Ухвала суду № 36090247, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К-35078/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010

у справі №2-а-2228/08/2270/02

за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Лан»

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 04.07.2008 №0000652301/3/5140 та №0000642301/3/5139.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт №1313/23-4/14148278 від 20.02.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 102027 грн., та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 18806 грн., що ґрунтується на встановленні фактів: - заниження чистого доходу на суму 57770 грн. внаслідок несвоєчасного визначення валового доходу за відповідні періоди; - завищення валових витрат на суму 350342 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат з придбання юридичних та консультаційних послуг, які не пов?язані з господарською діяльністю підприємства та є документально непідтвердженими (придбання юридичних послуг у ТОВ «Будівельна компанія «Прамо» на загальну суму 38500 грн., придбання інформаційно-консультаційних послуг у ПП ОСОБА_2 на загальну суму 165342 грн., придбання консультаційних послуг в ПП ОСОБА_3 на загальну суму 146500 грн.); - заниження податкового зобов?язання з податку на додану вартість на суму 11554 грн. внаслідок несвоєчасного включення до податкових зобов?язань з ПДВ сум податку у складі виручки, отриманої в касу підприємства; - завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2006 року на 7700 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у складі ціни придбання юридичних та консультаційних послуг у ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Прамо» не пов?язаних з господарською діяльністю і не підтверджених документально.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2008: №0000652301/3/5140 про визначення суми податкового зобов?язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 18806 грн. та штрафними санкціями 12542 грн.; №0000642301/3/5139 про визначення суми податкового зобов?язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 102027 грн. та штрафними санкціями 37502 грн.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримані судом апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, обмежився загальними висновками про не підтвердження доводів відповідача про заниження позивачем податкового зобов?язання з ПДВ на суму 11554 грн., завищення податкового кредиту на суму 7700 грн. внаслідок включення сум ПДВ за податковою накладною отриманою від ТОВ «Будівельна інвестиційна компанія «Прамо», про заниження валового доходу в сумі 57770 грн. внаслідок невірного відображення отриманої виручки від продажу нафтопродуктів із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, завищення валових витрат на загальну суму 350342 грн. внаслідок придбання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг не пов?язаних з господарською діяльністю. При цьому послався на висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи №11728 від 15.01.2009 згідно якого документально та нормативно не підтверджується визначена податковим органом у оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях сума податкового зобов?язання по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Однак, при постановленні судових рішень суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З огляду на викладене, під час розгляду справи судам необхідно було встановити обставини, з наявністю яких податковий орган пов?язував донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Зокрема, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи дійсно відбулось надання послуг за договорами з придбання юридичних послуг у ТОВ «Будівельна інвестиційна компанія «Прамо», інформаційно-консультаційних послуг у ПП ОСОБА_2, консультаційних послуг в ПП ОСОБА_3 та не встановлено добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають ці дії по укладенню та виконанню спірних договорів господарській меті товариства.

Оскільки визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства, за підтвердження доводів відповідача, що отримані юридичні та інформаційно-консультаційні послуги не призначені для використання позивачем в його господарській діяльності, підстави для віднесення їх до складу валових витрат відсутні.

В свою чергу, виходячи із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за не підтвердження реальності господарських операцій, за якими позивачеві видано податкові накладні, формування податкового кредиту є безпідставним.

Не містять судові рішення і спростування доводів відповідача про недотримання позивачем вимог податкового законодавства при оприбуткуванні виторгу, що надійшов до каси підприємства від реалізації нафтопродуктів, з огляду на особливості організації роботи АЗС, а саме визначення звітного періоду, в якому були здійснені зазначені операції.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун