Рішення № 36090840, 02.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Шишка А.І., Пнівчук О.В.,

секретаря - Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу, витребування з володіння та визнання права власності на земельну ділянку та домоволодіння, -

в с т а н о в и л а:

В вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з даним позовом, позовні вимоги не одноразово збільшувала. Остаточно просила визнати недійсною Довіреність від 12.11.2008, визнати недійсними договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, витребувати з володіння ОСОБА_1 вищезазначені домоволодіння та земельну ділянку та визнати право власності на них за позивачем. Позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі підробленої від імені позивача довіреності належні їй домоволодіння та земельна ділянка були відчужені без її відома та згоди,тому просила позов задоволити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2013 року 07 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсною Довіреність від 12.11.2008, визнано недійсними договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, визнано недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 та витребувано з володіння ОСОБА_1 вищезазначені домоволодіння та земельну ділянку. В решті вимог позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині: визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.06.2009 за №1467; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.06.2009 за №1471; витребування з володіння ОСОБА_1 вищезазначених домоволодіння та земельної ділянки.

Апелянт вважає рішення суду незаконним, прийнятим однобічно, необ'єктивно і необґрунтовано, ухваленим з порушенням матеріальних та процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення даної цивільної справи в цілому. Апелянт стверджує, що він є добросовісним набувачем спірного домоволодіння та земельної ділянки, оскільки вищевказане будинковолодіння та земельну ділянку він придбав за відплатним договором, сплатив державне мито, перевірив достовірність документів на будинковолодіння і земельну ділянку, як попередньо з адвокатом ОСОБА_8, що підтверджується поясненнями адвоката, так і безпосередньо приватним нотаріусом ОСОБА_7, яка посвідчила договори купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, перевірила достовірність правовстановлюючих документів, осіб, які є сторонами договору та їх дієздатність, одержала витяг з Єдиного реєстру заборон на відчуження про відсутність обтяжень, які на час укладення даних договорів були відсутні. Апелянт стверджує, що він не знав і не міг знати, чи давала позивачка ОСОБА_2 довіреність своєму брату ОСОБА_9 на право розпорядження належним їй майном, та не знав, чи мав право ОСОБА_9 продати дане майно ОСОБА_3, який відчужив дане майно ОСОБА_1 Зі слів апелянта, суд відновив право власності позивачки ОСОБА_2, застосувавши норми ст. 216 ЦК України, тобто - норми реституції, тоді як згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України вказав, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Апелянт вважає, що при прийнятті рішення суд керувався показами свідка ОСОБА_10, баби позивача, яка є зацікавленою особою та давала неправдиві усні покази. На думку апелянта, в задоволенні позовних вимог зацікавлені усі члени родини позивача, які перебувають у змові між собою з метою заволодіння правомірно набутим майном та грошовими коштами, сплаченими апелянтом за його придбання.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2013 року в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за безпідставністю.

В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів, просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 констатував, що суд першої інстанції допустив процесуальні порушення, але рішення по суті є правильним.

Представник ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші відповідачі по справі в судове засідання апеляційного суду не з'явились.

Заслухавши апелянта, представників, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Апелянт не оскаржує рішення в частині щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсною Довіреності від 12.11.2008, виданої від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4, яка посвідчена нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрована в реєстрі за №264, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 (від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4) та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 17.04.2009 та зареєстрований в реєстрі за №788, щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 (від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4) та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 17.04.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 790, та в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог. Тому, в силу приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не перевіряє його законність і обґрунтованість в цій частині.

Судом встановлено, що 17.05.2004 між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування (посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13), за яким ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами за номером АДРЕСА_1 (а.с.9 т.1 , далі - домоволодіння).

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2004, наявної в матеріалах справи копії Технічного паспорту та Будинкової книги, ОСОБА_2 є власником вищевказаного домоволодіння (а.с. 26, 10-13, 15-17 т.1).

Копією Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ІФ №060029 від 09.06.2005) підтверджено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-22 т.1, далі - земельна ділянка).

12.11.2008 приватний нотаріус ОСОБА_5 посвідчив Довіреність ВМА 176274, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 на представництво її інтересів з питань управління та розпорядження від її імені та в її інтересах належним їй на праві приватної власності нерухомим майном: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за цією ж адресою (а.с. 96, 136, 150 т. 1).

Відповідно до Довідки УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області №15/6645 від 18.11.2010 згідно висновку експерта №09/03-386 від 16.10.2010 в довіреності ВМА №176274 від 12.11.2008, посвідченій нотаріусом ОСОБА_5, підпис від імені ОСОБА_2 та текст «ОСОБА_2» виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 126, 138 т. 1).

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі Довіреності, 17.04.2009 передав належні останній на праві власності спірні домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_3, який, в свою чергу, 03.06.2009 передав їх у власність ОСОБА_1.

Зокрема, згідно копії Договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 17.04.2009, ОСОБА_2, як продавець, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_5 12.11.2008, діяв ОСОБА_4, як представник продавця, передала у власність ОСОБА_3, як покупцю, домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 36).

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ, власником вищевказаного домоволодіння станом на 20.05.2009 був ОСОБА_3 (а.с.37).

Згідно копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1117.04.2009, ОСОБА_2, як продавець, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_5 12.11.2008, діяв ОСОБА_4, як представник продавця, передала у власність ОСОБА_3, як покупцю, земельну ділянку площею 0,0419 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 220 т. 1).

Згідно копії Договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 03.06.2009, ОСОБА_3, як продавець, передав у власність ОСОБА_1, як покупцю, домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ, власником вищевказаного домоволодіння станом на 10.06.2009 був ОСОБА_1 (а.с.39).

Згідно копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 03.06.2009, ОСОБА_3, як продавець, передав у власність ОСОБА_1, як покупцю, земельну ділянку площею 0,0419 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 129 т. 1).

Постановою СВ СУ УМВСУ в Івано-Франківській області від 18.05.2011 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_4, в т.ч. по заяві ОСОБА_2 з приводу заволодіння її майном шляхом шахрайства (а.с. 166-167 т.1).

Згідно копії Вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.07.2012 ОСОБА_14 та ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 357 ч. З, ст. 358 ч. 2, ст. 358 ч. 3 КК України та засуджено (а.с. 248-259 т. 1). У вищевказаному Вироку зазначено, що ОСОБА_4 восени 2008 року викрав у своєї сестри ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2 її особисті документи: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, ідентифікаційний код та документи на земельну ділянку та будинок, що АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_2 на праві власності - договір дарування на земельну ділянку і державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. В подальшому, згідно Вироку, ОСОБА_4 та невстановлена особа, використовуючи паспорт і діючи від імені ОСОБА_2, 12.11.2008 у нотаріуса ОСОБА_5 на підставі викрадених документів оформили довіреність на ім'я ОСОБА_4 ВМА №176274 на право розпоряджатися земельною ділянкою АДРЕСА_1. При цьому нотаріус ОСОБА_5, будучи введеним в оману стосовно особи, яка представилася ОСОБА_2 і надала завідомо неправдиву інформацію, посвідчила вказану довіреність. На підставі вказаної підробленої довіреності ОСОБА_4 та ОСОБА_14 в квітні 2009 року продали належну ОСОБА_2 земельну ділянку та будинок вартістю 80 тисяч доларів США, що по курсу НБУ становило 616 тисяч гривень, а виручені кошти від реалізації привласнили (абз. 2-4 а.с. 249 т.1).

Особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 цього ж Кодексу).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 10 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних домоволодіння та земельної ділянки, укладених 03.06.2009 між ОСОБА_3, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що суд під час розгляду справи не встановив факту правомірної добросовісності в діях відповідачів при укладенні зазначених правочинів, що такі дії спрямовані на визначення у останнього набувача (яким є ОСОБА_1) видимості правомірності та добросовісності, що в даному випадку не відбувалася фактична заміна особи володільця, а ОСОБА_3, будучи носієм протиправного умислу, як сторона такого правочину при його укладенні не розраховував на реальність настання наслідків відповідного правочину.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки, вони суперечать положенням ч. 5 ст. 12 ЦК України, згідно яких добросовісність набувача презюмується, доки зворотне не буде встановлено судом. В матеріалах справи відсутні належні докази, в розумінні приписів ст. 58 ЦПК України, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_1 як останнього набувача спірного майна.

Окрім того, договори купівлі-продажу спірних домоволодіння та земельної ділянки, укладені 03.06.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після договорів купівлі-продажу спірної нерухомості, укладених 17.04.2009 ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які рішенням суду першої інстанції визнано недійсними, а, відтак, вважає колегія суддів, позовні вимоги ОСОБА_2 як власника спірної нерухомості про визнання недійсними наступних правочинів (укладених 03.06.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1) щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсних правочинів не підлягають задоволенню.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_2 щодо витребування з володіння ОСОБА_1 спірних домоволодіння та земельної ділянки суд першої інстанції, враховуючи приписи ст. 388 ЦК України, дійшов вірного висновку, що позов по своїй суті відповідає всім вимогам пред'явлення віндикаційного позову (що передбачає витребування майна від добросовісного набувача) і про наявність правових підстав для витребування майна від відповідача ОСОБА_1

Колегія суддів, враховуючи приписи ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим з огляду на те, що ОСОБА_1 придбав спірну нерухомість не безпосередньо у власника - ОСОБА_2, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно, - ОСОБА_3, і спірне майно вибуло з володіння власниці не з її волі, що безспірно встановлено наявним в матеріалах справи Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.07.2012. Відтак, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Крім того, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Доводи апелянта з приводу того, що в задоволенні позовних вимог зацікавлені усі члени родини позивача, які перебувають у змові між собою з метою заволодіння правомірно набутим майном та грошовими коштами, сплаченими апелянтом за його придбання, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних домоволодіння та земельної ділянки, укладених 03.06.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2013 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.06.2009 року та зареєстрований в реєстрі за № 1467, та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.06.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 1471, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.06.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 1467, та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.06.2009 та зареєстрований в реєстрі за № 1471, відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: А.І. Шишко

О.В. Пнівчук