Ухвала суду № 36085867, 03.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р.Справа № 816/5452/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 816/5452/13-а

за позовом Науково-виробничого підприємства "Фероліт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10 вересня 2013 року Науково - виробниче підприємство "Фероліт" ( далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року адміністративний позов Науково - виробничого підприємства "Фероліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Науково - виробничого підприємства "Фероліт" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 361 /триста шістдесят одна/ гривня 53 /п'ятдесят три/ копійки.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10 не довів, а відтак позовні вимоги НВП "Фероліт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Науково-виробниче підприємство "Фероліт" (ідентифікаційний код 31103705) зареєстровано як юридична особа 02 серпня 2000 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області (т.1 а.с. 177-178).

Відповідно до Довідки АБ №396946 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: виготовлення інших готових металевих виробів, виробництво чавуну, сталі та феросплавів, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність їдалень (т.1 а.с. 179).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 181), та перебуває на обліку платника податків в КОДПІ (т.1 а.с. 182).

Також, як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку НВП Фероліт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Енергія Класік" за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 27 березня 2012 року №22/15.2-32/31103705 (т.2 а.с. 13-17).

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки від 27 березня 2012 року №22/15.2-32/31103705, направив до податкового органу заперечення на вказаний акт (т.1 а.с. 31-33), за результатами розгляду якого КОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення НВП "Фероліт" вимог податкового та цивільного законодавства (т.1 а.с. 34-38).

Судом першої інстанції також встановлено, на підставі акту перевірки №22/15.2-32/31103705, КОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 36153,00 грн., в тому числі за основним платежем - в розмірі 24102 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 12051 грн. (т.1 а.с. 39).

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10, направив до ДПС у Полтавській області скаргу (т.1 а.с. 40-45), за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення (т.1 а.с. 48-49). Повторна скарга подана до Міністерства доходів і зборів України також залишена без задоволення (т.1 а.с. 50-62).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Енергія Класік" відбувалися на підставі Договору №01/08 від 01 серпня 2011 року (т.1 а.с. 64-67).

Згідно вказаного Договору ТОВ "Енергія Класік" (продавець) приймає на себе обов'язки з постачання товарно-матеріальних цінностей (надалі товар) відповідно до вимог ГОСТу, ДСТУ, ТУ в асортименті, кількості, терміни та по ціні згідно специфікацій, котрі є невід'ємною частиною даного договору.

Постачання товару здійснюється на умовах FCA - склад "Продавця", згідно "Інкотермс" в редакції 2010 року.

У рамках виконання вказаного договору, позивачем у лютому 2012 року придбано у ТОВ "Енергія Класік" Феросиліцій ФС 65 - 7,768 тон, на загальну суму 116520 грн. в тому числі ПДВ 19420 грн. та Феромарганець Фм 78 - 1,76 тон, на загальну суму 28089,60 грн. в тому числі ПДВ 4681,60 грн.

Як слідує із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між НВП "Фероліт" та ТОВ "Енергія Класік" з придбання товару, останнім було виписано наступні первинні документи: рахунок на оплату №1 від 14 лютого 2012 року (т.1 а.с.76), податкові накладні №1, №2, №3 від 15 лютого 2012 року (т.1 а.с.74-81) та видаткову накладну №1 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с. 82).

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

Розрахунок за придбаний товар проведений позивачем на користь ТОВ "Енергія Класік" у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією виписки по рахунку та платіжними дорученнями № 184, №185, №486 від 15 лютого 2012 року (т.1 а.с. 77-78, 236-239).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані позивачу підписані та скріплені печаткою ТОВ "Енергія Класік", яке на момент їх виписування зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ (т.2 а.с. 6).

Транспортування придбаного у ТОВ "Енергія Класік" товару здійснювалося транспортом позивача, автомобілем марки "Рено" днз. ВІ25-70АТ, причеп днз. ВІ63-23ХТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною №107581 від 20 лютого 2012 року та подорожнім листом №470701 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с. 89-90).

Придбані у ТОВ "Енергія Класік" товари отримані уповноваженою особою НВП "Фероліт" ОСОБА_1 на підставі довіреності №188 від 20 лютого 2012 року (дійсної до 29 лютого 2012 року), підпис якої мається у видатковій накладній.

Факт заїзду автотранспорту з ТМЦ на територію та облік на складі НВП "Фероліт" зафіксовано в журналі реєстрації метала і готової продукції на прохідній підприємства (т.1 а.с. 94-95) та в матеріальному звіті за лютий 2012 року по бухгалтерському рахунку №201 "Сировина та матеріали" (т.1 а.с. 97-98), та оприбутковано на підприємстві, що підтверджується прибутковим ордером №238 від 20 лютого 2012 року (т.1 а.с. 96).

У подальшому придбаний НВП "Фероліт" Феросиліцій ФС 65 і Феромарганець Фм 78 використано у господарській діяльності останнього, а саме: списано у виробництво тіл молольних з відбіленого чавуну.

Також, колегія суддів зазначає, що висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ 24102 грн. у лютому 2012 року на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Енергія Класік" зроблено відповідачем на підставі акту №16/15.2-32/37638554 від 04 березня 2013 року невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Енергія Класік" по питанню взаємовідносин з ТОВ "ВК Віконні системи" (код 33972398) за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року.

Так, податковий орган посилається на встановлене в ході перевірки ТОВ "Енергія Класік" порушення частини першої статті 203, статтей 215, 216 Цивільного кодексу України та формування податкового кредиту за лютий 2012 року у сумі 22896,52 грн. за рахунок ТОВ "ВК Віконні системи" без проведення фактично господарських операцій з метою надання податкової вигоди третім особам, в частині надання їм права на податковий кредит.

У відповідності до п. 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Аналіз викладеного свідчить, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, дослідивши податкові накладні, видаткову накладну, виписані ТОВ "Енергія Класік" для документального оформлення господарських операцій з придбання НВП "Фероліт" товарів, колегія суддів не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові та видаткова накладні містиять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиницю виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових та видаткової накладних судом не встановлено.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі даних податкових декларацій, звітів, даних актів перевірок, тим більше щодо контрагентів подальших ланцюгів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції позивача з його безпосереднім контрагентом, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагентів позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДР, оцінюються критично.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або його контрагента, або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000391500/586/10 не довів, а відтак позовні вимоги НВП "Фероліт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 816/5452/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.