Ухвала суду № 36087701, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3729/13-а( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Серебряннікова В.Є., представника відповідача Мацюк М.М., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елекон ЛТД" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського Окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, у період з 10.04.2013 по 10.05.2013 ДПІ у Києво-Святошинському районі проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Елекон ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатам перевірки складений акт № 346/22-01/13734376 від 03.06.2013, на підставі якого 02.07.2013 прийнято податкові повідомлення рішення: №0002472300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму - 1125202 грн (за основним платежем - 945650 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 179552 грн); №0002462300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму - 768062 грн (за основним платежем - 638608 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 129454 грн); №0002452300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 471 грн .

Вважаючи порушеними свої права з боку контролюючого органу та з метою їх відновлення, суб'єкт підприємницької ТОВ «Елекон ЛТД» звернувсь за захистом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Фірма Астейт», ТОВ «Вайпергруп», ТОВ «Рондобуд» та ТОВ «Формтрон», первинними бухгалтерськими документами. Зокрема, наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, самі договори невизнані судом недійсними та не встановлено факт їх нікчемності, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, слід зазначити, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до договору № КИ-18/185 від 07.06.2011 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон-Поліс» застрахувало фінансові ризики ТОВ "Елекон ЛТД", що випливають з Контракту №3 від 30.12.2010.

Згідно з укладеним контрактом № 3 від 30.12.2010 між позивачем (продавець) та господарським товариством «Балкантехніка» (покупець), позивач зобов'язаний поставити електротехнічне обладнання, а господарське товариство «Балкантехніка» прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах СIP ст. Анев Туркменської з.д., код ст. 752707 для вагонів.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного контракту покупець зобов'язаний здійснити оплату товару по факту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у валюті контракту протягом 60 календарних днів з дати надходження товару.

При цьому, податковий орган при здійсненні перевірки вказав на грубе порушення умов договору страхування № КИ-18/185 від 07.06.2011, а саме: за умови граничної оплати за відвантажений товар - 20.08.2011, дата фактичної оплати становить 20.09.2011 року.

Окрім того, відповідно до договору № КИ-18/268 від 16.09.2011 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон-Поліс» застрахувало фінансові ризики ТОВ "Елекон ЛТД", що випливають з Контракту №05 від 08.08.2011.

Згідно з укладеним контрактом № 5 від 08.08.2011 між позивачем (продавець) та господарським товариством «Балкантехніка» (покупець), позивач зобов'язаний поставити електротехнічне обладнання, а господарське товариство «Балкантехніка» прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах СIP ст. Анев Туркменської з.д., код ст. 752707 для вагонів.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного контракту покупець зобов'язаний здійснити оплату товару по факту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у валюті контракту протягом 60 календарних днів з дати надходження товару.

Податковий орган при здійсненні перевірки вказав на грубе порушення умов договору страхування № КИ-18/268 від 16.09.2011, а саме: за умови граничної оплати за відвантажений товар - 10.01.2012, 27.02.2012, 05.05.2012, дата фактичної оплати становить 15.02.2012, 14.03.2012, 10.04.2012, 01.06.2012.

Враховуючи зазначені порушення строків оплати товару, відповідач в Акті перевірки зазначив про порушення позивачем пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14; п.135.1, п.135.2, п. 135.4 ст. 135; абз. 2 пп.140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

При цьому в Акті перевірки, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, податковий орган зазначив, що дане порушення не вплинуло на формування податкового кредиту. Таким чином таке порушення не може братися до уваги в даному випадку.

На вимогу суду апеляційної інстанції для з'ясування питання реальності вчинення господарських операцій від позивача витребувано: документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару; документи, що відображають взаємовідносини позивача з ДП «ІЕК Україна» та ТОВ «Інкомрест»; документи, що відображають дату поставки товару до господарського товариства «Балкантехніка»; документи, що підтверджують перевезення товару від контрагентів до позивача.

З урахуванням поданих документів та матеріалів справи, щодо обставин справи, які стосуються правомірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах позивача з його контрагентами, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Фірма Астейт» (постачальник) укладено договір поставки №112/05-2011-ДП від 01.05.2011, предметом якого є поставка постачальником і передача у власність покупцю матеріальних цінностей визначених у специфікації, що є невід'ємною частиною укладеного договору. Поставка товару здійснювалася за умовами DDU (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19 (Інкотермс 2000)).

У довідці № 99 від 01.08.2013 (а.с.128, том 3) вказано, що від ТОВ «Фірма Астейт» у травні 2011 року було отримано товару на суму 195320,91 грн (у т.ч. ПДВ - 32553,49 грн). З них було реалізовано покупцям ТОВ "Елекон ЛТД" з націнкою 15 % товару на суму 146975,45 грн (у т.ч. ПДВ - 24495,91 грн). Собівартість проданого товару складає 127 329,13 грн (у т.ч. ПДВ - 21221,52 грн). Передано для потреб власного виробництва товарів на суму 67991,78 грн (у т. ч. ПДВ - 11331,96 грн).Постачальнику було сплачено за товар 03.06.2011 - 195320,91 грн.

На підтвердження наведеної інформації позивач надав: копії накладних; податкових накладних; банківських виписок; перелік документів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару.

Позивачем (покупець) укладено договір поставки № 108/04-2011-ДП від 01.04.2011 з ТОВ «Вайпергруп» (постачальник), предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві матеріальних цінностей, визначених у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснювалася за умовами DDU (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19 (Інкотермс 2000)).

У довідці № 98 від 01.08.2013 (а.с.140, т. 3) вказано, що позивачем у квітні 2011 року було отримано від TOB «Вайпергруп» товару на загальну вартість 161820,24 грн( в тому числі ПДВ -26970,04 грн). Із них було реалізовано покупцям TOB Фірми «Елекон ЛТД» з націнкою в 15% товару на суму 136 700,33 грн (в тому числі ПДВ - 22 783,39). Собівартість проданого товару склала 118595,28 грн (в тому числі ПДВ - 19 765,88 грн). Передано для потреб власного виробництва товарів на загальну суму 43 224,96 грн (в тому числі ПДВ - 7204,16грн). Постачальнику було сплачено за товар 161 820,24 грн: 13.05.2011р. в сумі 45634,44 грн; 16.05.2011р. в сумі 116185,80грн.

На підтвердження наведеної інформації позивач надав: копії накладних; податкових накладних; банківських виписок; перелік документів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару.

За договором поставки № 05/01-2011-НП від 04.01.2011 позивач (покупець) придбаває у власність у постачальника ТОВ «Рондобуд» матеріальні цінності, визначені у специфікації, що є невідємною частиною договору. Поставка товару здійснювалася за умовами DDU (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19 (Інкотермс 2000)).

У довідці № 96 від 01.08.2013 (а.с.147, том 3) вказано, що позивачем в період з жовтня 2010 року по січень 2011 року було отримано від TOB «Рондобуд» товару на загальну вартість 712 610,25 грн ( в тому числі ПДВ -118 768,38 грн).

Із них було реалізовано покупцям TOB Фірми «Елекон ЛТД» з націнкою в 15% товару на суму 619 892, 10 грн (в тому числі ПДВ - 103 315,35 грн). Собівартість проданого товару склала 540108,29 грн (в тому числі ПДВ - 90 018,05 грн). Передано для потреб власного виробництва ТМЦ на загальну суму 92 718,15грн (в тому числі ПДВ -15453,03 грн) постачальнику було сплачено за товар: 08.11.2010р. - в сумі 339 513,44 грн; 09.12.2010р. - в сумі 152 531,33 грн; 14.01.2011р. - в сумі 120 360,10 грн; 09.02.2011р.- в сумі 100 205,38 грн. Всього в сумі 712 610,25 грн.

На підтвердження наведеної інформації позивач надав: копії накладних; податкових накладних; банківських виписок; довіреності; перелік документів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару.

За договором поставки № 65/02-2011-НП від 01.03.2011 позивач (покупець) придбаває у власність у постачальника ТОВ «Формтрон» матеріальні цінності, визначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснювалася за умовами DDU (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19 (Інкотермс 2000)).

У довідці № 100 від 01.08.2013 (а.с. 132, том 3) вказано, що позивачем за період з лютого 2011 року по березень 2011 року було отримано від TOB «Фомтрон» товару вартістю 255 293,76 грн ( в тому числі ПДВ - 2548,96 грн). Із них було реалізовано покупцям TOB Фірми «Елекон ЛТД» з націнкою в 5% товару на суму 215 587,09 грн (в тому числі ПДВ - 35931,18 грн). Собівартість проданого товару склала 188 049,02 грн (в тому числі ПДВ - 31341,50грн). Передано для потреб власного виробництва ТМЦ на загальну суму 67244,74 грн (в тому числі ПДВ - 11207,46 грн). Постачальнику було сплачено за товар: 12.04.2011р. - в сумі 62 841,65грн ; 15.04.2011р. - в сумі 58441,21 грн. Всього на суму 121282,86 грн. 10.03.2011р. суму 134010,90 грн було сплачено по договору про відступлення права вимоги по №1/03/2011 від 01.03.2011р. TOB «Сантафек СГ».

На підтвердження наведеної інформації позивач надав: копії накладних; податкових накладних; банківських виписок; перелік документів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару.

Всі наведені вище первинні документи, що містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем вимог: пп.. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про на додану вартість»; п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 396726,20 грн по постачальниках ДП «ІЕК Україна», TOB «Інкомрест» та TOB «МСПостач», то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства України в цій частині зроблено податковим органом на тій підставі, що за допомогою бази даних Системи автоматизованого співставлення зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в ході перевірок встановлено розбіжності в Додатку 5 податкової звітності Позивача по вказаним контрагентам. Проте, такий висновок є безпідставним, з огляду на те, що таке посилання не є належним доказом порушення вимог податкового законодавства. Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2012 року у справі № К/9991/75884/11.

Що стосується посилання податкового органу в Акті перевірки на інформацію, що стосується контрагентів позивача, як на факт неправомірного формування податкового кредиту останнім, а саме: вироку у кримінальній справі; порушення кримінальної справи, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Булвес» АД проти Болгарії), відповідальність платника податків є індивідуалізованою, а тому його не можна притягнути до відповідальності за можливі порушення його контрагентів.

Щодо посилання відповідача на те, що укладені угоди між позивачем та його контрагентами є нікчемними правочинами, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що належними та допустими доказами підтверджується реальність здійснених витрат та правомірність формування позивачем податкового кредиту, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0002472300, №0002462300 та №0002452300 підлягають скасуванню.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2013.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.