Ухвала суду № 36085454, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 820/7262/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 820/7262/13-а

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області( далі - відповідач) в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 22.04.2013 року №0000821720 та від 02.07.2013 року №0007581720 у повному обсязі, як такі, що винесені усупереч податковому законодавству.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.04.2013 року № 0000821720 та від 02.07.2013 року № 0007581720.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову .В іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна-позапланова перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 з питань взаєморозрахунків з ТОВ "СТАРТ-Д" (32694059) за квітень 2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт №1358/1720/НОМЕР_3. На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000831720 від 22.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 61614,93 грн. та №0000821720 від 22.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 72488,16 грн.

Позивач не погодився з вище зазначеним податковим повідомленням - рішення та 30.04.203 року подав скаргу №1.300413 до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

02.07.2013 року позивачем було отримано рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги від 25.06.2013 року № /9/20-40-10-04-17, яким податкове повідомлення-рішення №0000821720 від 22.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 72488,16 грн. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000831720 від 22.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 61614,93 грн. скасовано у частині 802,15 грн., у тому числі з основного платежу на 534,77 грн. та штрафних санкцій на 267,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного рішення ДПІ у Московському районі видано податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0007581720 на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 60812,78 грн.., у т.ч. за основним платежем на суму 40541,85 грн. та за штрафними санкціями на суму 20270,93 грн.

Позивач не погодився з зазначеними вище рішеннями та 12 липня 2013 року (вих..№1.120713) направив скаргу до Міністрства доходів та зборів України на рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.06.2013 року №218/Г/20-40-10-04-17.

6 серпня 2013 року на адресу позивача надійшло рішення Міністерства доходів та зборів про результати розгляду повторної скарги за №3391/1793-98-9-01-03-14, яким без будь-яких вмотивувань оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позов судом першої інстанції, зроблено висновок, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у квітні 2012 року у розмірі 48325,44 грн. на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "Старт Д" які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень та, відповідно, до п. 177.2 та п. 177.4 ПКУ - до складу витрат суму витрат по придбанню ТМЦ у розмірі 241627,20 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Старт Д" було укладено договір купівлі - продажу ТМЦ від 02.04.2012 року №1.020412.

На підставі вищевказаного договору позивачем було придбано у ТОВ "Старт Д" у квітні 2012 року товарно-матеріальні цінності виробничого призначення на загальну суму 289 952, 64 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 48 325,44 грн. Здійснення господарської операції супроводжено рахунками - фактурами (від 04.04.2012 року №0404/3, від 10.04.2012 року №0410/4, від 20.04.2012 року №0420/4, від 20.04.2012 року №0420/3, від 24.04.2012 року №0424/2, від 24.04.2012 року №0424/1, від 26.04.2012 року №0426/1), видатковими накладними ( №1021 від 04.04.2012 року, №1022 від 10.04.2012 року, №1100 від 20.04.2012 року, №1101 від 25.04.2012 року, №1069 від 25.04.2012 року, №1002 від 26.04.2012 року, №1103 від 26.04.2012 року) та податковими накладними (від 04.04.2012 року №100, від 10.04.2012 року №101, від 20.04.2012 року №180, від 24.04.2012 року №147, №148 та 181, від 26.04.2012 року №325).

ТМЦ ( мило господарське, прокладка полімерна ущільнююча, малярна стрічка, плівка самоклеюча, склотканина, підшипники різних модифікацій, енерголанцюги, монтажні ланки, гофрокартон, кільця поршневі, манжети, гільзи, ножиці по металу, пили дискові, диск зачисний, круг відрізний, біта) були отримані позивачем особисто згідно довіреностей (реєстр виданих довіреностей за квітень 2012 року додається).

Відповідно до умов п.2.5 договору купівлі-продажу №1.020412 від 02.04.2012 року про здійснення поставки на умовах СРТ (м. Харків, вул. Григорія Рудика, 6) ТМЦ було доставлено автотранспортом постачальника на орендоване позивачем складське приміщення за вказаною у договорі адресою (договір оренди та акти прийому-передачі орендованого майна додаються). Перевезення вантажу оформлялось товарно-транспортними накладними.

Придбані у ТОВ "Старт Д" ТМЦ були в подальшому продані позивачем ДНВП "Комунар" з відповідним відображенням податкових зобов'язань з ПДВ (реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року) та доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував факт належного оформлення та виконання вище зазначеної угоди, а лише посилався на висновки зазначені у актах перевірки ТОВ "Старт Д" ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за № 32694059№2502/7/22-421 від 15.01.2013, року та №33715/7/24-421 від 21.12.2012 року.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні первинні документи, які підтверджують виконання договору .

Доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ "Старт Д" на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

На час укладення угод між позивачем та ТОВ "Старт Д" , останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або його контрагента, обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року по справі №804/1259/13-а залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі М.Дніпропетровська щодо:проведення перевірки, в результаті якої було складено акт від 21.12.2012 року №7203/224/32694059 та висновків про визнання відсутності у ТОВ "Старт Д" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів покупцям у період з лютого 2011 по жовтень 2012 року; коригування податковою інспекцією податкових зобов'язань та податкового кредиту, що відображені ТОВ "Старт Д" у податкових деклараціях за період з лютого 2011 по жовтень 2012 року.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної судової справи були господарські відносини ТОВ "Старт Д" з ТОВ "Інфотерм" (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ГШ "СВ Гермес" (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ПВП "Форест" (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП "Сура" (код за ЄДРПОУ 30668399) за серпень, листопад 2011 року, ТОВ" Хімагросервіс" (код за ЄДРПОУ 3 723 7904) за листопад 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у квітні 2012 року у розмірі 48325,44 грн. на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "Старт Д" які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень та, відповідно, до п. 177.2 та п. 177.4 ПКУ - до складу витрат суму витрат по придбанню ТМЦ у розмірі 241627,20 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 820/7262/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.