Ухвала суду № 36090233, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/9991/78078/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року по справі № 2-а-4811/08/1770 за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з позовною заявою до Дубровицької МДПІ про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.04.2008 року №0001111740/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6 712,56 грн., у тому числі 2 237,52 грн. - основне зобов'язанням та 4 475,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року, позов задоволено в повному обсязі з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем по справі була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2008 року № 85-23/26206644 та встановлено порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року и№899-ШV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №899), яке полягало в неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 2237,52 грн. при виплаті надбавок працівникам за роз'їзний характер робіт.

На підставі акту перевірки Дубровицькою МДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 15.04.2008 року №0001111740/0, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 8 342,76 грн., в тому числі 2780,92 грн. - основний платіж, 5561,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 2.1 ст.2 Закону №899 платником податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №899).

Абзацом 3 п.1.1. ст.1 Закону №899 визначено, що під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 23.03.1995 року №108/95-ВР встановлено три складові заробітної плати, однією з яких є інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які відповідно до абзацу 3 п.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 року №5 (далі - Інструкція), включаються до фонду оплати праці.

Згідно п. 3.16 Інструкції, не належать до фонду оплати праці надбавки (за польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах не вище граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Таким чином, враховуючи, що надбавки за роз'їзний характер роботи виплачуються працівникам позивача правомірно та у повній відповідності з чинним законодавством, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки надбавки за роз'їзний характер роботи не включаються до фонду оплати праці, а тому не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року по справі № 2-а-4811/08/1770 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.