Постанова № 36090051, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 916/790/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, м. Ізмаїл Одеської області,

на рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2013

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013

зі справи № 916/790/13

за позовом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області (далі - Виконавчий комітет)

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Одеса,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 24.01.2013 № 02-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2013 (суддя Погребна К.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 (колегія суддів у складі: Пироговський В.Т. - головуючий суддя, судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 17, 48 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), статей 4, 24, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статей 1, 23, 48 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Виконавчий комітет просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Рішенням АМК:

- дії Виконавчого комітету у вигляді затвердження своїм рішенням від 24.02.2011 № 336 (з додатком) дозволу комунальному підприємству "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - Підприємство) на припинення подачі питної води абонентам у разі несплати вартості наданих послуг в термін, встановлений договором, що призвело до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку Підприємства, передбачених частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді внесення в договір таких умов, які не відповідають діючому законодавству, умовам Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та фактичного припинення водопостачання, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 17 Закону № 2210, що полягає в створенні умов для вчинення таких порушень Підприємством (пункт 1);

- зобов'язано Виконавчий комітет у двомісячний строк з дня отримання Рішення АМК припинити зазначене порушення шляхом внесення відповідних змін до додатку згаданого рішення від 24.02.2011 № 336 (пункт 2).

Згідно з статтею 17 Закону № 2210 забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

За приписами абзацу четвертого частини першої статті 48 Закону № 2210 за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Попередні судові інстанції, беручи до уваги підстави заявленого позову, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, давши ретельну оцінку доводам сторін і наявним доказам, дослідивши зміст Рішення АМК стосовно обставин вчинення Виконавчим комітетом згаданих дій, дійшли обґрунтованих висновків щодо прийняття відповідачем Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а тому за відсутності передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним правомірно відмовили Виконавчому комітету в задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують викладеного в оскаржуваних судових рішеннях.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 зі справи № 916/790/13 залишити без змін, а касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов