Постанова № 36086983, 11.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 грудня 2013 р. № 820/11365/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Голуб М.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), ОСОБА_3 (далі-ОСОБА_3), звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в якому просили суд визнати відмову Орджонікідзевського відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в реєстрації дитини за прізвищем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - незаконним, таким, що порушує право батьків на реєстрацію дитини за спільною заявою; зобов'язати Орджонікідзевського відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєструвати ОСОБА_4 зазначив батьком дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, матір'ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та видати свідоцтво про народження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії Орджонікідзевського відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (далі - Орджонікідзевський ВДРАЦС РС ХМУЮ) протиправними та такими, що порушують права дитини.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача не прибув, надав суду заперечення разом з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

28.10.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського ВДРАЦС РС ХМУЮ із заявою, в якій зазначалося, що батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бажають подати спільну заяву про походження дитини. Разом із заявою відповідачу було подано копію медичного свідоцтва про народження від 20.09.2004 року.

12.11.2013 року начальником Орджонікідзевького ВДРАЦС РС ХМУЮ була надана відповідь, відповідно до якої позивачці було запропоновано зареєструвати дитину відповідно до ст. 122 Сімейного кодексу України, а в подальшому в судовому порядку виключити відомості про батька та визнати батьківство ОСОБА_3.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно проживають більше 12 років, однак шлюб між ними не зареєстровано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачів народився син - ОСОБА_4, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження від 20.09.2004 року.

На сьогодні, син позивачів не зареєстрований у встановленому законом порядку та не має свідоцтва про народження.

Також судом встановлено, що під час народження сина ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з громадянином ОСОБА_5, який оголошений померлим відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.06.2013 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягає, зокрема народження фізичної особи та її походження.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до частин другої - четвертої статі 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, документи, що підтверджують факт народження.

У відповідності до підпункту "а" пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що державна реєстрація народження дитини є обов'язковою, проводиться не пізніше одного місяця за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків та на підставі медичного свідоцтва про народження (форма №103/о). При цьому походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що згідно з медичним свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим 20.09.2004 року у ОСОБА_2 народилась дитина - хлопчик.

Як зазначалось вище, позивачі подали до відповідача, як органу державної реєстрації актів цивільного стану, всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

Обставини справи свідчать, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який заявляє себе батьком народженої дитини, у шлюбі між собою не перебувають, а тому, вирішуючи питання походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, суд керується приписами статті 125 Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до статті 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини; якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за заявою матері та батька дитини.

За правилами статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Оскільки позивачі не перебувають у шлюбі між собою, заява, подана до Орджонікідзевського ВДРАЦС РС ХМУЮ про визнання батьківства, в силу статті 125 Сімейного кодексу України, підтверджує походження дитини від батька - ОСОБА_3.

Крім того, суд звертає увагу, що дії відповідача щодо відмови у видачі свідоцтва про народження суперечать приписам Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року.

Так, відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" встановлює, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Згідно з ч.4 ст. 144 Сімейного кодексу України реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у видачі свідоцтва про народження дитині ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Враховуючи викладене, з метою дотримання права дитини та виконання батьками покладеного на них обов'язку по реєстрації народження дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Орджонікідзевського відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в реєстрації дитини за прізвищем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Орджонікідзевський відділ реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєструвати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначив батьком дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір'ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2013 року.

Суддя Н.А. Полях