Постанова № 36091691, 12.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року Справа № 812/8891/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю:

представника позивача: Алфімова О.П. (паспорт НОМЕР_2 від 29.10.1997 року);

представника відповідача: Вінару К.В. (довіреність № 483/10-013 від 16.07.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000221702 від 11.10.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - Позивач або ПрАТ «СО Азот») звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - Відповідач або СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000221702 від 11.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на таке.

На підставі Акту № 70/17-202/33270581 від 26.09.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Промтехсинтез» СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми «П» від 11.10.2013 року №0000221702 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн.

Позивач вважав висновки, викладені у Акті перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення форми «П» від 11.10.2013 року №0000221702- незаконним.

З підстав викладених у позові, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 11.10.2013 року №0000221702 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, надав суду письмові заперечення на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (аркуші справи 125-129).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000678. (аркуші справи 43, 44, 47, 48)

Позивач взятий на податковий облік в органах ДПС 29.12.2004 року за № 351, зареєстрований платником ПДВ з 29.12.2004 року по 10.05.2011 року по теперішній час (аркуш справи 9).

Так, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1.ст.78 ПК України та наказу СДПІ від 24.09.2013 року № 150 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Промтехсинтез».

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 70/17-202/33270581 від 26.09.2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Промтехсинтез».

Відповідно до висновків зазначеного акту було встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 ст.138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на прибуток за 2012 рік у сумі 490091,14 грн. (4 квартал 2012 року - 490091, 14 грн.) (аркуші справи 8-19).

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» від 11.10.2013 року № 0000221702 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн. (аркуш справи 20).

Суд вважає, що оспорюване рішення СДПІ було прийнято необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин що мають значення для прийняття рішення з наступних підстав.

Із Акту перевірки вбачається, що позивач в порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 ст.138 ПК України завищено від'ємне значення податку на прибуток за 2012 рік через неправомірне віднесення суми 490 091,14 грн. до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок відсутності документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару від TOB НВП «Промтехсинтез».

Однак, суд вважає зазначені висновки СДПІ помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України з огляду на таке.

Так, стаття 138 ПК України визначає склад витрат та порядок їх визнання.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.8.1 п. 138.8. ст..138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

В ході перевірки СДПІ приходить до висновку щодо ознак нереального здійснення фінансово-господарських операцій з поставки товарів TOB НВП «Промтехсинтез». При цьому, такий висновок зроблений на підставі акту перевірки від 15.01.2013 року № 145/227/32964496 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB НВП «Промтехсинтез». Слід врахувати, що актом від 15.01.2013 року № 145/227/32964496 не встановлено фактів нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між TOB НВП «Промтехсинтез» та ПрАТ «Сєвєродонецьке Об'єднання АЗОТ». Таким чином, інформація, викладена в ньому, не може бути доказом нереальності фінансово-господарських операцій між TOB НВП «Промтехсинтез» та підприємством позивача, оскільки взагалі не стосується зазначених господарських відносин (аркуші справи 131-142). Крім того, висновок про умовне постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача спростовується наявними у ПрАТ СО «АЗОТ» документальними доказами, які за своєю суттю є первинними документами, а саме: договором поставки № 26сн/36-0211 від 02.11.2011 року разом із додатком № 1 до договору (специфікація) (аркуші справи 35-38), видатковою накладною № РН-00134 від 15.12.2011 року, прибутковим ордером № 281 від 22.12.2011 року (аркуші справи 31, 32), платіжними дорученнями № 17679 від 03.11.2011 року та № 20472 від 20.12.2011 року (аркуші справи 33, 34), сертифікатами відповідності (аркуш справи 75-114).

Подальше використання придбаного товару підприємством позивача у власній господарській діяльності підтверджується накладними-вимогами на відпуск/внутрішнє переміщення/ матеріалів, актами приймання передачі, актами списання матеріалів, актами-звітами, залишками невикористаних матеріалів (аркуші справи 115-124).

Слід також зазначити, що акт перевірки був підписаний позивачем із запереченнями. Разом з запереченнями до Акту перевірки Позивачем до СДПІ були направлені засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт постачання товарів TOB НВП «Промтехсинтез» позивачеві, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

Однак, СДПІ, при розгляді заперечень до Акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не було прийнято до уваги документальне підтвердження первинними документами операцій поставки товарів TOB НВП «Промтехсинтез» позивачеві (аркуші справи 21-30).

При цьому, СДПІ зазначає, що позивачем не надано копій сертифікатів якості на поставлені товари, а також товарно-транспортних накладних, якими підтверджуються факт постачання товару від контрагента до позивача.

Однак, в судовому засіданні позивачем надані суду належні сертифікати якості на поставлені товари (аркуші справи 75-114).

Посилання представника відповідача на те, що сертифікати якості мають розбіжності із поставленим товаром позивачу судом не приймаються до уваги, оскільки поставлений позивачу товар відповідає наданим в судовому засіданні сертифікатам якості.

При цьому, відповідачем не враховано, що, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, сертифікат якості не може бути документом, на підставі якого ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, оскільки сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт постачання товарів, оскільки не містить відомостей про господарську операцію, та не відповідає вимогам до первинних документів, встановленим законодавством України, а є документом який підтверджує саме якість товару.

Крім того, відповідачем відносно товарно-транспортних накладних не враховано наступне.

Обов'язковість складання товарно-транспортних накладних передбачається Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі-Правила).

Зазначеними Правилами передбачається, що вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до ст.1 Правил, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до ч.1 ст.915 ЦК України, перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

Таким чином, діючим законодавством України не передбачено обов'язкового складання транспортних документів при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом, який належить юридичним особам, які не зобов'язані здійснювати перевезення за зверненням будь-якої особи, тобто транспортом не загального користування.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до умов договору № 26сн/36-0211 від 02.11.2011 року, а саме пункту 2.1 постачальник постачає продукцію на склад покупця. За таких обставин, транспортування товару до складу покупця є обов'язком саме продавця - ТОВ НВП «Промтехсинтез». В цьому випадку, позивач не може нести відповідальність за відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки транспортування продукції до складу позивача здійснював саме ТОВ «НВП «Промтехсинтез» із використанням власного або залученого транспорту.

Таким чином, відсутність у ПрАТ «СО АЗОТ» товарно-транспортних накладних, не є порушенням законодавства України, в т.ч. Податкового кодексу України, та не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки перевезення товарів здійснювалась транспортом не загального користування та постачальником товару.

Отже, доводи відповідача про нездійснення господарської операції між позивачем та ТОВ НВП «Промтехсинтез» внаслідок ненадання сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, не відповідають законодавству України, та є порушенням абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, а прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є порушенням вимог п.78.1.5 ст.78 ПК України.

Суд вважає, що у разі перебування підприємства на час здійснення господарської операції у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та за наявності у цього підприємства свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ підстави для висновку про відсутність у такого підприємства права на видачу податкових накладних та інших документів у підтвердження валових витрат відсутні.

Слід також враховувати, що позивач не може нести відповідальність у разі порушення його контрагентом (ТОВ НВП «Промтехсинтез») податкового та іншого законодавства, оскільки певні види відповідальності мають бути застосовані саме до підприємства, що припускається цих порушень.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем надано суду достатні первинні та бухгалтерські документи на підтвердження правомірності формування складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість отриманих послуг та придбаних ТМЦ у ТОВ НВП «Промтехсинтез».

За таких обставин, висновок відповідача у акті перевірки позивача про завищення від'ємного значення податку на прибуток за 2012 рік у сумі 490091,14 грн. (4 квартал 2012 року - 490091,14 грн.) є необґрунтованим та незмістовним.

Відповідачем, відповідно до положень КАС України не доведено правомірність винесеного у відношенні позивача податкового повідомлення-рішення форми «П» № 0000221702 від 11.10.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн., а тому зазначене податкове повідомлення-рішення судом визнається протиправним та підлягатиме скасуванню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача у відповідному розмірі.

Керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000022170 від 11.10.2013 року на суму 490091,00 грн., задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» від 11.10.2013 року №000022170 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 490091,00 грн., винесене у відношенні приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (код ЄДРПОУ 33270581).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанову складено у повному обсязі до 17 грудня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін