Ухвала суду № 36085444, 29.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р.Справа № 820/4624/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2013р. по справі № 820/4624/13-а

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулась до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби ( далі - відповідач) та просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. № НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2013р. № НОМЕР_1.

Стягнено з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, відповідачем при його прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуваннюЗгідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в квітні 2013 року фахівцем відповідача проведено документальну позапланову перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства з питання взаємовідносин з ТОВ "Бізнесторг-Інновації" (код 38106566) у листопаді - грудні 2012 року, січні 2013 року. За наслідками перевірки складено акт від 08.05.2013р. № 1788/1720/НОМЕР_2 (а.с. 25-35 том 1), згідно висновків якого встановлено порушення п. 5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ "Бізнесторг-Інновації" у листопаді, грудні 2011 року та січні 2013 року на суму 942402,0 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 157067,0 грн. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст., ст. 185, 188, 198 розділу V Податкового кодексу України. Дані податкового кредиту, відображені позивачкою, за висновками акту перевірки, у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2012 року не є дійсними на суму ПДВ 79487,0 грн., грудень 2012 року не є дійсними на суму ПДВ 59855,00 грн., за січень 2013 року не є дійсними на суму ПДВ 17725,0 грн. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 157067,0 грн., в тому числі у листопаді 2012 року - 79487,0 грн., грудні 2012 року - 59855,0 грн., січні 2013 року - 17725,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013р. № НОМЕР_1 (а.с. 36 том 1), згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 235600,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 157067,00 грн. та за штрафними санкціями 78533,50 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, необхідність нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що за наслідками податкової перевірки контрагента позивача - ТОВ "Бізнесторг-Інновації" встановлено його відсутність за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт. Також звстановлено, відсутність господарсько-майнових можливостей ТОВ "Бізнесторг-Інновації" для здійснення задекларованого виду господарської діяльності, неможливість встановити зв'язок господарських операцій, що відображені у податковій декларації з податок на прибуток в частині витрат з придбання товару з господарською діяльністю ТОВ "Бізнесторг-Інновації". Враховуючи наведене податковими органами зроблено висновок про порушення ТОВ "Бізнесторг-Інновації" ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013р.

Таким чином, з урахуванням отриманої інформації відповідачем зроблено висновок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях, здійснених з ТОВ "Бізнесторг-Інновації".

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Бізнесторг-Інновації" (перевізник) було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11-12 (а.с. 38-39 том 1).

Також, про виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт. Позивачем до суду надано копії договорів про надання ним транспортно-експедиційних послуг, укладені з різними контрагентами, та документів на підтвердження їх виконання, з яких слідує, що позивач фактично здійснювала господарську діяльність з визначеного напрямку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від ТОВ "Бізнесторг-Інновації" належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Таким чином, доводи про нереальність здійснення операцій між ними не підтверджуються зібраним у справі доказами.

Факт належної оплати за поставлений товар/надані послуги сторонами у справі не заперечується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2013р. по справі № 820/4624/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2013 р.