Ухвала суду № 36086027, 04.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 577/5695/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Спаскіна О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.11.2013р. по справі № 577/5695/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області

про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі про зміну способу і порядку виконання постанови суду задоволено.

Змінено спосіб виконання постанови Конотопського міськрайонного суду від 25.11.2010р. у справі № 2а-3509/10 шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі, розташованого за адресою: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна, 23 код СДРПОУ 37784691 за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, перераховану пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010р. по листопад 2010р. включно з урахуванням здійснених за ці періоди виплат в сумі 1785 грн.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про зміну порядку і способу виконання судового рішення. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2013р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаною вище заявою і просить змінити спосіб і порядок виконання постанови Конотопського міськрайонного суду від 25.11.2010р. у справі № 2а-3509/10 шляхом стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі на її користь перераховану пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2010р. по листопад 2010р. включно в сумі 1785 грн., відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування". Обґрунтовуючи вимоги тим, що судове рішення не виконане.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, якими не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання, що є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Конотопського міськрайоннного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Конотопського міськрайонного суду від 25.11.2010 р. вказаний позов було задоволено, визнано протиправною бездіяльність УПФ в м. Конотоп по виконанню приписів Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і зобов'язано відповідача на користь позивачки здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2010р. по листопад 20 Юр включно, з урахуванням здійснених за ці періоди виплат.(а.с. 17, 68)

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп залишено без задоволення, постанову Конотопського міськрайонного суду від 25.11.2010р. залишено без змін.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 11.02.2013р. замінено Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп по справі №2а-3509/10 на належного відповідача, тобто Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі.

Згідно нарахувань ОСОБА_1 за період з 01.01.2010р. по 30.11.2010р. сума доплати склала 1785 грн.(а.с. 69).

При цьому, неможливість виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити ці кошти відповідач обґрунтував відсутністю коштів з відповідним призначенням.

Відповідно до ст.1 ч.1, ст. 2 ч.1 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-6 цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким зокрема є державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Статтею 3 ч.1 цього Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-6 встановлено, що Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ст. 7 ч.1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-6 у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Виходячи з положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-6 та приписів Порядку затвердженого на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів"на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення суми коштів.

Таким чином на правовідносини щодо отримання коштів з державного органу за рішенням суду з 01.01.2013р. розповсюджуються приписи Закону Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-6 , а тому є обґрунтованими доводи державного виконавця про відсутність на цей час порядку виконання таких рішень у разі задоволення позовних вимог про виплату коштів без визначення певної суми та способу виконання рішення, а саме шляхом стягнення.

Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії, у розмірі встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість заміни способу виконання вказаної постанови.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05.11.2013р. по справі № 577/5695/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.