Постанова № 36090067, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 910/9122/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників: позивачаВасиленко А.С. (дов. від 15.05.2013 р. № 267); Красько О.В. (дов. від 15.05.2013 р. № 267)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)третьої особиРогожинська І.В. (дов. від 11.07.2013 р. № 05703-14655)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДепартаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р.у справі № 910/9122/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "АТП-1"доКиївської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)пророзірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "АТП-1" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначенні від 21.05.2008 р., який було посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за номером № 898.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київська міська рада суттєво порушила умови укладеного між нею та публічним акціонерним товариством "АТП-1" договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначенні від 21.05.2008 р., до якого були внесені певні зміни, та не видала державний акт на право власності на земельну ділянку, чим порушила права публічного акціонерного товариства "АТП-1".

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. (суддя Власов Ю.Л.) у задоволенні позову відмовлено на підставі приписів статті 651 Цивільного кодексу України та положень "Порядку здійснення розрахунків з розстрочення платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності", затвердженого Постановою КМУ від 22.04.2009 р. № 381.

Київський апеляційний господарський суд, погодившись з доводами публічного акціонерного товариства "АТП-1", постановою від 04.09.2013 р. (колегія суддів: головуючий Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. скасував; прийняв нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "АТП-1" задовольнив повністю: розірвав договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначенні від 21.05.2008 р., укладений між Київською міською радою та публічним акціонерним товариством "АТП-1", який було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокуренком О.Д. та зареєстровано у реєстрі за номером № 898.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким залиши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права внаслідок неналежного дослідження обставин справи та ненадання цим обставинам належної юридичної оцінки.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "АТП-1" просить касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.05.2008 р. між Київською міською радою (продавець) та публічним акціонерним товариством "АТП-1" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 898, відповідно до пункту 1.1 якого продавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1580/4413 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вулиці Промисловій, 1 у м. Києві, (кадастровий номер 8000000000:90:115:0018), площею 8,0386 га, у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 72 506 601, 00 грн. В рахунок цієї суми відповідно до угоди №93 від 29.08.2007 р. (укладеною між покупцем та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покупцем було сплачено продавцю аванс у розмірі 4 321 187,73 грн.

Згідно пункту 2.2 договору сума 68 185 413, 27 грн. може сплачуватися у розстрочку протягом одного року рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно з пунктом 3.2 договору продавець зобов'язується після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі другому цього договору, та пені за прострочення платежів (при наявності такої пені), оформити та видати впродовж тридцяти календарних днів позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно до пункту 6.1 договору обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після одержання покупцем державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно з пункту 9.2 договору розірвання цього договору здійснюється у випадках та в порядку, передбачених законодавством України.

Крім того, 17.11.2009 р. між Київською міською радою та публічним акціонерним товариством "АТП-1" був підписаний договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008 р., який було посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №794.

Згідно пункту договору 1.1 в підпункті 2.2 пункту 2 договору слова "одного року" було замінено на слова "п'ять років".

Відповідно до пункту 1.2 договору підпункт 3.2 пункту 3 договору викладено в наступній редакції: "Після сплати покупцем першого платежу оформити та видати покупцю державний акт на право власності на земельну ділянку".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору, з урахуванням авансового внеску, публічне акціонерне товариство "АТП-1" сплатило Київській міській раді 15 686 423, 29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, а саме: 23.05.2008 р. - 5 682 117, 78 грн., 24.06.2008 р. - 5 682 117, 78 грн., 14.02.2011 р. - 1 000, 00 грн. та, відповідно, авансовий платіж у сумі 4 321 187, 73 грн.

17.02.2011 р. листом № 119 публічне акціонерне товариство "АТП-1" звернулось до Київської міської ради із вимогою про видачу державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, оскільки публічним акціонерним товариством "АТП-1" були виконані всі необхідні зобов'язання за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008 р.

Проте, листом від 16.03.2011 р. № 09-453/7098 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовило публічному акціонерному товариству "АТП-1" у видачі державного акту, мотивуючи відмову недотриманням публічним акціонерним товариством "АТП-1" вимог постанови Кабінету Міністрів України № 381 від 22.04.2009 р.

Вищезазначена відмова стала підставою для звернення публічного акціонерного товариства "АТП-1" до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008 р. у зв'язку з порушенням Київською міською радою істотних умов вказаного договору, а також прав та інтересів публічного акціонерного товариства "АТП-1".

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання договору.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Судова колегія зазначає, що у даному випадку діє імперативне правило, тобто зобов'язання вважається припиненим з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "АТП-1", застосував, зокрема, положення "Порядку здійснення розрахунків з розстрочення платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності", затвердженого Постановою КМУ від 22.04.2009 р. № 381.

Разом з тим, суд апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку внаслідок помилкового застосування вказаної Постанови КМУ від 22.04.2009 р. № 381, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір між сторонами було укладено 21.05.2008 р., тобто правовідносини щодо купівлі-продажу земельної ділянки виникли саме з моменту укладення вказаного договору, тоді як Постанова КМУ від 22.04.2009 р. № 381 "Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності" набрала чинності лише 30.04.2009 р.

У зв'язку з укладенням 17.11.2009 р. сторонами договору про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008 р., між Київською міською радою та публічним акціонерним товариством "АТП-1" не виникло нових правовідносин щодо купівлі-продажу, адже вказаним договором про внесення змін сторони лише додатково врегулювали вже існуючі правовідносини за основним договором.

Крім того, визначаючи розмір першого платежу, сплата якого надавала право публічному акціонерному товариству "АТП-1" вимагати від Київської міської ради передачі акта на право власності на земельну ділянку, місцевий суд виходив із положень пункту 3 Постанови КМУ від 22.04.2009 р. № 381, відповідно до якого розстрочення платежу надасться покупцям за умови: сплати ними протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів.

Тобто, вбачається, що зазначений пункт 3 Постанови КМУ від 22.04.2009 р. №381 визначає, що сплата 50 % платежу є лише умовою для надання розстрочення платежу покупцям земельних ділянок, а не умовою (підставою) для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку а, тому, мотиви застосування положень вказаної Постанови № 381 не мають під собою правового підґрунтя.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що Постанова КМУ від 22.04.2009 р. № 381 не містить в собі положень, які б врегульовували порядок та підстави передачі продавцем покупцю акта на право власності на земельну ділянку, а отже вирішення цього питання (урегулювання порядку видачі) законодавець поклав на сторони договору та ніяким чином не обмежив їх в цьому.

Згідно приписів статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, зважаючи на те, що правовідносини з приводу купівлі-продажу земельної ділянки виникли між сторонами до набрання чинності Постановою КМУ від 22.04.2009 р. № 381, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана постанова не може бути застосована до правовідносин у даній справі, оскільки Постанова КМУ від 22.04.2009 р. № 381 є актом цивільного законодавства, який підлягає застосуванню до моменту укладення договору купівлі-продажу, шляхом відображення її вимог та істотних умов, передбачених нею, в договорі купівлі-продажу земельних ділянок державної та комунальної власності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в пункті 3.2 договору, з урахуванням внесених змін, сторони погодили залежність моменту видачі акту на право власності на земельну ділянку від моменту здійснення публічним акціонерним товариством "АТП-1" першого платежу. При цьому, перший платіж може бути здійснений у будь-якому розмірі та у будь-який час. Спірний договір та договір про внесення змін до нього не містять вказівки на те, що розмір першого платежу повинен обраховуватися відповідно до положень Постанови КМУ від 22.04.2009 р. № 381, так само, як і не встановлюють, що розмір такого платежу повинен визначатися в порядку, передбаченому чинним законодавством України та/або нормативно-правовими актами.

Більш того, розстрочення платежу за земельну ділянку та порядок її здійснення сторони погодили ще до набрання чинності Постановою КМУ від 22.04.2009 р. №381, зокрема, в момент укладення договору 21.05.2008 р. (пункт 2.2 договору).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що при прийнятті рішення по суті у даній справі та надання правової оцінки обставинам справи, суд повинен виходити з умов договору, укладеного сторонами, та брати до уваги, зокрема, істотні умови, визначені в договорі.

Оскільки розмір першого платежу договором не вставлено, та публічне акціонерне товариство "АТП-1" фактично здійснювало платежі за договором на користь Київської міської ради як до моменту підписання договору про внесення змін, так і після його підписання сторонами договору, то у Київської міської ради за умовами договору виник обов'язок видати публічному акціонерному товариству "АТП-1" державний акт на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладені встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення Київською міською радою істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.2008 р., зокрема, пункту 3.2 договору, відмовивши публічному акціонерному товариству "АТП-1" у видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, тим самим позбавивши останнього того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, можливості реалізації свого права власності на земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову публічного акціонерного товариства "АТП-1" про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначенні від 21.05.2008 р., який було посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за номером № 898, у зв'язку з порушенням Київською міською радою істотних умов вказаного договору.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. у справі № 910/9122/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова