Ухвала суду № 36087799, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 2а-3554/12/1470

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Бандиш Г.І., представника відповідача Гузенка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Коблево» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 19.12.2011 року №0000590040,-

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2012 року публічне акціонерне товариство «Коблево» (далі - ПАТ «Коблево») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011 року №0000590040.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ПАТ «Коблево» було отримано податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року №0000590040, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, відповідно до якого збільшено суму грошового зобовязання підприємства за платежем на 32602,80 грн. Підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки №994/40/00413966 від 02.12.2011 року, у якому здійснено розрахунок втрат виноробної продукції за період січень-серпень 2010 року, з якого вбачається, що втрати за вказаний період склали 4093,5 дал, з яких 2888,2 дал є витрати по виноматеріалах столових, 511,7 по виноматеріалах кріплених, 693,6 по вермутах. Також у акті перевірки є висновок, що вказані втрати нараховані підприємством безпідставно, з чим підприємство не погоджується.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 19.12.2011 року №0000590040.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову підприємства відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача Бандиш Г.І., представника відповідача Гузенка А.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

02.12.2011 року посадовими особами СДПІ ВПП у м. Миколаєві була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Коблево» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 року по 30.06.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт №994/40/00413966 від 02.12.2011 року (а.с.23-100), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог: пунктів 213.1.6, п. 213.1 статті 213; п. 214.6, ст. 214 ПК, п. 4.1, п.п. 7.1 Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості КД У 00011050-15.9-2:2010, п.1.1.2 п. 2.1 Збірника «Втрати сировини при виробництві виноробної продукції», затвердженого ДААК ДПА України 12.04.2004 року, п. 2 наказу Мінагрополітики України від 27.05.2004 року № 191 «Про затвердження форм обліку виробництва алкогольних напоїв», що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання у сумі 32 602, 80 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 року №0000590040 про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 32 602,80 грн., з яких за платежем «Акцизний податок із вироблених в Україні товарів, виноробна продукція» - 26 082,24 грн., та сплату штрафних санкцій в сумі 6 520,56 грн. (а.с.11).

Актом перевірки встановлено порушення:

- підпункту з) пункту 4.1 Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості КД У 00011050-15.9-2:2010 (інвентаризація вин виноградних та іншої продукції в цехах розливу проводиться щомісячно);

- згідно п.1.1.2. Збірника «Втрати сировини при виробництві виноробної продукції», затвердженого ДАДК ДПА України 12.04.2004 р., фактичні втрати виноробної продукції визначаються шляхом проведення інвентаризації та порівняння фактичної наявності сировини або виноробної продукції з даними бухгалтерського обліку, їх списання в межах встановлених норм здійснюється керівником підприємства за документами, що засвідчують проведення технологічного процесу з урахуванням обсягів продукції;

- вимог п. 2 наказу Мінагрополітики України від 27.05.2004 року № 191 «Про затвердження форм обліку виробництва алкогольних напоїв», яким зазначено «Вважати такими, що не застосовуються на території України, форми № П-36, № П-38, затверджені Мінхарчопромом СРСР 2 липня 1980 року», підприємством за період з 01.01.2010 року по 04.01.2011 року щоденні звіти про роботу цеху розливу оформлювалися по формі № П-36.

Як зазначено в Акті перевірки на стор.70-71 (а.с.92-93), відповідач стверджує про відсутність у позивача актів інвентаризації продукції у цеху розливу за період, охоплений перевіркою. Однак це перечить Акту перевірки (стор.69), відповідно до якого встановлено, що розрахункові втрати при розливі готової продукції заносилися у форму № П-51 та списані за результатами інвентаризації станом на 01.08.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Коблево», суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п.1.1.2. Збірника фактичні втрати визначаються шляхом проведення інвентаризації та порівняння фактичної наявності сировини або виноробної продукції з даними бухгалтерського обліку. Відповідач, посилаючись на понаднормативні втрати, не надав будь-якого обґрунтування щодо неправильності визначення норми втрат при розливі виноматеріалів у пляшку 0,75л. та 0,70л. Крім того, в Акті перевірки та повідомлені-рішенні відсутні посилання на норми права, відповідно до яких порушення Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості дає підстави для розрахунку грошових зобов'язань по акцизному податку.

Пунктом 1.3. Інструкції про проведення інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості КД У 00011050-15.9-2:2010 (надалі Інструкція) передбачено випадки, коли інвентаризація проводиться в обов'язковому порядку. Відповідно до п.п.б п.4.1. Інструкції інвентаризація на ПАТ «Коблево» відбувається не менше двох разів станом на 01 серпня та 01 грудня (наявність проведення інвентаризації на ПАТ «Коблево»підтверджується актом перевірки стор. 69). Крім того, згідно п.п.7.1. Інструкції розрахунки гранично допустимих втрат при зберіганні і технологічній обробці (форми №П-50, П-51) складаються щомісячно і були представлені Відповідачу для огляду під час перевірки. Твердження відповідача про безпідставне нарахування втрат при розливі готової продукції окремою графою у розрахунках технологічних втрат винопродукції по формі №П-51 є необгрунтованим, так як в зазначеній формі не конкретизуються види операцій, а виробник самостійно прописує вид операції відповідно до технології виробництва на конкретному підприємстві. Так, на ПАТ «Коблево» цех вторинного виробництва включає в себе цех розливу завдяки автоматичній системі фільтрації та розливу (стор.69 Акту).

Таким чином суд першої інстанції вірно виходив з того, що ПАТ «Коблево», відповідно до п.п. а п.2.1. Збірника «Норм втрат сировини та матеріалів, діючих на підприємствах виноробної промисловості», правомірно застосовує норми втрат при розливі вин у пляшки з подальшим закупорюванням, обробкою, укладанням в ящики і подачею до складу готової продукції.

Нарахування граничнодопустимих втрат від кількості готової продукції являється більш детальним та чітким, оскільки охоплює всі процеси з виноматеріалів. Відповідач не наводить жодного розрахунку, на підставі чого втрати від кількості готової продукції являються підставою для віднесення цих втрат до понаднормативних.

Як вбачається з Акту перевірки, було встановлено факт понаднормативних втрат виноматеріалів та вермутів у при розливі ВАТ «Коблево» у кількості 4093,5 дал на суму акцизного збору 17443,12грн.

Крім того актом перевірки встановлено, що втрати при розливі вермуту в пляшки 1 літр нараховується по нормі 0,33% від кількості, що надійшла на дану операцію, тоді як згідно підпункту а) пункту 2.1 збірника норма 0,33% застосовується для скляних пляшок місткістю 0,5л; 0,7л; 0,75л; 0,8л. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про те, що нормативні втрати при розливі вермуту в скляні пляшки місткістю 1л., які складають 687,5 дал, є понаднормативними і відповідно позивачем порушено п.2 Постанови.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що втрати по вермуту, розлитого в пляшки місткістю 1 л. за перевіряємий період, які з розрахунку нормативних втрат при розливі продукції - 0,33%, складають 4093,5 дал. не є понаднормативними втратами продукції, а втратами, які розраховані відповідно до п. 2 Постанови та підпункту 1.4. збірника.

Відповідно до п.1.4. збірника при технологічних операціях, на які не встановлені норми втрат - втрати визначаються (фіксуються) спеціальними актами за участю лабораторії підприємства, де обґрунтовується необхідність проведення даної технологічної операції з подальшим затвердженням цих актів вищестоящою організацією.

Положення, визначене п.1.4. збірника кореспондується з ч.2 п.138.7. ст.138 Податкового кодексу України, де зазначено, що норми втрат/витрат встановлюються КМУ. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.

Таким чином, позивач, відповідно до чинного законодавства України - п.1.4. збірника та ч.2 п. 138.7. ст. 138 Податкового кодексу України, при відсутності норм втрат при розливу продукції в пляшки місткістю 1 літр, мав право самостійно визначити такі норми.

Відтак, позивачем, відповідно до п.1.4. збірника, згідно наказу від 10.01.10 року №54, було створено комісію за участю фахівців корпорації Державного підприємства «Миколаївсадвинпром» для визначення втрат при розливі вин в пляшки місткістю 1л.

Відповідно до Акту №1 від 11.01.2010 року та Акту №2 від 29.01.10 року комісія визначила, що норма втрат при розливу вина в пляшку місткістю 1л. становить 0,33%.

Наказом №83 від 29.01.10 року позивачем було зафіксовано, що при розливі вин в пляшку місткістю 1 л. використовується норма втрат в розмірі 0,33% до кількості розлитого вина.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що вказана норма втрат підтверджується і наданим Міністерством аграрної політики України листом №38-16/748 від 04.01.11 року, в якому зазначено, що норма втрат продукції під час розливу тихих вин та вермутів складає 0,33% від початкового об'єму, що надійшов на технологічну операцію (а.с. 103).

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що в Акті перевірки а. 70 (а.с. 92) здійснено розрахунок втрат за період з січень-липень 2010р., з якого вбачається, що втрати за вказаний період склали 4093,5 дал, з яких 2888,2 дал є втрати по виноматеріалах столових, 511,7 - по виноматеріалах кріплених, 693,6 - по вермутах. В Акті перевірки зроблено висновок про те, що 4093,5 дал. є понаднормативними. В той же час, судом встановлено, що в нараховані понаднормативні втрати в Акті перевірки включено і виноматеріали, які розлиті в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л., при цьому відповідачем не надано суду будь - якого обґрунтування щодо неправильності визначення норми втрат при розливі виноматеріалів в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що до загальної кількості понаднормативних втрат відповідачем безпідставно включено й втрати, які мали місце при розливі в пляшку 0,75 л. та пляшку 0,70 л. і які згідно положень Акту перевірки були розраховані без порушення норм п. 2 Постанови.

Також колегія суддів враховує аналогічний висновок суду, який міститься у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, залишеній без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі №2а-4031/11/1470 за позовом ПАТ «Коблево» до ДПІ у Березанському районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2011 р. №0000013200. У зазначеній справі перевірялася правомірність формування норм втрат позивача за період з 01.08.2010 р. по 01.12.2010 р.

За таких обставинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав про задоволення позову ПАТ «Коблево».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов