Ухвала суду № 36090164, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/43101/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року по справі № 2а-13095/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000040700/0 від 22.01.2010 року, №0000040700/1 від 29.03.2010 року, №0000040700/2 від 14.07.2010 року, №0000040700/3 від 11.10.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 2/07-004/21177990 від 12 січня 2010 року, складений за результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ фірми «Конекс ЛТД» з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціях з ПДВ за листопад 2009 року, яким встановлено, що в порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) ТОВ фірма «Конекс ЛТД» не має права на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за листопад 2009 року у розмірі 50970,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що у листопаді 2009 року не можливо заявляти до відшкодування з бюджету ПДВ, від'ємне значення якого виникло не у жовтні, а раніше.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Відтак, Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки від 12.01.2010 року №2/07-004/21177990 не встановлено жодного фактичного порушення вимог податкового законодавства, яке б позбавляло права позивача на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року по справі № 2а-13095/10/2070.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписПриходько І.В. підписРибченко А.О.