Постанова № 36091661, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2013 р. Справа №801/9695/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Керченського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 4027,96 грн.

Суть спору:

Керченський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на матеріальне забезпечення у розмірі 4027,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як безробітна, проходила професійне навчання, отримувала відповідне матеріальне забезпечення по безробіттю та у той же час працювала на умовах цивільно-правового договору в ДП «Гурзуф», тобто відносилася до зайнятого населення, що є порушенням вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

28.11.2013р. до Окружного адміністративного суду АР Крим від позивача надійшло клопотання з проханням розглянути справу у відсутність представника Керченського міського центру зайнятості.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак, поштова кореспонденція, яка направлялася на адресу відповідача, була повернута до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч.11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, яки беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 р. ОСОБА_1 звернулася до Керченського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної.

На підставі вищевказаної заяви відповідачу наказом від 06.02.2012 р. № НТ120206 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю в розмірі 60% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 180 календарних днів: з 06.02.2012 р. по 30.01.2013 р. Також, за цим наказом виплату допомоги по безробіттю відкладено з 06.02.2012 р. по 16.02.2012 р. Виплату матеріального забезпечення було розпочато з 17.02.2012 р., про що свідчить наказ від 17.02.2012 р. № НТ120217.

26.06.2012 року між Керченським міським центром зайнятості та відповідачем укладено договір №015412062600007, предметом якого є направлення відповідача на підготовку до Керченського міжшкільного навчально-виробничого комбінату "Профцентр" за професією, спеціальністю, навчальною програмою перукар (перукар-модельєр), зі строком навчання з 26.06.2012 року до 23.11.2012 року 5 місяців з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

З наявного в матеріалах справи витягу з наказів Керченського міського центру зайнятості про прийняті рішення по ОСОБА_1 ПК № 015412013000012 від 13.05.2013 р. вбачається, що наказом від 26.06.2012 р. № НТ120626 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з проходженням професійної підготовки, а також призначено та з 26.06.2012 р. розпочато виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання. З 24.11.2012 р. здійснення зазначених виплат припинено у зв'язку з закінченням навчання та, відповідно, з цього моменту (з 24.11.2012 р.) поновлено виплату допомоги по безробіттю, про що свідчить наказ від 26.11.2012 р. № НТ121126.

Через невідвідування без поважних причин Керченського міського центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, позивачем припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної, про що прийнято наказ від 08.05.2013 р. № НТ130508.

21.08.2013 р. Керченським міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за результатами якого складено акт № 249.

З вказаного акта вбачається, що підставою для проведення перевірки була інформація ДПІ про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей. Так, розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна у Керченському МЦЗ з 06.02.2012 р. по 08.05.2013 р., у той же час, згідно наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП "Гурзуф" за договором на виконання робот та послуг від 12.10.2012 р. та звільнена 25.10.2012 р. у зв'язку з закінченням збирання врожаю винограду, згідно наказу № 243 від 25.10.2012 р.

За висновками акта № 249 від 21.08.2013 р. ОСОБА_1, перебуваючи на обліку у Керченському МЦЗ з 06.02.2012 р. по 08.05.2013 р. необґрунтовано отримала допомогу по безробіттю з 12.10.2012 р., у зв'язку з чим, листом від 29.08.2013 р. № 06-4526 відповідача повідомлено про необхідність повернути незаконно отримані кошти в розмірі 4027,96 грн. Вказаний лист отримано відповідачем 03.09.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, з наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку суми незаконно отриманого матеріального забезпечення вбачається, що за період знаходження на обліку в

Керченському МЦЗ відповідачем незаконно отримано матеріальне забезпечення в загальному розмірі 4027,96 грн., у тому числі: 2269,67 грн. матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 24.11.2012 р. по 10.02.2013 р.; 1214,17 грн. матеріальної допомоги у період професійного навчання за період з 12.10.2012 р. по 23.11.2012 р. та 544,12 грн. витрат на професійне навчання за період з 12.10.2012 р. по 23.11.2012 р.

Враховуючи, що грошові кошти відповідачем в добровільному порядку сплачені не були, позивач звернувся до суду з вимогою про їх примусове стягнення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, відповідно до Преамбули, визначалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ. (далі - Закон України № 1533-ІІІ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначені Законом України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. № 803-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 803).

Частиною першою статті 2 Закону № 803 встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють (ч. 4 ст. 2 Закону № 803).

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 803 порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 року № 219 (далі - Порядок № 219 в редакції, чинній на момент звернення відповідача з заявою до Керченського МЦЗ), реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання (відповідно до паспортної реєстрації) за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.

Абзацом 3 пункту 11 Порядку № 219 передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає до центру зайнятості в день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, визначеними частиною третьою статті 1 Закону № 803-XII (тобто не належить до зайнятого населення), і не отримує пенсії на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер. Особа, яка за своїми релігійними переконаннями відмовилася від отримання такої довідки, подає копію паспортної сторінки з відповідною відміткою.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві від 06.02.2012 р. про надання відповідачу статусу безробітного відповідачем зазначено, що трудовою діяльністю вона не займається, не має інших доходів та зобов'язана у випадку працевлаштування, укладання договору цивільно - правового характеру повідомити центр зайнятості.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України № 1533-ІІІ встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, серед іншого, у разі працевлаштування безробітного.

Абзацем 1 ч. 3 вказаної статті встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала на умовах цивільно-правового договору в ДП «Гурзуф» в період отримання матеріального забезпечення по безробіттю, про що центр зайнятості не проінформувала.

Так, 12.10.2012 р. між ОСОБА_1 (підрядник) та ДП "Гурзуф" (замовник) укладено договір, предметом якого є виконання згідно з завданням замовника вказаних в цьому договорі робіт та послуг, результат виконання яких приймається замовником та сплачується в розмірі, вказаному в договорі.

З п. 1.2 договору вбачається, що роботами за договором є збір винограду, його погрузка та сортування.

Строк дії договору встановлений п. 1.3 договору: починаючи з 12.10.2012 р. триває до закінчення збирання врожаю.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник виплачує підряднику винагороду (розмір якої встановлено пунктом 2.1 договору) за фактично зібраний виноград на підставі наряду, виписаного бригадиром виноградної бригади.

Наказом ДП "Гурзуф" № 243 від 25.10.2012 р. договір з ОСОБА_1 було розірвано у зв'язку з закінченням збирання врожаю.

За період знаходження в цивільно-правових відносинах з ДП "Гурзуф" ОСОБА_1 отримувала винагороду в розмірі 1073,28 грн. за виконані за договором роботи та послуги, що підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю на виплату грошей № 394 за жовтень 2012 р.

Вищевикладене підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у цивільно-правових відносинах з ДП "Гурзуф" та отримання доходу в період знаходження на обліку в Керченському МЦЗ у якості безробітної, що свідчить про порушення відповідачем положень статті 36 Закону України № 1533 та є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних спослуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані докази погашення заборгованості в розмірі 4027,96 грн., а отже сума витрат на матеріальне забезпечення в добровільному порядку ним відшкодована не була, через що вимоги щодо примусового стягнення боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Керченського міського центру зайнятості (98300, вул. Кірова, 5, м. Керч, ідентифікаційний код 20708617, р/р 37171001000358 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026), суму виплаченого матеріального забезпечення в розмірі 4027,96 грн. (чотири тисячі двадцять сім гривень дев'яносто шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.