Ухвала суду № 36084248, 21.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
21.11.2013
Номер справи
2-а/1570/5022/11
Номер документу
36084248
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 2-а/1570/5022/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Дубини Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРРУС-В» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРРУС-В» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000292330 від 24 червня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року, ТОВ «ТАРРУС-В» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0000292330.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки № 1265/23-0304/33924119 від 07 червня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТАРРУС-В» з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року» є помилковими, в діях підприємства відсутні порушення податкового законодавства.

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними документами. За твердженням позивача, що всі необхідні первинні документи були надані податковій інспекції на перевірку, заперечень щодо належності оформлення податкових накладних в акті відсутні. Висновок податкового органу щодо фіктивності правочинів, укладених між ТОВ «ТАРРСУС-В» та ПП «Вайлід» суперечить положенням законодавства щодо визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що ТОВ «ТАРРСУС-В» у березні 2011 року було сформовано податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з контрагентом ПП «Вайлід».

Згідно бази системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту на суму 131.908,23 грн.

У ПП «Вайлід» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) у березні 2011 року, що є підтвердженням того, що правочини між позивачем та ПП «Вайлід» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що укладені з цими контрагентам правочини є недійсними в силу положень п. 1, п.2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України; операції позивача по взаємовідносинам з ПП «Вайлід» є нікчемними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду, від 03 лютого 2012 року, адміністративний позов ТОВ «ТАРРУС-В» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000292330 від 24 червня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 35.646,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Іллічівську подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ТОВ «ТАРРУС-В» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення на суму завищення ПДВ у розмірі 96.261,73 грн. та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, ТОВ «ТАРРУС-В» не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 03 червня 2011 року по 06 червня 2011 року, на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні № 585 від 02.06.11 року згідно пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТАРРУС-В» з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 1265/23-0304/33924119 від 07 червня 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «ТАРРУС-В» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України. За висновками Акту перевірки, не підтверджено взаємовідносини ТОВ «ТАРРУС-В» та ПП «Вайлід» за березень 2011 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 131.908,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомленні-рішення № 0000292330 від 24 червня 2011 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТАРРУС-В» за платежем: податок на додану вартість за основним платежем на суму 131.908,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн.

Судом встановлено, що на формування податкового кредиту у березні 2011 року мали вплив взаємовідносини ТОВ «ТАРРУС-В» з контрагентом ПП «Вайлід» за договорами № 01-02-0901 від 12 лютого 2010 року про надання послуг завантаження та розвантаження та № 4-10 від 20 грудня 2010 року про проведення маркетингових досліджень.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Зробивши аналіз загальних положень законодавства, що регулює питання господарської діяльності, її змісту та спрямованості, суд вважає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. А для визначення правомірності формування платниками податку податкового кредиту потрібно встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суму податкового кредиту.

Як було зазначено, 12 лютого 2010 року між позивачем та ПП «Вайлід» було укладено договір № 01-02-0901, в силу п. 1.1 якого ПП «Вайлід» зобов'язано за завданням позивача протягом встановленого строку надавати послуги із завантаження та розвантаження замороженого м'яса за плату.

Судом встановлено, що завантаження та розвантаження товару було здійснено ПП «Вайлід» на підставі отриманих завдань № 0303 від 03 березня 2011 року, № 0403 та № 0403/1 від 04 березня 2011 року, № 1103 та № 1103/1 від 11 березня 2011 року, № 1603 від 16 березня 2011 року, № 2303 від 23 березня 2011 року, № 2503 від 25 березня 2011 року. № 2803 від 28 березня 2011 року, про що складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-31033 за договором № 01-02-0901 від 12 лютого 2010 року та отримано податкові накладні від 11.03.2011 року та від 31.03.2011 року, на підставі яких ТОВ «Таррус-В до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 131908, 23 грн. (а.с. 35, 37-38). Згідно до виписок з рахунків товариством з обмеженою відповідальністю «Таррус-В» було оплачено приватному підприємству «Вайлід» надані за договором № 01-02-0901 від 12 лютого 2010 року послуги з розвантаження та завантаження м'яса та м'ясопродуктів (а.с. 46-50).

Товари, отримані товариством з обмеженою відповідальністю «Таррус-В» від ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», ТОВ «Лібор», ТОВ «Імір Трейд», ТОВ «Гамбіт-Трейд», ТОВ «Консалтінг Компані», в подальшому були реалізовані товариством з обмеженою відповідальністю «Таррус-В» наступним контрагентам: ТОВ «Торговий дім «Копійка», ПП «Багатий урожай», ПП «Таврія Плюс», СГП «Векка» у вигляді ТОВ, ТОВ «Таррус- В» на адресу контрагентів виписані видаткові накладні (а.с. 233-268).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товар, отриманий ТОВ «Таррус-В» від ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», ТОВ «Лібор», ТОВ «Імір Трейд», ТОВ «Гамбіт-Трейд», ТОВ «Консалтінг Компані» було завантажено та розвантажено ПП «Вайлід» на виконання договору № 01-02-0901 від 12 лютого 2010 року контрагентам ТОВ «Таррус-В» - ТОВ «Торговий дім «Копійка», ПП «Багатий урожай», ПП «Таврія Плюс», СГП «Векка» у вигляді ТОВ, що підтверджується завданнями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, виписками з рахунків.

Крім того, 20 грудня 2010 року, між Таррус-В» (Замовник) та ПП «Вайлід» (Виконавець) було укладено договір № 4-10 про проведення маркетингових досліджень, відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець зобов'язується за плату провести маркетингове дослідження, об'єктом якого є заморожене м'ясо свинини, яловича, куряча та індича печінка та інше заморожене м'ясо; вартість маркетингових досліджень складає 42.900,00 грн.

28 лютого 2011 року, до вказаного договору було укладено додаткову угоду, згідно з якою вартість маркетингових досліджень по договору про проведення маркетингових досліджень № 4-10 від 20 грудня 2010 року складає 800.953,70 грн. (а.с. 114).

В силу положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно послався на положення Податкового кодексу України так, в силу п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування включаються витрати на збут, зокрема витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що витрати на оплату маркетингових послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Надані до перевірки договір про проведення маркетингових досліджень, податкові накладні, розрахункові документи, в яких зазначено лише про факт виконання послуг, однак ці документи не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРРУС-В» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРРУС-В» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.

Попередній документ : 36084191
Наступний документ : 36084290