Ухвала суду № 36090280, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К-42535/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Кузнєцової М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі №12/73-1248

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільвтормет»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2007 позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 09.02.2007 №0000232304/09824 та №0000242304/09823.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2007 скасовано. Прийнято нову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань взаєморозрахунків позивача з ПП «Силат» за період з 01.01.2005 по 30.11.2006, за результатами якої складено акт №716/23-422/00190762 від 01.02.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 70810 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 3212 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.02.2007 №0000232304/09824, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 106215,00 грн., у т.ч. основного платежу 70810,00 грн. та штрафних санкцій 35405,00 грн. та №0000242304/09823, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на суму 2975,00 грн., за вересень 2005 року на 237,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1606,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що для віднесення сум податків, сплачених у ціні товарів чи послуг, до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Невиконання контрагентом свого зобов?язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. У позивача наявне документальне підтвердження виконання договорів від 01.02.2005 №01/2-2 та від 27.12.2005 №ВЧМ-С-27.12 купівлі продажу металобрухту та відходів металів, згідно з якими ПП «Силат» передано у власність позивача брухт та відходи чорних металів, що підтверджено специфікаціями до договорів, податковими накладними виданими ПП «Силат», банківськими виписками та платіжними дорученнями про оплату вартості отриманого товару.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, який підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Силат» за договорами купівлі-продажу металобрухту та відходів металу не підтверджена. Підставою для таких висновків стало те, що брухт та відходи металу, внаслідок придбання яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту, придбавався ПП «Силат» у ПП «Глобо», який у свою чергу придбавав цей товар у ТОВ «Дарт-Мекс-Нью» та ТОВ «Сантіно».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі №4159/09 встановлено, що господарські операції між ПП «Глобо» та ПП «Силат», зокрема, щодо переходу права власності на метал, не відбулись.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за безтоварними операціями.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України «Про металобрухт» установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Позивач та продавець працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук