Ухвала суду № 36090820, 05.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2075/13-ц

Провадження № 22ц/779/2983/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції - Собко В.М.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.

секретаря Турів О.М.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третьої особи Національного банку України про визнання кредитного договору недійсним, визнання неправомірними дій і рішень ПАТ КБ «ПриватБанк» при укладанні та реалізації договору, зобов'язання вчинити дії, поновити порушене право, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 на ухвалу Снятинського районного суду від 10 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

ухвалою Снятинського районного суду від 10 жовтня 2013 року справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третьої особи Національного банку України про визнання кредитного договору від 07.07.2004 року з усіма його додатками недійсними, визнання неправомірними дій і рішень ПАТ КБ «ПриватБанк» при укладанні та реалізації зазначених договорів і похідних від них, зобов'язання вчинити дії, поновити порушене право передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за місцем знаходження відповідача на підставі ч. 1 п. 2 ст. 116 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2 посилається на порушення судом при постановленні ухвали норм процесуального права. Зазначає, що відкривши 19.08.2013 року провадження у справі, суд не проінформував позивачку про рух справи, не викликав сторони в судове засідання, а всупереч ст. 114 ЦПК України справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки недійсним передав на розгляд суду до м. Дніпропетровська. Судом не враховано, що позивач відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" повинен бути звільнений від сплати судового збору. Тому просить оскаржувану ухвалу скасувати.

В засідання апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» доводи апеляційної скарги заперечила.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Передаючи питання на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції керувався ч. 1 п. 2 ст. 116 ЦПК, згідно якої суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. При цьому, суд виходив із загальних положень підсудності справи за місцезнаходженням відповідача.

Проте такий висновок суду не відповідає вимогам процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_4 ОСОБА_2, звертаючись до суду із зазначеним позовом, посилалася на те, що 07.07.2004 року ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір № CVH0G000000065, відповідно до умов якого їй було надано 74 000 доларів США кредиту на придбання житла. Вважаючи, що умови кредитного договору є несправедливими й не відповідають вимогам статей 11, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється, а також кредитний договір укладений позивачкою під впливом обману зі сторони відповідача, ОСОБА_2 з наведених підстав просила визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо надання кредиту ОСОБА_4 в іноземній валюті протиправними, а укладений кредитний договір з усіма його додатками недійсним. Також, просила визнати недійсними договір іпотеки № CVH0G000000065 від 09.07.2004 року та додаткову угоду № 1 від 15.07.2004 року до договору іпотеки, за якими ОСОБА_4 передала в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, посилаючись на порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_4, 1991 р. н., укладенням договору іпотеки без дозволу органу опіки та піклування, а також відсутність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Ухвалою Снятинського районного суду від 19 серпня 2013 року відкрито провадження у даній справі.

Відповідно до п. 5 ст. 110 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно з п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

За змістом роз'яснень, що містяться в п. п. 4, 37 цієї Постанови позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред'являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК. При цьому суд має враховувати право споживача на пред'явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина п'ята статті 110 ЦПК). Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

Предметом судового спору позивачем визначені правовідносини, які ґрунтуються на порушенні прав споживача при укладенні кредитного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», а також обмеження прав малолітньої дитини при передачі в іпотеку житлового будинку.

На порушення зазначеного принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції оскаржувану ухвалу обґрунтував тим, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Однак, суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", не врахував.

Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно оспорюваних позивачкою договору іпотеки та додаткової угоди № 1 до цього договору, нерухоме майно, що передане в іпотеку ОСОБА_4, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами знаходиться в АДРЕСА_1, тобто в адміністративних межах Снятинського району.

Частиною першою статті 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, в тому числі для позовів про визнання правочину з нерухомістю недійсним.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Снятинського районного суду від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Проскурніцький П.І.