'язок відповідача оплатити виконані за договором підряду № 03/12-154СП від 26.03.2012 підрядні роботи, виник з моменту підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт та актів виконаних робіт від 29.03.2013.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/17688/13 скасувати частково, в частині стягнення пені в сумі 5 863,21 грн., 3% річних - 1 172,64 грн. та витрат по сплаті судового збору - 1 967,42 грн.; змінити в частині стягнення пені, шляхом зменшення стягуваної суми на 50% від правомірно розрахованої судом суми 75 309,68 грн., що складає суму у розмірі 37 654,84 грн., з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а в частині стягнення пені в сумі 37 654,84 грн. та 3% річних 16 026,11 грн. - залишити без змін.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що висновок господарського суду щодо того, що обов'язок відповідача оплатити виконані за договором підряду № 03/12-154СП від 26.03.2012 підрядні роботи виник з моменту підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт та актів виконаних робіт від 29.03.2012, не відповідає фактичним обставинам справи, безпідставний та не обґрунтований умовами договору, оскільки умовами договору № 03/12-154СП, фактично, сторони не встановили строк для здійснення розрахунку за виконані роботи відповідачем позивачу, врахувавши лише умови п. 13.5 та підстави (п. 13.6) для здійснення розрахунку за договором, отже, враховуючи норми ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач мав визначити початок прострочення з 13.04.2013; таким чином, загальна сума пені складає 75 309,68 грн., а загальна сума річних складає 16 026,11 грн.

На думку скаржника, суд незаконно та необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні заяви про зменшення пені, незважаючи на наявність достатніх підстав та обґрунтувань, тому використовуючи право, передбачене ст.ст. 22, 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, відповідач заявляє про зменшення пені на 50%, у сумі 37 654,84 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на положення п.п. 13.5, 13.6 договору підряду № 03/12-154 СП й те, що за результатами виконання робіт сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 29.03.2013, згідно із якою відповідач прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 1 457 562,27 грн. відповідно до умов договору, а також на те, що підтвердженням підстав настання строку для оплати відповідачем робіт є листи № 21 від 08.03.2013, № 31-550 від 26.03.2013 Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва".

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 75 667,98 грн. пені, 15 928,37 грн. 3% річних; судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 105 від 26.09.2013, відповідно до якої позивач, у зв'язку із тривалим невиконанням зобов'язань відповідача перед позивачем щодо оплати заборгованості, просив стягнути з відповідача 81 172,89 грн. пені та 17 198,75 грн. 3% річних; судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.03.2012 між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" укладено договір підряду № 03/12-154СП на виконання робіт на будівництві під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 440846 вбачається, що Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" ідентифікаційний код 32347574 змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Укратоменергобуд" ідентифікаційний код 32347574.

Відповідно до п. 1.1 договору № 03/12-154СП відповідач, за договором генпідрядник, доручає, а позивач, за договором субпідрядник, зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами комплекс робіт на об'єкті: "Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві", відповідно до проектно-кошторисної документації, здати в обумовлені строки закінчений будівництвом об'єкт замовнику, усунути протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту виявлені дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт та сплатити послуги генпідряду, а відповідач зобов'язується надати позивачу ділянку будівництва для виконання робіт в межах червоних ліній з дозволом на виконання робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельно-монтажні роботи та оплатити їх.

Факт виконання позивачем умов договору № 03/12-154СП та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, підтверджується складеними та підписаними сторонами за договором № 03/12-154СП актом № 4-5 приймання виконаних будівельних робіт примірна форма КБ-2в за березень 2013 року (роботи були виконані в квітні 2012р.) на суму 1 457 563,27 грн., та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт примірна форма КБ-3 за березень 2011р. на суму 1 457 563,27 грн.

Згідно із п. 13.6 договору № 03/12-154СП підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3), складена на підставі підписаних сторонами актів прийняття виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 у справі № 910/7700/13, яким вирішено господарський спір про стягнення основного боргу між цими ж сторонами, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 188 928,78 грн. боргу, 23 778,58 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати прийнятих підрядних робіт за договором № 03/12-154СП згідно із актом приймання виконаних будівельних робіт примірна форма КБ-2в № 4-5 за березень 2013р. (роботи були виконані в квітні 2012р.), виконав частково, виходячи із розрахунку: 1 457 563,27 грн. вартості виконаних робіт - 50 000,00 грн. часткової оплати - 218 634,49 грн. послуг генпідряду.

Як зазначено у позовній заяві, 11.07.2013 Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38784199 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 1 212 707,36 грн. та надано строк для добровільного виконання до 17.07.2013.

Як вказує позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 26.09.2013 за № 105 та підтверджується витягом із особового рахунку позивача за 25.09.2013, за платіжним документом № 326 від 24.09.2013 відповідачем було перераховано позивачу 1 188 928,78 грн. боргу, згідно із рішенням господарського суду у справі № 910/7700/13.

Отже, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, рішення у справі № 910/7700/13 було виконано останнім лише 24.09.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 17.8 договору № 03/12-154СП сторони погодили, що при затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини відповідача, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1%, але не більше двох облікових ставок Національного банку України, від суми заборгованості за кожний день такої затримки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № 03/12-154СП у розмірі 1 188 928,78 грн. підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 у справі № 910/7700/13, за участю тих самих сторін.

Як стверджує позивач у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 26.09.2013 за № 105, останній має право на нарахування та стягнення з відповідача пені та 3% річних за період з 01.04.2013 по 23.09.2013, відповідно до п. 17.8 договору № 03/12-154СП та в порядку ст. 625 ЦК України.

Твердження позивача обґрунтоване матеріалами справи.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виконано лише 24.09.2013, здійснивши перерахунок сум пені та 3% річних за період, який заявлений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 26.09.2013 за № 105, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення господарським судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3% річних за період з 01.04.2013 по 23.09.2013 у розмірі 81 172,89 грн. та 17 198,75 грн., відповідно.

Доводи скаржника немає підстав визнати такими, що ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено в ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 13.6 договору № 03/12-154СП від 26.03.2012 сторони погодили умови про те, що підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3), складена на підставі підписаних сторонами актів прийняття виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат примірна форма № КБ-3, за березень 2013р., яку умовами договору № 03/12-154СП від 26.03.2012 визначено підставою для здійснення розрахунків (п. 13.6), складена 29.03.2013.

Доказами того, що роботу виконано належним чином є підписані обома сторонами й скріплені відбитком печаток вищезазначені акти № 4-5 приймання виконаних будівельних робіт примірна форма № КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат примірна форма № КБ-3.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 854 ЦК України, п. 13.6 договору № 03/12-154СП від 26.03.2012 обов'язок відповідача оплатити прийняті роботи настав 01.04.2013.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи (ст. 854 ЦК України).

Така правова позиція відповідає положенням листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (пункт 1).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами).

Частиною третьою ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У клопотанні від 22.10.2013 про зменшення розміру пені відповідач зазначає про такі підстави, як неможливість виконання рішення господарського суду від 18.06.2013 у справі № 910/7700/13, у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти відповідача згідно із ухвалою господарського суду від 16.05.2013 № 910/9088/13; нездійснення замовником будівництва КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" фінансування та посилається на те, що позивач не довів, що невиконанням зобов'язання відповідачем спричинено йому збитки, а також вказує на ступінь вини відповідача у порушенні зобов'язання, а саме, визнання відповідачем позову про стягнення основного боргу та повною оплатою виконаних робіт.

Однак, слід вказати на ті обставини, що ухвала Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 у справі № 910/9088/13 прийнята після початку прострочення платежу згідно із договором від 26.03.2012, а згідно із ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду; зазначена ухвала не оскаржувалась відповідачем, отже, останній погодився із її правомірністю; твердження про вплив на прострочення виконання господарського рішення скрутного майнового стану відповідача та відсутність фінансування замовником об'єкту, є голослівними, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

При цьому у листі Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" від 26.03.2013 за № 31-550 було повідомлено про те, що станом на дату підписання листа, замовник будівництва об'єкту: "Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва" розрахувався з генеральним підрядником - відповідачем за виконані будівельно-монтажні роботи у повному обсязі.

Викладені обставини не свідчать про наявність у відповідача виняткового випадку, що є підставою для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи вищевказані обставини, у суду першої інстанції не було підстав досліджувати наявність у позивача збитків, завданих простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 910/17688/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" без задоволення.

2. Справу № 910/17688/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха