Ухвала суду № 36090299, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/73642/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року

по справі № 2а-6983/09/0570

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулось до суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, про за участю Прокуратури Донецької області, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 на суму 21704668,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року позов ДП «Макіїввугілля» задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 21412741,50 грн., з яких 14275161,00 грн. за основним платежем та 7137580,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року рішення суду першої інстанції змінено. Абзац другий постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року викладено в наступній редакції: «Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21602775,69 грн., з якої основного платежу 14401850,46 грн., штрафних (фінансових) санкцій 7200925,23 грн.» В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Макіївської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ДП «Макіїввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем приписів підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 абзацу 2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

На підставі висновків перевірки Макіївською ОДПІ було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 21704668,50 грн., з якої основного платежу 14469779,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 7234889,50 грн.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, по справі була проведена судова економічна експертиза, висновок якої № 106/25 від 29 вересня 2011 року свідчить про часткове не підтвердження донарахувань за доводами відповідача.

Відповідачем вказано, що в порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР ВП «Проектно-конструкторське бюро» ДП «Макіїввугілля» були занижені в березні 2008 року податкові зобов'язання на суму 2978,00 грн., проте дані висновки не підтверджені документально, оскільки податковим органом не був врахований лист ДП «Свердловантрацит» № 65 від 30.01.2008 року щодо зарахування сплачених сум за договором № 686-5580/07-07 від 24.12.2007 року в сумі 17866,80 грн. за платіжними дорученнями № 637, 636 від 18.01.2008 року в рахунок оплати виконаних робіт за договором № 688-243/07-08 від 30.01.2008 року. Висновки експертизи надані на підставі відповідних первинних документів та не спростовані документально податковим органом.

Доводи відповідача про порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР також спростовуються експертним висновком, яким встановлено, що позивач включив до складу податкових зобов'язань у відповідні звітні податкові періоди суми ПДВ по податковим накладним, виписаним згідно актів виконаних робіт. Зокрема встановлено, що розбіжності даних досліджень з даними Макіївської ОДПІ виникли внаслідок неврахування податковим органом вимог статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 179-180 Господарського кодексу України, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та через посилання відповідача на пункт 8.6 договору № 162 від 01.12.2007 року у січні-вересні 2008 року при фактичному проведенні ремонтних робіт у лютому (частково) вересні 2008 року за іншими договорами.

Також не підтверджені документально висновки Макіївської ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пунктів 4.1 та 4.2, підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону №168/97-ВР. Розбіжності даних дослідження з даними акту ДПІ виникли внаслідок неврахування податковим органом того, що суми коригування податкового зобов'язання при безоплатній передачі вугілля на побутові потреби працівникам підприємства, інвалідам та пенсіонерам, задекларовані підприємством як самостійне виправлення помилки, та неврахування пунктів 4.9, 4.10 «Галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції», затверджених наказом Міністерства вугільної промисловості № 48 від 31.01.2008 року щодо використання звичайних цін при безоплатній передачі вугілля на побутові потреби працівникам підприємства, інвалідам та пенсіонерам, якщо фактична собівартість вугільної продукції перевищує звичайні ціни.

Апеляційним судом також обґрунтовано зазначено про помилковість висновків податкового органу щодо порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, а саме до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), які фактично були придбані за рахунок капітальних трансфертів державного бюджету, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по рядку 10.1, 16 декларацій з ПДВ за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року на суму 16702460,00 грн., з урахуванням коригування податкового кредиту на загальну суму 15923209,00 грн.

Капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

За даними виписок з поточних рахунків, відкритих в Управлінні Державного казначейства м. Макіївки, значиться перерахування державних коштів за цільовим призначенням, а саме: за проведені ремонтні роботи капітального характеру, придбання обладнання, пристроїв, механізмів для використання в господарській діяльності підприємства, що також підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку: актами виконаних робіт, накладними.

Крім того, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентами спростовуються наступним.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

За даними дослідження експертом первинних документів бухгалтерського і податкового обліку та облікових регістрів підтверджується придбання, оприбуткування та використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей ДП «Макіїввугілля», придбаних у контрагентів.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року по справі № 2а-6983/09/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Борисенко І.В. підпис Пилипчук Н.Г.

Ухвала складена у повному обсязі 15.11.2013р.