Ухвала суду № 36088504, 11.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3695/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судових засідань: Ковальчук О.В.

представника позивача: Гащака Б.В.

представника відповідача (апелянта): Сурника М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови та зобов"язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор» (ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор») звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови відповідача у митному оформленні товару №400040000/2013/00030 від 17 травня 2013 року та рішення відповідача №400040000/2013/000014/1 від 17 травня 2013 року про коригування митної вартості товарів та зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю.

24 жовтня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2012 року між ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» та компанією-постачальником "Helmut Kreutz GmbH" (Німеччина) укладено Контракт №І 12/55, предметом якого була поставка позивачу силікат цирконію Kreutzonit Super FF5 (товар).

На виконання Контракту на адресу позивача у травні 2013 року направлено товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 14 травня 2013 року №20131118, згідно якого загальна вартість товару визначалась на рівні 23000,00 євро.

За таких обставин, позивачем для митного оформлення вказаного товару подало до Хмельницької митниці наступні документи:

- митну декларацію за №400040000/2013/002289 від 17 травня 2013 року;

- рахунок - фактуру (інвойс) №20131118 від 14 травня 2013 року;

- довідку про транспортні витрати №б/н від 17 травня 2013 року;

- копію договору транспортного експедирування №57-МЕ від 21 лютого 2013 року;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 14 травня 2013 року;

- копію митної декларації країни відправлення MRN 13DE345376801696Е1 від 14 травня 2013 року;

- прайс-лист виробника від 14 травня 2013 року;

- розрахунок ціни (калькуляцію) №б/н від 14 травня 2013 року;

- пакувальний лист б/н від 14 травня 2013 року.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

За таких обставин, 17 травня 2013 року Хмельницькою митницею прийнято рішення за №400040000/2013/000014/1 про коригування митної вартості товару, внаслідок чого митну вартість товару було збільшено з 25135,31 євро до 27000,00 євро та складено картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00030 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що Хмельницька митниця при прийнятті оскарженого рішення діяла не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак рішення прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 49 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості. Але зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вказано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової.

Більше того, прейскуранти, прайс-листи виробника та експортні декларації країни відправника були надані позивачем разом з митною декларацією.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України та з урахуванням вищевказаного визначення митної вартості, основним методом визначення митної вартості товару є метод її визначення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МК України).

При цьому, згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обгрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставну відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 грудня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.