Постанова № 36090050, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 5015/582/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача - Гарбузюк Р.О.,відповідача - Станько М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу МПП "ГРО"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013у справі№5015/582/12 за позовомМПП "ГРО"доПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"простягнення 96329,06 грн. збитків у вигляді неодержаної орендної платиВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2013 (суддя Березяк Н.Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 (судді: Михалюк О.В., Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

МПП "ГРО" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,509,525,526,614,623,1166 ЦК України, ст.142,218,224,225,226 ГК України та ст.ст.43,84,101,105,11112 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не виконані вміщені в постанові ВГСУ від 14.05.2013 вказівки щодо: самостійного встановлення усіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків; з'ясування обставин наявності чи відсутності повідомлення відповідачем позивача про неможливість відновлення газопостачання в період до укладення договору оренди від 11.09.2009; встановлення обставин звернення позивача до відповідача під час дії договору оренди з вимогою відновити газопостачання, що має значення в аспекті вжиття чи невжиття орендодавцем заходів щодо одержання доходів та уникнення збитків. На думку заявника, відповідач не виконав своїх зобов'язань по забезпеченню газопостачання в період дії договору оренди, напевне знаючи про порушення зобов'язання за договором про постачання газу та будучи обізнаним про набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 20.08.2009 у справі №20/110, яким постачальника було зобов'язано відновити газопостачання у 10-денний строк.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Починаючи з листопада 2002 року ВАТ "Львівгаз" за укладеними з МПП "Гро" договорами постачав підприємству природний газ та надавав послуги з його транспортування своїми мережами.

23.02.2009р. подачу газу позивачу було припинено та вентиль опломбовано, про що складено акт (а.с.25 том 1). Припинення газопостачання у приміщення МПП "Гро", що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. На Викопах, 10, та неможливість подальшого використання даного приміщення за призначенням стало причиною дострокового припинення договору оренди приміщення, укладеного 11.09.2009р. між МПП "Гро" та ВАТ АСК "Дністер" строком до 30.09.2010р. Даний договір оренди припинив свою дію з 01.11.2009р.

Як стверджує позивач, внаслідок неправомірного припинення відповідачем газопостачання у приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. На Викопах, 10, МПП "Гро" не отримав доходів, які міг реально одержати за умови дії договору оренди від 11.09.2009.

Чинними судовими рішеннями господарського суду Львівської області у справах №№20/110;7/244(10);19/140;3/91 між тими ж сторонами не встановлено фактів, що мають преюдиціальне значення, а саме щодо доведеності протиправної поведінки відповідача (неправомірного припинення газопостачання в період дії договору оренди), вини заявника та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і понесенням позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відомо, що протягом періоду, який передував укладенню договору оренди від 11.09.2009, газопостачання не було відновлено.

Водночас, відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи встановлені обставини обізнаності позивача з припиненням відповідачем газопостачання з 23.02.2009р. та відсутності його відновлення незважаючи на письмову вимогу позивача в травні 2009р. (лист №34 від 12.05.2009), яка залишилася без реагування, позивач (орендодавець) фактично на свій комерційний ризик уклав з контрагентом договір оренди від 11.09.2009, забезпечити належні умови виконання якого (в частині опалення орендованих приміщень) позивач об'єктивно не міг. Таким чином, не переконавшись у готовності відповідача відновити газопостачання перед початком опалювального періоду, позивач не мав необхідних передумов для укладення договору оренди, оскільки саме відсутність опалення унеможливила використання орендарем приміщень та стала підставою для дострокового припинення договору оренди.

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що дії МПП "ГРО" щодо укладення з ВАТ "АСК "Дністер" договору оренди ґрунтуються на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику орендодавця.

Відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Водночас, спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, а саме внаслідок ймовірного відновлення в жовтні 2009р. газопостачання, припиненого відповідачем в лютому 2009р.

З огляду на те, що припинення газопостачання відбулося до укладення договору оренди від 11.09.2009, а не в період його дії (з 01.10.2009р. по 01.11.2009р.), судом встановлено відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача у вказаний період та завданням позивачу збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

Таким чином, в діях відповідача відсутні передбачені ст.1166 ЦК України ознаки, необхідні для настання відповідальності за завдану шкоду.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, чинними судовими рішеннями господарського суду Львівської області у справах №№20/110;7/244(10);19/140;3/91 між тими ж сторонами встановлено такі преюдиціальні факти: припинення відповідачем газопостачання до належних позивачу приміщень 23.02.2009р.; укладення між сторонами в квітні 2009 року договору №Г-094 про постачання природного газу з протоколом розбіжностей в редакції позивача, який (договір) набув чинності з 01.01.2009р. відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України; сплата позивачем виставленого відповідачем рахунку №212638 від 03.03.2009 на оплату газу за березень 2009 року на суму 1479,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2009 №37/9; відновлення відповідачем газопостачання лише 05.02.2010р., незважаючи на наявність договору та попередню оплату в березні 2009р.; звернення позивача з листом-вимогою від 12.05.2009 №34 про відновлення газопостачання, яка залишилася без реагування; дострокове припинення з 01.11.2009р. договору оренди від 11.09.2009, укладеного між МПП "ГРО" та ВАТ "АСК "Дністер" з підстав відсутності опалення у орендованих приміщеннях.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України ).

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч.3 ст.22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з підстав порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки газу в жовтні 2009р., а не з деліктних правовідносин. Тобто предметом позову є не відшкодування позадоговірної шкоди, а стягнення збитків, завданих невиконанням зобов'язання, що випливає з договору.

За таких обставин, колегія погоджується з твердженням заявника про помилкове застосування судами до спірних правовідносин положень ст.1166 ЦК України, якою врегульовано підстави відшкодування позадоговірної шкоди.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.3 ст.1119 та ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

З врахуванням положень ч.ч.2,3 ст.226 ГК України, постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у даній справі було доручено суду першої інстанції при новому розгляді справи достеменно встановити наступні обставини: 1) чи в період, що передував укладенню договору оренди від 11.09.2009, відповідач невідкладно повідомляв позивача про можливе невиконання з жовтня 2009р. зобов'язань за договором з постачання природного газу від 01.01.2009 №Г-094 (в частині неможливості відновлення газопостачання з технічних чи інших причин); 2) чи з метою вжиття заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходів, спрямованих на уникнення збитків, звертався позивач в період чинності договору оренди від 11.09.2009 (з 11.09.2009р. по 01.11.2009р.) з вимогою до відповідача відновити газопостачання в опалювальний період задля недопущення подальшого одностороннього розірвання орендарем договору оренди та запобігання таким чином виникненню збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

Надання згаданих вказівок не виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених ст.ст.1115,1117,11112 ГПК України, оскільки, як зазначено в п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 11112 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані при прийнятті рішення або постанови господарського суду.

Однак, судом першої та апеляційної інстанцій не дотримано вищевказаних вказівок касаційної інстанції з огляду на наступне.

Суди при новому розгляді справи не дослідили, чи в період, що передував укладенню договору оренди від 11.09.2009, повідомлявся позивач відповідачем невідкладно про невиконання своїх зобов'язань по відновленню газопостачання за договором від 01.01.2009 №Г-094, оскільки матеріали справи не містять доказів з цього приводу.

Судами також залишено поза увагою ті обставини, що викладене у листі позивача від 15.09.2009 №55 (а.с.239 том 2) завчасне клопотання про відновлення газопостачання мотивоване посиланням на рішення господарського суду Львівської області від 20.08.2009, яким зобов'язано ВАТ "Львівгаз" в 10-ти денний строк за власний рахунок отримати необхідні дозволи та відновити газопостачання МПП "Гро". Вказане рішення в подальшому було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2010. Незважаючи на фактичну передачу майна орендарю з 01.10.2009р., в силу умов п.5.4 договору оренди від 11.09.2009 цей договір набрав чинності з дати укладення.

Таким чином, лист позивача від 15.09.2009 №55 в сукупності з листом-вимогою від 12.05.2009 №34 про відновлення газопостачання можуть свідчити про те, що орендодавець з метою уникнення збитків за договором оренди від 11.09.2009 як до його укладення, так і майже відразу після набрання ним чинності звернувся до відповідача з проханням відновити газопостачання на виконання судового рішення, яке набрало законної сили з 10.12.2009р.

Відтак, наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що в розумінні ч.ч.2,3 ст.226 ГК України у позивача наявне право на відшкодування збитків з причин відсутності своєчасного попередження контрагента про невиконання обов'язку по газопостачанню у жовтні 2009р., а відповідач, в свою чергу, позбавлений права посилатися на невжиття позивачем заходів щодо запобігання (уникнення) збитків.

Отже, суди попередніх інстанцій ухилилися від виконання вміщених в постанові ВГСУ від 14.05.2013 вказівок щодо самостійного встановлення обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення (збитків, протиправної поведінки відповідача, його вини, причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором з постачання природного газу від 01.01.2009 №Г-094 та збитками внаслідок дострокового розірвання орендарем договору оренди через відсутність опалення), за наявності яких настає цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, суди обмежилися посиланням на укладення позивачем договору оренди стосовно неопалювальних приміщень на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, помилково не застосувавши до спірних відносин приписи ч.ч.2,3 ст.226 ГК України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Всупереч приписам ст.101 ГПК України апеляційний суд помилково не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, зокрема, не відхилив та не спростував посилання апелянта на листи від 12.05.2009 №34 та від 15.09.2009 №55, що були надані з метою дотримання вказівок касаційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про недоведеність завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди з вини відповідача.

Отже, судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції, всупереч вимог ст.11112 Господарського процесуального кодексу України при новому розгляді справи не виконано в повному обсязі вказівки касаційної інстанції, вміщені в постанові ВГСУ від 14.05.2013.

Наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо усіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків, оцінки наявних у справі доказів (листів позивача від 12.05.2009 №34 та від 15.09.2009 №55) в розрізі застосування до спірних відносин ч.ч.2,3 ст.226 ГК України, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.35,43,84,101,105,11112 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія з урахуванням вимог п.3 ст.1119 ГПК України вбачає достатні правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови і повторної передачі справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу МПП "ГРО" задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 у справі №5015/582/12 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун