Рішення № 36090108, 09.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2013 р.Справа № 916/2799/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Економічної Безпеки"

до відповідача: виробничо-комерційної фірми "КВАДРАТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 8 914,05 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Коваль О.Ю., довіреність від 11.11.2013р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Служба Економічної Безпеки", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з виробничо-комерційної фірми "КВАДРАТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 8 914,05 грн., де 8 700,00 грн. - основний борг, 214,05 грн. - збільшення заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та облікової ставки НБУ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2013р. позовну заяву (вх.№4300/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2799/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08 жовтня 2012р. між виробничо-комерційною фірмою "КВАДРАТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Служба Економічної Безпеки" (Виконавець) було укладено договір охорони об'єкту №8/Ф/12, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'яння з охорони будівельного майданчику, що розташований за адресою: с. Кароліно-Бугаз, Овідіопольського району, Одеської області.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору вартість послуг, розмір матеріальної відповідальності та порядок розрахунків наведені в Додатку №3. Розмір плати за надані послуги може бути змінений за письмовою заявою сторін. Якщо згоду не досягнуто, Договір підлягає достроковому розірванню із додержанням умов, передбачених п.4.7. цього Договору.

Із змісту п.п.4.4., 4.5., Договору, вбачається, що у разі відсутності оплати та або несвоєчасної оплати договірних послуг, Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більш 10% від розміру місячної оплати. У разі затримання оплати вказані послуги більше 10 (банківських днів), починаючи з моменту настання строку платежу, Виконавець вправі зупинити подальше надання послуг за цим Договором до повного погашення заборгованості. У разі порушення однієї із сторін зобов'язань за Договором, інша сторона вправі:

- вимагати усунення недоліків, що виникли внаслідок відступлення від Договору;

- у разі не усунення в розумні строки недоліків, після письмового направлення відповідної вимоги, вимагати дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку.

Цей Договір вступає в силу з 11 жовтня 2012р., та діє до 11 жовтня 2013р. Якщо за три місяці до закінчення строку Договору жодна із сторін не повідомила письмово про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. В порядку, передбаченому цим пунктом, договір може продовжуватись необмежену кількість разів (п.п.9.1., 9.3. Договору).

На виконання умов договору про охорону об'єкту №8/Ф/12 від 08.10.2012р. позивачем відповідачу було надано послуги охорони на загальну суму 66 604,92 грн., що підтверджується наявними копіями актів надання послуг №473 від 31.05.2013р. на суму 8700,00 грн. (з ПДВ),

№366 від 30.04.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №262 від 31.03.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №168 від 28.02.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №79 від 31.01.2013р. від 31.01.2013р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №523 від 31.12.2012р. на суму 8 700,00 грн., №433 від 30.11.2012р. на суму 8 700,00 грн. (з ПДВ), №350 від 31.10.2012р. на суму 5 704,92 грн. (з ПДВ), що підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками, актом звірки взаєморозрахунків, що свідчать про визнання відповідачем суми боргу.

З підстав неналежної оплати відповідачем отриманих послуг позивач звернувся до відповідача з листом №32/01 від 31.01.2013р., відповідно до якого повідомив замовника про необхідність негайної сплати суми заборгованості, який відповідачем залишений без відповіді.

13 червня 2013р. позивач знов звернувся до від відповідача з листом №66, яким зазначив про необхідність термінового погашення боргу.

18.06.2013р. відповідач звернувся до позивача з листом №157, яким повідомив позивача щодо здійснення оплати суми боргу найближчим часом.

Не отримавши оплату наданих послуг, позивач звернувся до відповідача з претензією №87 від 05.09.2013р., у якій повідомив відповідача про необхідність сплати залишку боргу в сумі 8 700,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання претензії, з врахуванням штрафних санкцій.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором охорони об'єкту №8/Ф/12 від 08.10.2012р. в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг охорони будівельного майданчику на об'єкті відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з охорони не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 8 700,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості, встановлена судом в розмірі 8 700,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з виробничо-комерційної фірми "КВАДРАТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю суми 214,05 грн. - збільшення заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та облікової ставки НБУ.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Таким чином, оскільки позивачем у позовній заяві не наведено розрахунку пені, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню з врахуванням встановленого претензією №87 від 05.09.2013р. строку на оплату боргу протягом семи днів з моменту отримання зазначеної претензії.

Як свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача, вищенаведену претензію отримано відповідачем 05.09.2013р. за вх.№112.

За приписами ч.3 ст.50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Так як, претензію позивача відповідачем отримано 05.09.2013р., якою визначено строк для сплати суми боргу протягом семи днів, з врахуванням приписів ч.3 ст.50 ГПК України, тобто до 13.09.2013р., то початок прострочення починається з 13.09.2013р. та закінчується датою звернення позивача до суду, а саме 16.10.2013р.

З врахуванням вищенаведеного, судом самостійно було здійснено розрахунок пені з урахуванням п.4.4. договору, наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРазмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки8 70013.09.2013 - 16.10.2013346.5000 %0.036 %*52,68

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 52,67 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 52,68 грн.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до повернення за договором надання послуг охорони.

Так, як матеріали справи не містять розрахунку позивача 3% річних, у зв'язку з чим судом було самостійно здійснено розрахунок 3% річних відповідно до визначеного позивачем у претензії строку з 13.09.2013р. по 16.10.2013р., наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів8700.0013.09.2013 - 16.10.2013343 %24.31

Таким чином, загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 24,31 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума , встановлена судом в розмірі 24,31 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Економічної Безпеки", у зв'язку з чим стягненню з виробничо-комерційної фірми "КВАДРАТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь позивача підлягає сума боргу за договором охорони об'єкту №8/Ф/12 від 08.10.2012р., встановлена судом в розмірі 8 700,00 грн., пеня в розмірі 52,68 грн., 3% річних в розмірі 24,31 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 694,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Економічної Безпеки" - задовольнити частково.

2. Стягнути з виробничо-комерційної фірми "КВАДРАТ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65010, Одеська обл., м. Одеса, вул. Палубна, буд.9/2, код ЄДРЮОФОП 30662800) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Економічної Безпеки" (65089, Одеська обл., м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, код ЄДРЮОФОП 31907877) 8 700 (вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. заборгованості, 52 (п'ятдесят дві) грн. 68 коп. пені, 24 (двадцять чотири) грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 1 694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 16.12.2013р.

Суддя Цісельський О.В.