Ухвала суду № 36084402, 07.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р.Справа № 591/2223/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.05.2013р. по справі № 591/2223/13-а

за позовом

до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради

про зобов'язання вчинити дії, стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які також діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до суду з позовом в якому просять стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на свою користь майнову шкоду та зобов'язати при нарахуванні державної соціальної допомоги в подальшому передбачити її як різницю між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом. Крім того, в разі незадоволення позовних вимог просять направити матеріали справи до Верховного Суду України в порядку, передбаченому ст. 9 п. 5 КАС України. В судовому засіданні позивачі свої вимоги підтримали, збільшивши суму майнової шкоди до 429930,0 грн. та заявили про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 408444,0 грн.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 07.05.2013р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі в зв'язку з необґрунтованістю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції , позивачами подано апеляційну скаргу, вважать, що при прийнятті даного рішення судом першої інстанції норми чинного законодавства, було застосовано не в повної мірі, що, в свою чергу, привело до порушення норм матеріального права, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову, прийняти нове рішення , яким задовольнити їх позов в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції , розглянувши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Малозабезпеченою сім'єю є сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Середньомісячним сукупним доходом, відповідно до названої норми, є обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом за попередні шість місяців, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Цим же Законом у ст. 7 визначено випадки, у яких особу може бути обмежено у праві на отримання вказаної соціальної допомоги. Так, у наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена у випадках, коли:

працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку);

з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;

у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,60 га або друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

сім'єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Призначена державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», визначені постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року, якою затверджено «Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям».

Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та зазначеним Порядком передбачено, що розмір державної соціальної допомоги обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідно до п. 1, п.п. 5.1 «Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року № 486/202/524/455/3370, методика призначена для обчислення сукупного доходу сімей (одержувачів) для всіх видів соціальної допомоги і застосовується при визначенні їх права на соціальну допомогу та розрахунку її розміру.

Згідно цієї Методики, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять, зокрема, стипендії, пенсії, допомога (крім одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності, у тому числі громадських та благодійних), допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики чи кредитів. При цьому до сукупного доходу не включається відповідна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік" встановлений рівень забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних та непрацездатних осіб та для дітей відповідного віку для призначення державної соціальної допомоги.

Аналогічну норму містить також ст. 14 Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік".

Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету до місцевих бюджетів.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Згідно із зазначеним Рішенням КСУ, положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивачі є багатодітною родиною, мають шестеро неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними, що підтверджується довідкою з місця проживання (а.с.5) та копією посвідчення (а.с.33).

За інформацією Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, викладеною в запереченнях проти позову, ОСОБА_2 призначена допомога малозабезпеченій сім'ї з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року в розмірах: з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. - 2134,8 грн., з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р. - 2 225,6 грн., з 01.12.2011 р. по 17.12.2011 р. - 2 297,93 грн., з 18.12.2011 р. по 29.02.2012 р. - 2 337,93 грн., з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. - 2 619,07 грн.

Враховуючи наявні в матеріалах справи довідки про призначену ОСОБА_2 державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради при призначенні та виплаті державної соціальної допомоги позивачу та його родині як малозабезпеченій сім'ї діяв у спосіб, що передбачений діючим законодавством України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 1166 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди , не зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується , наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, оскільки розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо) з врахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, позивачем не доведено перед судом належними доказами завдання вказаними діями відповідача збитків (матеріальної шкоди) статей 22, 1166 ЦК України, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги є помилковими, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.05.2013р. по справі № 591/2223/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 14.10.2013 р.