Рішення № 36086522, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19766/13 05.12.13

За первісним позовом Луцького підприємства електротранспорту

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»

Про визнання недійсними додаткових договорів до договору фінансового

лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»

До Луцького підприємства електротранспорту

Про стягнення 4 367 558,01 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Івчик М.О. - по дов. № 06/01 від 02.01.2013

Від відповідача Любчик У.В. - по дов. № 54 від 19.06.2013

Левицький В.А. - по дов. № 100 від 05.11.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Луцького підприємства електротранспорту до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» визнання недійсними додаткових договорів від 06.01.2010, від 13.01.2012 та від 04.03.2013 до договору фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19766/13 та призначено її до розгляду на 05.11.2013.

05.11.2013 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення 4 367 558,01 грн., з яких: 366 478,39 грн. боргу по лізингових платежах, 1 173 600,00 грн. штрафу, 2 408 992,00 грн. збитків понесених внаслідок оплати банку додаткових відсотків, 11 455,95 грн. збитків понесених внаслідок оплати банку штрафних санкцій, 287 326,00 грн. збитків понесених внаслідок оплати додаткових витрат на страхування майна, 119 705,67 грн. збитків, які будуть понесені внаслідок оплати банку у майбутньому додаткових відсотків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19766/13 від 05.11.2013 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/19766/13.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 05.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 05.11.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 05.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 05.11.2013 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 05.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.11.2013.

Відповідачем за зустрічним позовом 25.11.2013 до відділу діловодства суду подано заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких посилається на те, що невиконання умов кредитного договору та сплата у зв'язку з цим додаткових витрат, пов'язаних із обслуговуванням кредиту (сплата додаткових процентів та штрафних санкцій) жодним чином не пов'язані з неналежним виконанням Луцьким підприємством електротранспорту договору фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007 та не можуть вважатися збитками, понесеними ТОВ «Богдан-Лізинг» внаслідок неналежного виконання Луцьким підприємством електротранспорту договору фінансового лізингу. Крім цього, відсутні будь-які правові підстави для стягнення збитків, які не понесені позивачем, а виникнуть у майбутньому при оплаті банку додаткових відсотків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19766/13 від 26.11.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом та невиконанням відповідачем за первісним позовом ухвали про порушення провадження у справі від 05.11.2013, розгляд справи був відкладений на 05.12.2013.

В судовому засіданні 05.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Автомобільний Холдинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (покупець) було укладено договір поставки автобусів № 026/07-КП, а саме марки «Богдан А-069.21» у кількості - 21 одиниць, автомобілі марки «Богдан» А-144.1 у кількості - 14 одиниць, автомобілі марки «Богдан» А-144.5 у кількості - 6 одиниць, загальною вартістю 11 736 000,00 грн.

На підставі акту прийому-передачі від 28.12.2007 продавець передав, а покупець отримав вказані вище автомобілі у загальній кількості 41 одиниця.

25.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (лізингодавець) та Луцьким підприємством електротранспорту (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 045/07-АВТ (далі - договір фінансового лізингу).

Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1. договору фінансового лізингу предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації (додаток № 2 до договору) далі - майно або предмет лізингу для статутних цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови оплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно з п. 1.6. договору фінансового лізингу вартість майна в момент його передачі лізингоодержувачу в лізинг складає 11 736 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору фінансового лізингу строк користування лізингоодержувачем майном на умовах цього договору становить 60 місяців. Облік строку починається з дня приймання майна лізингоодержувачем від лізингодавцю, тобто від дати підписання акта прийому-передачі майна (предмета лізингу).

Згідно специфікації (додатку № 2 до договору фінансового лізингу) предметом лізингу є:

- автомобілі марки «Богдан» А-069.21 у кількості - 21 одиниць,

- автомобілі марки «Богдан» А-144.1 у кількості - 14 одиниць,

- автомобілі марки «Богдан» А-144.5 у кількості - 6 одиниць, загальною вартістю 11 736 000,00 грн.

Згідно з п. 3.3. договору фінансового лізингу прийом-передача предмет лізингу від лізингодавцю до лізингоодержувача оформлюється актом прийому-передачі майна, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

На виконання умов договору фінансового лізингу згідно акту прийому-передачі від 25.12.2007 лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав у володіння та користування предмет лізингу у загальній кількості - 41 одиницю.

За умовами п. 4.1. договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за кожний період користування майном, який зазначений в додатку № 1 до договору, який є графіком сплати лізингових платежів. Лізингові платежі включають:

- платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна в розмірі 11 736 000,00 грн.

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно в розмірі 6 976 827,55 грн.

06.01.2010 між сторонами укладено додатковий договір до договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди та виклали додаток № 1 до договору (графік сплати лізингових платежів) в новій редакції, згідно якої винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно визначено в розмірі 7 732 221,72 грн.

13.01.2012 між сторонами укладено додатковий договір до договору фінансового лізингу, відповідно до якого сторони дійшли згоди та виклали додаток № 1 до договору (графік сплати лізингових платежів) в новій редакції, згідно якої винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно визначено в розмірі 8 967 189,33 грн.

Даними додатковими договорами збільшено розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно на суму в розмірі 1 990 361,78 грн.

Отже, з додаткових договорів від 06.01.2010 та від 13.01.2012 вбачається, що сторонами збільшено ціну договору фінансового лізингу (лізингові платежі).

04.03.2013 між сторонами укладено додатковий договір до договору фінансового лізингу, відповідно до якого сторони встановили, що станом на 04.03.2013 заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем по лізингових платежах становить 1 015 608,80 грн., тому сторони дійшли згоди розстрочити терміном на 6 місяців вказану суму заборгованості та погодили графік погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пункт 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначає, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що істотною умовою договору лізингу є зокрема розмір лізингових платежів.

Таким чином, уклавши додаткові договори від 06.01.2010 та від 13.01.2012 сторонами змінено таку істотну умову як ціну договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (чинного до 20.03.2008) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Законом, та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, коригування ціни договору в разі отримання відповідного позитивного висновку Комісії.

Згідно з п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 921 від 17.10.2008 (в редакції чинній на момент укладення додаткового договору від 06.01.2010) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 5. ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім зменшення обсягів закупівлі та випадків, передбачених цією статтею, що не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість збільшення ціни договору про закупівлю після його підписання.

Таким чином, додаткові договори від 06.01.2010 та від 13.01.2012 укладені з порушенням зазначених вище норм.

Слід зазначити, що додатковий договір від 04.03.2013 визначає розмір наявної заборгованості, яка виникла у зв'язку із укладенням додаткових договорів від 06.01.2010 та від 13.01.2012.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Враховуючи викладене, судом встановлено наявність правових підстав для визнання додаткових договорів від 06.01.2010, від 13.01.2012 та від 04.03.2013 до договору фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007 недійсними.

Таким чином, позовні вимоги Луцького підприємства електротранспорту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За умовами п. 4.1. договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за кожний період користування майном, який зазначений в додатку № 1 до договору, який є графіком сплати лізингових платежів.

Додаток № 1 до договору фінансового лізингу (графік сплати лізингових платежів), оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 2), суми платежів, які відшкодовують (компенсують) частину загальної вартості предмета лізингу (колонка таблиці № 4), суми винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (колонка таблиці № 5) та загальну суму платежу (колонка таблиці № 6).

Згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу), в редакції від 25.12.2007 лізингові платежі мають сплачуватись щомісяця.

Згідно графіку сплати лізингових платежів (в редакції додатку № 1 від 25.12.2007 до договору фінансового лізингу) лізингоодержувач мав сплатити лізингодавцю загалом за договором 18 712 827,55 грн.

Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п. 4.4. договору фінансового лізингу).

Пунктом 4.5. договору фінансового лізингу передбачено, що якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний або святковий) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний або святковий) день.

Відповідно до п. 8.4.2. договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язаний вчасно й у повному обсязі виплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів та умов цього договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що лізингоодержувач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату сум лізингових платежів повністю не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед лізингодавцем в розмірі 366 478,39 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, зустрічні вимоги про стягнення суми боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 366 478,39 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що лізингоодержувач, в порушення умов договору фінансового лізингу, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 11.6. договору фінансового лізингу за кожен випадок неналежного (несвоєчасного, неповного чи неякісного) виконання своїх обов'язків за даним договором протягом терміну його дії, а також за однобічну необґрунтовану відмову від їхнього виконання, вина сторона цілком відшкодовує збитки, понесені при цьому іншою стороною і, крім відшкодування збитків сплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 5% від вартості майна вказаної у п. 1.6. договору.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що мало місце прострочення оплати лізингових платежів, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення зустрічних вимог про стягнення з лізингоодержувача суми штрафу в розмірі 1 173 600,00 грн.

Як свідчать матеріали справи для реалізації договору фінансового лізингу, тобто для закупки автобусів з метою подальшої їх передачі у фінансовий лізинг, позивачем було залучено кредитні кошти.

Так, 15.06.2007 між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ВАТ «Український професійний банк» було укладено договір № 406 про відкриття траншевої кредитної лінії (із змінами згідно додаткового договору від 25.01.2008), відповідно до якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 5 050 000,00 дол. США терміном до 14.12.2011 для купівлі автобусів Богдан А-069.21 у кількості 3 шт., Богдан А-144.1 у кількості 14 шт., Богдан А-144.5 у кількості 1 шт. на умовах договору поставки автобусів № 026/07 від 24.12.2007, укладеного з ТОВ «Український Автомобільний Холдинг» для наступної їх передачі у фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007, укладеного позичальником з Луцьким підприємством електротранспорту.

07.02.2008 між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ВАТ «Український професійний банк» було укладено договір про надання кредиту № 12, цільовим призначенням якого було надання кредиту на суму 4 021 220,00 грн. для купівлі автобусів Богдан А-069.21 у кількості 18 шт., Богдан А-144.5 у кількості 5 шт. на умовах договору № 026/07-КП поставки автобусів від 24.12.2007, укладеного з ТОВ «Український Автомобільний Холдинг» та ТОВ «Богдан-Лізинг».

З вказаних договорів вбачається, що кредити отримані ТОВ «Богдан-Лізинг» призначалися для купівлі автобусів у ТОВ «Український Автомобільний Холдинг» з метою передачі їх у фінансовий лізинг Луцькому підприємству електротранспорту.

За умовами вказаних договорів позичальник мав погашати заборгованість щомісячно, в разі невиконання чого процентна ставка за користування кредитними коштами збільшується на 5 % річних. Також за несвоєчасне користування кредитними коштами передбачена пеня за кожен день прострочення. Крім цього, позичальник не звільняється від повернення кредитів, сплати процентів та можливих штрафних санкцій за кредитними договорами при настанні різних обставин, в тому числі й незалежних від нього.

Умовою належного виконання ТОВ «Богдан-Лізинг» зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами є належна сплата лізингоодержувачем лізингових платежів по договору фінансового лізингу, оскільки тільки в цьому випадку позичальник регулярно має у своєму розпорядженні необхідну суму коштів для погашення кредиту.

Згідно договору фінансового лізингу лізингоодержувач, отримавши у платне володіння та користування майно (предмет лізингу), зобов'язався сплачувати за це майно лізингові платежі вчасно та у повному обсязі, та не затримувати сплату лізингових платежів, строк сплати яких настав.

Однак, лізингоодержувач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати належним чином лізингових платежів, зокрема допустив численні порушення договору фінансового лізингу в частині виконання умов щодо оплати лізингових платежів. Крім цього, Луцьке підприємство електротранспорту досі повністю не розрахувалось з ТОВ «Богдан-Лізинг».

Внаслідок порушення лізингоодержувачем зобов'язань по оплаті лізингових платежів лізингодавець втратив можливість своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цільовими кредитами, як були отримані ним з метою реалізації договору фінансового лізингу. Причиною цього є той факт, що сума кредитів, які отримав лізингодавець була значною для ТОВ «Богдан-Лізинг» і останнє в будь-якому випадку за рахунок власних резервів не могло виконувати ці фінансові зобов'язання. Отже, найменше порушення строків та розмірів оплати зі сторони лізингоодержувачем позбавляло ТОВ «Богдан-Лізинг» можливості належним чином погашати кредитні зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами.

Відповідно до умов додаткового договору від 25.01.2008 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 406 від 15.06.2007, зокрема графіку платежів, який міститься у п. 2 додаткового договору, ТОВ «Богдан-Лізинг» повинен був сплатити 1 505 181,36 грн. процентів за користування кредитом.

У зв'язку із невиконанням ТОВ «Богдан-Лізинг» належним чином оплати по кредиту (не в повному обсязі та невчасно) через відсутність надходжень по лізингових платежах, фактично було сплачено 2 820 335,53 грн.

Різниця становить 1 315 154,17 грн., тобто це сума на яку збільшились витрати по обслуговуванню кредиту за додатковим договором від 25.01.2008 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 406 від 15.06.2007.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання кредиту № 12 від 07.02.2008, в якому міститься графік платежів за кредитом, ТОВ «Богдан-Лізинг» повинен був сплатити проценти за користування кредитом в сумі 1 814 557,36 грн.

ТОВ «Богдан-Лізинг» фактично сплатив за договором про надання кредиту № 12 від 07.02.2008 процентів на суму 2 908 395,19 грн.

Різниця становить 1 093 837,83 грн., отже саме на цю суму збільшились витрати по обслуговуванню кредиту за договором № 12 від 07.02.2008.

Отже, загалом ТОВ «Богдан-Лізинг» додатково понесено витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 408 992,00 грн. (1 315 154,17 грн. + 1 093 837,83 грн.).

Таким чином, у зв'язку з порушенням Луцьким підприємством електротранспорту зобов'язань за договором фінансового лізингу ТОВ «Богдан-Лізинг» мало прострочення кредитних платежів перед ВАТ «Український професійний банк» за вищевказаними кредитними договорами.

У зв'язку з цим, ТОВ «Богдан-Лізинг» на користь ВАТ «Український професійний банк» було сплачено пеню за прострочення оплати кредитних платежів в сумі 11 455,95 грн., з яких: 5 174,18 грн. пені за договором про надання кредиту № 12 від 07.02.2008 та 6 281,77 грн. пені за додатковим договором від 25.01.2008 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 406 від 15.06.2007.

Таким чином, штрафні санкції по зазначених вище кредитних договорах, а також різниця між фактично сплаченими процентами по кредитах і процентами, які повинні були бути сплачені відповідно до згаданих вище кредитних договорів є витратами ТОВ «Богдан-Лізинг», які понесені внаслідок порушенням Луцьким підприємством електротранспортну зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Пунктом 7.1 договору фінансового лізингу визначено, що лізингодавець від свого імені страхує майно та визначається як страхувальник.

Відповідно до п. 7.14 договору фінансового лізингу витрати лізингодавця по страхуванню майна включаються до складу лізингових платежів.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу строк користування майном становить 60 (шістдесят) місяців і відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток 1 до договору фінансового лізингу) останній платіж слід було провести в термін до 22.12.2012.

Однак, через несвоєчасну оплату лізингових платежів лізингодавцем та лізингоодержувачем 06.01.2010 та 13.01.2012 були укладені додаткові договори до договору фінансового лізингу, якими збільшено суму винагороди лізингодавця та збільшено строк користування майном.

Зокрема, відповідно до додаткового договору від 13.01.2012 строк користування лізингоодержувачем майном становить 73 місяці. Цей додатковий договір містить новий графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого термін оплати останнього платежу до 22.01.2014.

Поряд із цим, між ТОВ «Богдан-Лізинг» та ПАТ «Страхова компанія «Країна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 12/14/2.1.5.7. від 18.01.2013, відповідно до якого застраховані транспортні засоби, які є предметом лізингу (майном) за договором фінансового лізингу.

Строк договору страхування починається 20.01.2013 і закінчується 19.01.2014.

За таких обставин, витрати по страхуванню майна були включені до складу лізингових платежів за договором фінансового лізингу з урахуванням змін внесених додатковим договором від 13.01.2012 до договору фінансового лізингу.

Визнання недійсними додаткових договорів від 06.01.2010 та від 13.01.2012 до договору фінансового лізингу, повертає чинність договору фінансового лізингу в редакції на момент його укладення, згідно якої строк оплати лізингових платежів закінчується 22.12.2012.

Таким чином, ТОВ «Богдан-Лізинг» понесено витрати у вигляді платежів за договором страхування, оскільки у первісній редакції договору фінансового лізингу ці витрати не були включені до складу лізингових платежів.

ТОВ «Богдан-Лізинг» сплатило страхових платежів за договором страхування в загальному розмірі 239 438,32 грн.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Луцьким підприємством електротранспортну зобов'язань щодо оплати та наявністю збитків полягає у тому, що несвоєчасна оплати лізингових платежів позбавляє ТОВ «Богдан-Лізинг» можливості належним чином здійснювати платежі за вищевказаними кредитними договорами, що в свою чергу збільшує витрати по обслуговуванню кредиту та призводить до нарахування штрафних санкцій. Також, відсутність належної оплати лізингових платежів призвела до додаткових витрат, пов'язаних із виконанням зобов'язань щодо страхуванням майна.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що понесені ТОВ «Богдан-Лізинг» збитки у розмірі 2 408 992,00 грн. по сплаті додаткових відсотків банку, у розмірі 11 455,95 грн. по сплаті штрафних санкцій банку, 239 438,32 грн. по сплаті витрат на страхування предмета лізингу мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов'язань лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007.

Отже, доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями Луцького підприємства електротранспортну та понесеними ТОВ «Богдан-Лізинг» збитками саме внаслідок неналежного виконання договірного зобов'язання.

Вимоги ТОВ «Богдан-Лізинг» щодо стягнення з Луцького підприємства електротранспортну 47 887,68 грн. збитків, які мусить виплатити ТОВ «Богдан-Лізинг» за договором страхування майна та 119 705,67 грн. збитків, які у майбутньому повинен бути виплатити ТОВ «Богдан-Лізинг» у вигляді процентів за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають за відсутності доказів понесення вказаних збитків.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Луцького підприємства електротранспорту задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним додатковий договір від 06.01.2010 до договору фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007.

3. Визнати недійсним додатковий договір від 13.01.2012 до договору фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007.

4. Визнати недійсним додатковий договір від 04.03.2013 до договору фінансового лізингу № 045/07-АВТ від 25.12.2007.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87, код ЄДРПОУ 32960732) на користь Луцького підприємства електротранспорту (м. Луцьк, вул. Даньшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» задовольнити частково.

7. Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту (м. Луцьк, вул. Даньшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87, код ЄДРПОУ 32960732) 366 478 (триста шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 39 коп. боргу по сплаті лізингових платежів, 1 173 600 (один мільйон сто сімдесят три тисячі шістсот) грн. 00 коп. штрафу, 2 408 992 (два мільйони чотириста вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп. збитків понесених внаслідок оплати банку додаткових відсотків, 11 455 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 95 коп. збитків понесених внаслідок оплати банку штрафних санкцій, 239 438 (двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 32 коп. збитків понесених внаслідок сплати додаткових витрат на страхування майна, 66 169 (шістдесят шість тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

8. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 12.12.2013.

СуддяВ.В. Сівакова