Ухвала суду № 36082904, 10.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року справа №805/13774/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представника відповідача Вінніка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 805/13774/13-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Державне підприємство "Селидіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу Шахта "Росія" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області (далі - Управління) про скасування рішення № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказане рішення було прийняте на підставі норм (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»/далі - Закон № 1058-IV), які з 01.01.2011 року втратили чинність. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим, необ'єктивним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню посилаючись на норми Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у цій справі позов задоволено, а саме: скасовано рішення Управління № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки порушення вимог діючого законодавства було допущено позивачем у 2006 році, коли були чинні норми Закону № 1058-IV.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля», ідентифікаційний номер 33426253, зареєстрований виконавчим комітетом Селидівської міської ради з 06.06.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.13).

Управлінням була проведена позапланова перевірка відокремленого підрозділу Шахта «Росія» Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 року на ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1.

За результатами перевірки відповідачем було складено відповідний акт № 21 від 20.08.2013 року. У відповідності до зазначеного акту при перевірці було встановлено порушення вимог ч. 6 ст. 21 Закону № 1058-IV та п. 8.3 розділу 8 Порядку № 7-6, а саме: не подані індивідуальні відомості про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку на ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, в результаті чого складено розпорядження про усунення порушень від 20.08.2013 року № 11 (а.с.14-19).

06 вересня 2013 року враховуючи порушення викладені в акті № 21, відповідач керуючись п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV прийняв спірне рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, а саме: рішення № 15 на суму штрафу у розмірі 2812,16 грн. (а.с.20).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності такого рішення відповідача з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно матеріалів справи, спірне рішення відповідачем було прийнято на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону № 1058-IV за порушення вимог ч.6 ст. 21 Закону № 1058-IV та п. 8.3 розділу 8 Порядку № 7-6.

Згідно із п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, Законом № 2464-VІ, який набрав чинності з 01.01.2011 року частини першу - дев'яту статті 106 Закону № 1058-IV виключено.

Як вбачається з рішення Управління № 15 від 06.09.2013 року, фінансові санкції застосовані до позивача після набрання чинності Законом № 2464-VІ. Тобто, на час прийняття спірного рішення (06.09.2013 року) про застосування фінансових санкцій, норма закону (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV) була нечинна.

Статтею 92 Конституції України встановленою, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 «У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) роз'яснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в обов'язковій до врахування відповідно до ст. 244-2 КАС України постанові від 20.11.2012 року по справі № 21-367а12 за позовом фізичної особи-підприємця до УПФУ в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на наявність у нього повноважень із застосування фінансових санкцій на підставі зазначеної у спірному рішенні норми в силу абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Згідно з нею на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу цієї норми слідує, що вона встановлює умови збереження повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та застосування фінансових санкцій, які мав відповідач до втрати чинності частиною 9 статті 106 Закону № 1058-ІV.

До таких умов належить певний період часу, а саме до повного стягнення заборгованості, яка складається з:

- несвоєчасно сплачених сум страхових внесків, у тому числі строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій;

- штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

Обидві заборгованості у даному спорі відсутні.

Отже, встановлені абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ умови наявності у відповідача повноважень із застосування фінансових санкцій на підставі ч.9 ст. 106 Закону № 1058-ІV у спірних правовідносинах відсутні.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України і в постанові від 4 червня 2013 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області.

При цьому колегія суддів не бере до уваги постанови Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року та 26 березня 2013 року (номер в Єдиному Реєстрі судових рішень - 30604025), оскільки, як зазначено в цих судових рішеннях, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, що виникли за 2004 рік та квітень-грудень 2005 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІУ.

Позивач в контексті спірного рішення відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків не має, тому зазначені в попередньому абзаці судові рішення Верховного Суду України до спірних правовідносин не мають відношення.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, судова колегія згодна з висновками суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи спірне рішення № 15 від 06.09.2013 року, діяв із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, позовні вимоги Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Росія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 11 грудня 2013 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 805/13774/13-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов