Ухвала суду № 36084686, 14.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р.Справа № 816/1873/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 816/1873/13-а

за позовом ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання"

до Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ (Козельщинське відділення) від 21.03.2013 року № 0001572202/579. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (код ЄДРПОУ 00238233) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів протокольною ухвалою замінила відповідача - Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби на відповідача - Кременчуцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" зареєстроване Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області 20 грудня 1991 року .

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010, зокрема, є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства (код за КВЕД 28.30); оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням (код за КВЕД 46.69); вантажний автомобільний транспорт (код за КВЕД 49.41).

ПАТ "Галещина машзавод" є платником податку на додану вартість з 01 вересня 1997 року згідно свідоцтва № 100346152 від 10 серпня 2011 року.

Кременчуцькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Галещина машзавод" (ідентифікаційний код 00238233) по питанню взаємовідносин з ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Феріт Д" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року у зв'язку з надання неповної відповідачі на запит Кременчуцької ОДПІ від 10 січня 2013 року № 630/10/22-112 для надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ "Дидактика" та ТОВ "Феріт-Д" , за результатами якої складено акт від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 279115,0грн. в т.ч. грудень 201 1р. в сумі 145251,0грн.,за січень 2012р. в сумі 72790,0 грн., лютий 2012р. в сумі 61074,0грн.

Підставою для зазначеного висновку слугували висновки акту невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська TOB «Дидактика» з питань не підтвердження господарських відносин з контрагентами TOB «Інфотерм», TOB «Олімп», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», TOB «Кафепродакшн», TOB «Пасіфік», БПП «Сура» в якому зазначено, що згідно проведених заходів встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям у 2011 -2012 році. З урахуванням висновків акту перевірки TOB «Дидактика», не підтверджено взаємовідносин між ПАТ «Галещина машзавод» та TOB «Дидактика» в результаті чого було зменшено податкові зобов'язання TOB «Дидактика» на загальну суму ПДВ 276000 грн. Таким чином, угоди, укладені між ПАТ «Галещіна машзавод» та TOB «Дидактика» носять фіктивний характер, а податковий кредит сформований даними контрагентами не дійсний.

Також, Кременчуцькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Галещина машзавод" (ідентифікаційний код 00238233) у зв'язку з надходженням заперечення від 08 лютого 2013 року № 140 до акту від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Галещина машзавод" , за результатами якої складено акт від 01 березня 2013 року № 1841/22.5-09/00238233. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 279115,0 грн. в т.ч. грудень 201 1р. в сумі 145251,0 грн.. за січень 2012р. в сумі 72790,0грн., лютий 2012р. в сумі 61074,0 грн.

Підставою для зазначеного висновку слугували висновки невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Феріт Д» з питань не підтвердження господарських відносин з платником податків з TOB «Будівництво та комплектації» за листопад 2011 року, TOB «Інфотерм» за червень 2011 року, TOB «Олимп» за вересень 2011 року, TOB «ПАСІФІК» за вересень 2011, БПП «Сура» за вересень 2011 року, TOB Кафепродакшн» за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, TOB Хімагросервіс» за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку. В ході проведення перевірки встановлено, що за податковою адресою TOB «Феріт Д» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості. Фактично згідно податкової звітності у TOB Феріт Д» та проведених заходів встановлено відсутність, виробничого обладнання, складських та торгівельиих приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Вищезазначеним актом не було підтверджено взаємовідносин між «ПАТ Галещина машзавод» та TOB «Феріт Д» в результаті чого було зменшено податкові зобов'язання TOB «Феріт Д» на загальну суму ПДВ 3115,17 грн. Таким чином, угоди, укладені між «ПАТ Галещина машзавод» та TOB «Феріт Д» носить фіктивний характер, а податковий кредит та витрати сформований даними контрагентами не дійсні.

На підставі висновків актів перевірки 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 та від 01 березня 2013 року № 1841/22.5-09/00238233 , Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби 15.04.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572202/579 від 21 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 418 672 грн. 50 коп., в тому числі 279 115 грн. за основним платежем та 136 557 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Дидактика" (постачальник) укладений договір поставки № 16/12-11 від 16 грудня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору ТОВ "Дидактика" видано позивачу накладні (том 1, а. с. 68-85), рахунки (том 1, а. с. 47-65), податкові накладні (том 1, а. с. 87-104).

Між позивачем та ТОВ "Дидактика" складені акти прийому-передачі товару (том 1, а. с. 125-142).

Між позивачем та ТОВ "Феріт-Д" в лютому 2012 року відбулись господарські операції з придбання товарів, в підтвердження чого позивачем надані видаткова накладна (том 1, а. с. 86), рахунки (том 1, а. с. 66-67), податкова накладна (том 1, а. с. 105).

Між позивачем та ТОВ " Феріт-Д " складено акт прийому-передачі товару (том 1, а. с. 143), копія якого залучена позивачем до матеріалів справи.

Транспортування придбаних у ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" товарів відбувалось власним вантажним транспортом позивача, в підтвердження чого останнім надані товарно-транспортні накладні, подорожні листи та докази перебування у власності позивача транспортних засобів (том 1, а. с. 106-123, 220-231).

Придбані у ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" товари оприбутковані позивачем , що підтверджується картками складського обліку матеріалів (том 1, а. с. 244-250, том 2, а. с. 1-15).

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень (том 1, а. с. 31-45-а), а також у вексельній формі, що підтверджується копією простого векселя серія АА № 0395537 на суму 1581479,17 грн. та акту прийому - передачі векселя від 16 листопада 2012 року ( том 1, а. с. 144-145).

В актах перевірок від 30 січня 2013 року № 794/22.5-09/00238233 та від 01 березня 2013 року № 1841/22.5-09/00238233 жодних зауважень щодо правильності оформлення первинної бухгалтерської документації по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" не міститься.

ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на той факт, що у контрагентів позивача - ТОВ "Дидактика", ТОВ "Феріт-Д" відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, також було зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі № 804/1263/13-а визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р. щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB "Будівництво та комплектації" за листопад 2011 року, TOB "Інфотерм" за червень року, TOB "Олімп" за вересень 2011 року, TOB "ПАСІФІК" за вересень 2011 року, БПП "Сура" , за вересень 2011 року, TOB "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ПП Термес" за березень 2011 року, TOB "Хімагросервіс" за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, висновків про визнання відсутності у TOB "Ферріт-Д" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з грудня 2011 по жовтень 2012 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, коригування показників податкової звітності TOB "Ферріт-Д" за період з грудня 2011 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р., щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB "Будівництво та комплектації" за листопад 2011р. , TOB "Інфотерм" за червень 2011 року, TOB "Олімп" за вересень 2011 року, TOB "ПАСІФІК" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, TOB "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ПП "СВ Термес" за березень 2011 року, TOB "Хімагросервіс" за листопад 2011 року їх реальності та повноти відображення в облік, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на а додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені TOB Ферріт-Д" у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності TOB "Ферріт-Д" за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені TOB "Ферріт-Д" включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ (Козельщинське відділення) від 21.03.2013 року № 0001572202/579 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 816/1873/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013р.