Постанова № 36082848, 13.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року 17год.40хв. Справа № 815/7325/13-а

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Кітчак І.С.

за участю представників: позивача Кравцової Н.І. відповідача Морозової Д.І. Кошель Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Малиновський ринок» до Державної фінансової інспекції в Одеській області в особі Одеської об'єднаної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги та визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Малиновський ринок» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області в особі Одеської об'єднаної фінансової інспекції, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати пункти 2, З, 4, 5. 6, 7, 8 вимоги Одеської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Одеській області №810-27/2026 від 07.10.2013р. про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності; визнати неправомірними дії службових осіб Одеської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Одеській області з проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Малиновський ринок» без повідомлення про дату початку і закінчення ревізії та із складання акту про результати ревізії №810-16/98 від 02.09.2013р., який не відповідає вимогам законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності КП «Малиновський ринок» за період з 01.10.2008 року по 31.05.2013 року та за результатами перевірки складений акт від 02.09.2013 року № 810-16/98. На підставі вказаного акту позивачу виставлена вимога про усунення фінансових порушень від 07.10.2013 року №810-27/2026. Позивач вважає, дії службових осіб Державної фінансової інспекції в Одеській області під час проведення ревізії мають бути визнані неправомірними, а вимога Одеської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Одеській області №810-27/2026 від 07.10.2013р. про усунення порушень, встановлених ревізією фінансово-господарської діяльності є протиправною та підлягає скасуванню в частині пунктів 2,3,4,5,6,7,8.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав та надав до суду письмові заперечення які мотивовані тим що, згідно п. 2.3.4.1 плану роботи Державної фінансової інспекції в Одеській області на II квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Малиновський ринок» комунальної форми власності, підпорядкованого Одеській міській раді, розташованого за адресою 65076, м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна (Рекордна), 40-В, за період з 01.10.2008 по 31.05.2013 року. За результатами вказаної ревізії встановлено порушень фінансової дисципліни, на загальну суму 4099,17 тис. грн., в тому числі тих що призвели до збитків підприємства - 4067,50 тис. грн. інші порушення фінансової дисципліни - 31,67 тис. гривень.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2013 року, повідомлення «Про терміни проведення ревізії», направленого на адресу КП «Малиновський ринок» 28.05.2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 06.06.2013 року №139, від 17.06.2013 року №154, від 26.06.2013 року №163, від 08.07.2013 року №166, від 05.07.2013 року №916, працівниками ДФІ в Одеській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності КП «Малиновський ринок» за період з 01.10.2008 року по 31.05.2013 року.

За результатами проведеної ревізії складений Акт ревізії від 02.09.2013 року №810-16/98 фінансово-господарської діяльності КП «Малиновський ринок» (т.1, а.с.38-77).

У вказаному Акті ревізії зазначено серед інших порушень, порушення, п.п. 3.3.5 п. 3.3, п.п. 5.7 статуту комунального підприємства «Малиновський ринок», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року №4261-ІУ та ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-ХІІ; порушення вимог Положення № 637 та окремі порушення вимог «Положення №88»; порушення п.1 ст.180 та п.1, ст.230 Господарського кодексу України; п.п. 2, п. а, ст. 28 та п.п. 1, п. а, ст. 30, ст.17 та п. 5, п. 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97 - ВР; п.21 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 року № 529 «Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством «Малиновський ринок». Та згідно висновку акту ревізії загалом, встановлено фінансових порушень що призвели до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4067503,89 грн. (відшкодовано в ході ревізії на загальну суму 6659,89 грн.).

За результатами проведеної ревізії на підставі акту №810-16/98 ООДФІ було виставлено КП «Малиновський ринок» вимогу про усунення виявлених ревізією порушень №810-27/2026 від 07.10.2013р., зокрема у п. 2 зобов'язано стягнути з осіб КП «Малиновський ринок», відповідальних за укладання договорів на надання послуг з утримання тимчасових торгівельних місць; у п. 3 - стягнути з колишнього директора КП «Малиновський ринок» ОСОБА_5 кошти у сумі 38674 гривень; у п. 4 - стягнути з осіб КП «Малиновський ринок», відповідальних за незаконне списання комунального майна; у п. 5 - внести зміни до колективного договору, за якими виплата заробітної плати буде законною; відрахувати (за наявності заяв працівників) зайво нараховану та виплачену заробітну плату за час відпусток. В іншому випадку стягнути з відповідальних осіб, зайво сплачені кошти у сумі 10471,73 грн.; провести перерахунок та відповідні взаємо звірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 3815,11 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів); в п. 6 - відрахувати з директора КП «Малиновський ринок» ОСОБА_6 кошти у сумі 13928,19 гривень; у п. 7 - відобразити дебіторську заборгованість за неповернутими підзвітними коштами ОСОБА_7 у загальній сумі 492,00 гривень. У іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за незаконне відшкодування грошових коштів; у п. 8 - відобразити дебіторську заборгованість за не донараховану пеню ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9, Стягнути з ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9 вищезазначену суму, у іншому випадку стягнути з осіб відповідальних порушення.

Судом встановлено що, у вказаній вимозі зазначено, що ревізія проводиться відповідно до п. 2.3.4.1 Плану роботи ДФІ в Одеській області на ІІ квартал 2013 року, отже ревізія є плановою.

Відповідно до п. 8 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006р. (із змінами), контролюючий орган, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об'єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку, про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об'єкту контролю повідомлення.

Пунктом 39 Порядку передбачено наступні способи повідомлення об'єкту контролю: а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю; б) через канцелярію (підрозділ з питань діловодства) з відміткою на примірнику акта контролюючого органу про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію; в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в контролюючому органі, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії.

Проте судом встановлено що, ДФІ в Одеській області належним чином у порядку вставленому Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006р. не повідомило позивача про дати початку та закінчення перевірки.

Так представником відповідача було надано до суду лист, адресований Директору Комунального підприємства «Малиновсьикй ринок» «Про терміни проведення ревізії» з доказами його направлення, про що свідчить квитанція пошти (т. 3, а.с.46), проте згідно зазначеної квитанції цей лист був «рекомендованим», тобто «без повідомлення про вручення», що в даному не відповідає вимогам п. 39 Порядку.

Доказів того, що КП «Малиновський ринок» ще якимось способом повідомлялось про терміни проведення ревізії, представником відповідача суду не надано.

В зв'язку з чим суд, доходить висновку щодо неправомірності дій службових осіб ООДФІ Державної фінансової інспекції в Одеській області з проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Малиновський ринок» без належного повідомлення про дату початку і закінчення ревізії у відповідності до «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006р.

Щодо п.2 оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що вона необґрунтована та підлягає скасуванню з наступних підстав.

У п.2 вимоги відповідач зазначив, що в порушення ст.. 144 Конституції України, п.1 ст. 180 Господарського кодексу України, пп. 2, п. а, ст.. 28 та пп. 1, п. а ст.. 30, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97 - ВР, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада1999р. №290 та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. №529 «Про встановлення тарифів на послуги, надаються комунальним підприємством «Малиновський ринок», директорами підприємства (з 22.07.2005 по 20.12.2010 року - директор ОСОБА_5; з 21.12.2010 по 19.03.2012 року та з 20.04.2012р. по теперішній час - директор ОСОБА_6; з 20.03.2012 по 19.04.2012р.- в.о. директора ОСОБА_1) при укладанні договорів на надання послуг з утримання тимчасових торговельних місць до розрахунку вартості договору не включалася плата за послуги з охорони, що призвело до недоотримання підприємством доходів на загальну суму 3 959 500,0 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству на зазначену суму у зв'язку з чим:- стягнути з осіб КП «Малиновський ринок», відповідальних за укладання договорів на надання послуг з утримання тимчасових торгівельних місць.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду між КП «Малиновський ринок» та підприємцями укладались договори про надання послуг з організації ринкової торгівлі як на торгові місця так й на тимчасові торгові місця.

Як вбачається з п.1.1 вказаних договорів умови всіх укладених договорів про надання послуг з організації ринкової торгівлі на тимчасове торгове місце є однаковим для всіх підприємців, за виключенням змісту п.3.1.1. та п.5.2. договору, які стосуються площі та вартості послуг. Та відповідно до умов такого договору, а саме п.3.1.2 КП «Малиновський ринок» зобов'язується надавати послуги з утримання торгового місця, охорони торгового місця та території ринку (т.1 а.с.123), та сторонами це не заперечується.

За умовами вказаних договорів Підприємство (КП Малиновський ринок) зобов'язується надати підприємцю певне торгове місце, а підприємець зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг згідно умов цього договору, використовувати торгове місце за призначенням, обладнати торгове місце запорним пристроєм (замком)(п.4.1. договору).

Та з 21.12.2013р. по 19.03.2012р. та з 20.04.2012р. по теперішній час директор ОСОБА_6, з 20.03.2012р. по 19.04.2012р. -в.о. директора ОСОБА_1 при укладанні договорів на надання послуг по організації ринкової торгівлі шляхом надання тимчасових торгових місць до розрахунку вартості договору не включалася плата за послуги з охорони.

Пунктом 1.2 договорів про надання послуг встановлено, що перелік та тарифи за послуги що надаються КП «Малиновський ринок» встановлені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №529 від 14.09.2005р.

Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005року № 529 «Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством «Малиновський ринок», тарифи на послуги з утримання торгових місць за місяць складають: перший поверх - 25,25 грн./м.кв.; 2-ий поверх - 15,15 грн./м.кв.; охорона торгових місць - 125,0 грн. У вищезазначених тарифах врахований податок на додану вартість.

Представник позивача пояснила, що плата за охорону тимчасових торгових місць не нараховувалась підприємцям у зв'язку із тим, що ці послуги не надавались за відсутністю власно об'єкту охорони. Та пояснила, що тимчасові торгові місця - це вільна площа, яка безпосередньо прилягає до основного торгового місця, на якому розташований стаціонарний торгівельний об'єкт підприємця (контейнер, магазин, стіл-лоток, тощо) обладнаний замком чи ролетами. Тимчасове торгове місце використовується підприємцями виключно для розміщення зразків товарів чи рекламних конструкцій на протязі часу роботи ринку - з 08-00 до 17-00 годин. На початку кожного робочого дня підприємці виносять зразки товарів на тимчасову торгову площу, а після закінчення робочого дня о 17-00 - переміщують все майно, що знаходилось на тимчасовому торговому місці до свого стаціонарного торгівельного об'єкту, який зазначений на дислокації, зачиняється на замок і підлягає охороні. Таким чином, з 17-00 до 08-00 кожного робочого дня та в понеділок (вихідний день ринку) на відміну від торгових місць(постійних) на тимчасових торгових місцях не розташовано взагалі нічого, відповідно відсутні об'єкти охорони, можливість надати послуги з охорони та відсутні підстави для отримання коштів за встановленими тарифами за послуги з охорони, тому їх вартість в розрахунок щомісячної плати не бралась, не нараховувалась в бухгалтерському обліку та не стягувалась/оплачувалась.

Щодо фотофіксації, на яку є посилання в акті ревізії (т.1 арк.. 12 абз.3), то вона не може бути доказом будь-яких фактів, у зв'язку з тим, що проводилась без участі представників КП «Малиновський ринок» та в робочий час ринку, в проміжок часу між 08-00 та 17-00 годинами. Крім того до реєстру з невідомих причин були включені підприємці, які взагалі не укладали з КП «Малиновський ринок» договір про надання послуг з організації ринкової торгівлі на тимчасове торгове місце, а оплачують надані послуги по факту, на підставі рахунків. Це ОСОБА_10, ОСОБА_11, та інші підприємці.

Також до реєстру були включені підприємці щодо яких є судові рішення про відмову КП «Малиновський ринок» у задоволенні позовних вимог, хоча всі матеріали судових проваджень надавались для ревізії. Це, наприклад, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та інші.

В ході ревізії на ім'я в.о. директора Підприємства ОСОБА_1 та директора ОСОБА_6 були спрямовані запити про надання пояснення, щодо не нарахування бухгалтерією КП «Малиновський ринок», плати за охоронні послуги суб'єктам підприємницької діяльності зазначеним у реєстрі. В своєму поясненні ОСОБА_1 пояснила, що плата за охорону тимчасових торгівельних місць не нараховувалась у зв'язку з тим, що ці послуги не надавались за відсутністю об'єкту охорони.

Згідно п.6.6 розділу 6 Статуту комунального підприємства «Малиновський ринок» підприємство реалізує свою продукцію, роботи, послуги, відходи виробництва за цінами і тарифами, встановленими самостійно або на договірній основі, у випадках передбачених законодавством, за державними цінами або цінами, встановленими Засновником.

Надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. №1775 відноситься до видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, та як встановлено судом у позивача ліцензія на здійснення цього виду діяльності відсутня та ніколи не видавалась, а згідно п.2.2 Статуту КП «Малиновський ринок» види діяльності, що потребують спеціального дозволу, здійснюються при наявності відповідних ліцензій.

Законодавством не заборонена та не потребує ліцензуванню здійснення охорони власного майна підприємством власними силами, проте надання цих послуг іншим юридичним або фізичним особам підлягає ліцензуванню.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що зауваження щодо не стягнення плати за охорону тимчасових торгових місць стосується охорони майна фізичних осіб-підприємців, що розташовувались просто небом на території ринку протягом робочого часу ринку.

Разом з тим п.6.6 статуту КП «Малиновський ринок» (т.1 а.с.112) визначає, що реалізація послуги за державними цінами або цінами, встановленими Засновником стосується послуг «власних», тоді як в спірних правовідносинах в провину позивачу ставляться не отримання суму визначеної виконкомом за послуги з охорони які надавались сторонніми підприємствами з якими позивач мав договора на охорону.

Та як вбачається з Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №529 від 14.09.2005р. у додатку серед тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством «Малиновський ринок» у п.2 зазначено охорона торгових місць 125 грн. за торгове місце за місяць (а.с.115).

Судом встановлено, що в усіх підприємців, які укладали договора про надання послуг по організації ринкової торгівлі на тимчасовому торговому місці були укладені також договора про надання послуг по організації ринкової торгівлі на торговому місці ( надалі постійному), яке находилось поруч. Та зауважень, щодо стягнення позивачем плати за охорону постійного місця у перевіряючих не було, так як вона була передбачена в договорах та оплачувалась належним чином.

Та як вбачається з п.3.1.2. Договорів по наданню послуг як на тимчасове, так й на торгове місце КП «Малиновський ринок» зобов'язалось в обох договорах надати підприємцю послуги по охороні торгового місця, а не тимчасового торгового місця, тобто за одну й ту саму послугу зазначену у різних договорах між тими самими сторонами, щодо одного й того ж предмету підприємець на думку перевіряючи повинен був здійснити оплату двічі, що суперечить торговим звичаям та нормам цивільного законодавства.

В Наказі Держкомстату №209 від 26.07.2005р. «Інструкція щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них» зазначено, що торгове місце - торгова площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства.

З змісту вказаного наказу вбачається, що торгове місце - це торгова площа на якій підприємці розміщують свій інвентар, та здійснюють торгівлю.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 р. N 4221-IV затверджені «Правила торгівлі на ринках» де зазначена, що торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Таким чином, охорона Комунальним підприємством території належної йому земельної ділянки де розташований ринок не може ототожнюється з наданням послуг з охорони майна продавців розташованого на ньому під час торгівлі.

Якщо власник/користувач земельної ділянки КП «Малиновський ринок» може охороняти власними/сторонніми силами належну йому територію, то охорона майна продавців, що знаходиться на вказаній площі не може здійснюватися силами КП, та отримувати за це платню (так як це діяльність яка потребує ліцензування).

З системного аналізу вказаних документів та актів вбачається, що торгове місце є складовою частиною території ринку, та охорона території ринку включає охорону торгового місця.

Судом встановлено, та визнається сторонами, що охорона території ринку здійснювалась третіми особами на підставі письмових договорів.

В перевіряємому періоді позивачем укладались договора на охоронні послуги з ТОВ Спецпідрозділ «Правопорядок» (т.1 а.с.153-155), ТОВ Охоронно-детективна агентство «Легіон -правопорядок» (т.1 а.с.160-162), Охоронно-юридичною фірмою «Порто-Франко» (т.1 а.с.166-168), ТОВ Охоронно-детективна агентство фірма «Легіон» (т.1 а.с.171-175), ТОВ «Форпост-Оберіг»,(т.1 а.с.178-182), які мали відповідні ліцензії на надання охоронних послуг.

Зі своїм змістом усі договори фактично не відрізняються, та об'єктом охорони за ними є об'єкти розташовані в межах КП "Малиновський ринок», та Замовник (КП "Малиновський ринок»), приймає на себе виконання наступного зобов'язання - забезпечити здачу об'єкта під охорону в опечатаному або опломбованому вигляді згідно опису в відомості з обов'язковим підписом в книзі прийому(т.1.а.с.160, т.3 а.с.80).

В інших договорах охорони обов'язковою умовою для прийняття під охорону приміщень та іншого майна, що передається під охорону є: стіни, стеля, вікна, люки та двері приміщень в яких зберігаються товарно-матеріальні цінності повинні знаходитися в придатному стані (т.3 а.с.87,90).

Як вбачається з Інструкції про порядок здачі -прийому під охорону об'єктів Замовника "Об'єкт вважається знятим з охорони з моменту, коли відповідальна особа Замовника, перевірив цілісність забору, огорожі, дверей, решіток, зачиняючих приладів, при наявності фізичної охорони сумісно з працівником Виконавця ставить свій підпис про прийняття об'єкта в "Журналі прийняття - сдачі об'єкта під охорону (т.1 а.с.156,157).

Як вже встановлено судом фізичним особам -підприємцям передавалась позивачем в тимчасове користування площа коло їх постійного торгового місця (контейнера, лотка, МАФа), на якому вони в робочий час виставляли зразки товару, а після закінчення робочого часу забирали, та відповідно ці площі не мали огорожі, дверей, решіток, зачиняючих приладів, та відповідно не приймались під охорону вказаними охоронними агентствами, та не здавались під охороною ані підприємцями, ані КП та доказів, що це спростовують суду не надано, та в акті не зазначено.

Крім іншого суд вважає також обґрунтованим посилання позивача про безпідставне врахування відповідачем як не отриманого доходу сум за надання послуг охорони особам з якими письмові договори не укладались та на що звертав увагу позивач у своїх запереченнях до акту, проте вони не були враховані.

Відповідно до ст.. 978 Цивільного Кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно п.2 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи, те що довгостроковий договір охорони не відноситься до правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, то він повинен бути укладений письмове, та судом крім іншого встановлено, що з ФОП ОСОБА_10, ОСОБА_11.ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 письмові угоди на надання послуг по організації ринкової торгівлі на тимчасові торгівельні місця не укладались, та доказів що це спростовують суду не надано, а тому нараховувати плату за надання послуг з охорони за відсутності письмово договору відповідач також не мав права.

Враховуючи, те, що судом встановлено, що фактично послуги з охорони тимчасових торгових місць КП не надавались ані власними силами, ані підприємствами які здійснювали охорону території ринку, та за умовами договору на тимчасові торгові місця оплата за охорону стягується тільки за охорону торгового місця, зауважень щодо оплати до якої не мається, то суд вважає, що порушення з боку КП не було, а припис в цій частині підлягає скасуванню.

В п.3 Припису відповідач зазначив, що в порушення п.п. 3.3.5 п.3.3 статуту комунального підприємства «Малиновський ринок», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року №4261-1У та ст..5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-Х11 незаконно використано прибуток на придбання туристичних путівок до Карлових Вар (Республіка Чехія), готель Саrllbad plaza 5*Karlоvу Vаrу-hotel на 2 осіб: директор КП «Малиновський ринок» ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_24 на загальну суму 38 674,0 грн., що призвело до матеріальної шкоди підприємству, у зв'язку з чим: - стягнути з колишнього директора КП «Малиновський ринок» ОСОБА_5 кошти у сумі 38 674,0 гривень.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що між Засновником та директором КП укладався письмовий контракт за умовами якого не передбачена його право на отримання путівок, та фінансовим планом на 2008 рік використання прибутку підприємства на придбання туристичної путівки директору не передбачено.

Суд вважає даний висновок хибним з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2008р. між Турагентом ТОВ «Транстур» та КП «Малиновський ринок» був укладений договір за умовами якого тур агент зобов'язався знайти та придбати тур у Туроператора ПП "Альянс» в Чехію в м.Карлови Вари з 21.11.2008р. по 07.12.2008р. маршрутом Одеса -Прага-Одеса, від транспорта авіа, трансфер Прага-карлови Вари мед страховка СК «Нова» розміщення готель Саrllbad plaza 5*Karlоvу Vаrу-hotel харчування повний пансіон, інше лікувальні процедури на 2-х осіб ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_24, а КП зобов'язався оплатити вартість туру в розмірі 38674грн.(т.3 а.с.61)

Умови договору сторонами були повністю виконані, та послуги надані вказаним особам, що сторонами не заперечується, а тому ці обставини суд вважає доведеними.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на той час займав посаду директора КП «Малиновський ринок», а ОСОБА_24 його дружина.

Згідно ст.18 КЗпП положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст..3 Закону України «Про колективні договори і угоди» №3356 від 01.07.1993р. cторонами колективного договору є роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів - представники працівників, обрані і уповноважені трудовим колективом з іншої сторони.

Роботодавцем є юридична або фізична особа якої законодавством надано право укладати та припиняти трудовій договір з працівником. Поняття роботодавець та керівник підприємства не тотожні. Керівник підприємства (установи) має двоїстий правовий статус: з одного боку він є сам найманий працівник, а з іншого виступає уповноваженою посадовою особою роботодавця та виконавчим органом юридичної особи.

Керівник з яким оформлені трудові, а не цивільно-правові правовідносини підпадає під поняття працівника надане у ст.1. Закону України «Про професійний розвиток працівників», Закону України «Про охорону праці».

Згідно ст..21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий контракт є різновидом трудового договору, та відповідно, також надає керівнику статус працівника. При цьому керівник становиться працівником не власника майна підприємства, а саме даної юридичної особи, її же очолюємої. Про це свідчать наступні обставини: керівник підприємства включається в штату кількість, його трудова функція реалізується всередині самого підприємства, підприємство й є його місцем роботи, він підкорюється встановлено внутрішньому трудовому розпорядку, йому забезпечуються умови охорони праці та інше.

Згідно ст..9- 1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

В трудовом контракті керівника підприємства, який він укладає з власником, містяться додаткові в порівнянні з трудовим законодавством стимулюючі заходи материального характеру, певні пільги. Але правовая природа цих «поліпшень» зовсім інша, вона носить характер індівідуального правового регулювання. В свою чергу колективний договір має зовсім іншу юридичну суть: він регулюює колективні трудові відношення. І керівник підприємства - учасник, суб'єкт цих колективних трудових відносин, тому на нього розповсюджуються норми колективного договору.

Крім того, на відміну від інших договорів колективний договір в силу своєї нормативности розповсюджує свою дію не тільки на безпосередніх його учасників, але й на тих працівників підприємства,які не мали прямого відношення до ухвалення цього договора (наприклад, на пенсіонерів, які раніше працювали на підприємстві, та інше).

Пунктом 8.7.1 Колективного договору КП «Малиновський ринок» на 2007-2009 роки, ухваленого 03.07.07р. і зареєстрованого 19.07.07р. за №02/408-018 9, встановлено, що адміністрація підприємства стовідсотково фінансує витрати на придбання туристичних путівок для робітників, а також у разі поїздки одного з членів сім'ї розцінювати це як додаткове благо. Тому підприємством надання путівок було враховано в сукупному доході ОСОБА_5 за листопад 2008 року, з якого утримано та сплачено прибутковий податок.

Пункт 1.4 колективного договору визначено, що його положення поширюються на всіх найманих працівників підприємства.

Відповідно до п.6.5. Статуту, прибуток підприємства, що залишається після покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці, сплату відсотків за кредитами банків, податків і інших обов'язкових платежів, після перерахування до бюджету міста частки, визначеною Засновником, залишається у розпорядженні Підприємства, так як вбачається з рядку 032 фінансового плану на 2008р. (т.2 а.с.153) залишок нерозподіленого прибутку становить 1476,2тис.грн.

Згідно п.6.4. Статуту, підприємство вільне у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських договорів, що не суперечать законодавству.

Таким чином суд вважає, що позивач мав права фінансувати туристичну поїздку директора та порушень законодавства при цьому не було.

Щодо пункту 4 вимоги, то суд доходить наступного висновку.

Перевіркою встановлено відчуження (списання) комунального майна, яке обліковувалось на рахунку 10 «Основні засоби» без відповідного рішення сесії Одеської міської ради та його залишкова вартість згідно актів на списання основних засобів склала 33 705,32 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) нанесених підприємству, в зв'язку з чим слід стягнути з осіб КП "Малиновський ринок» відповідальних за незаконне списання комунального майна .

В обґрунтування оскаржуваного пункту вимоги відповідач посилається на порушення позивачем п.п.5.7 Статуту КП «Малиновський ринок», ст..17 та п.5, п.6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 17 визначає, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно п.5 та п.6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до п.5.7 Статуту КП «Малиновський ринок» основні фонди Підприємства не можуть бути предметом безкоштовного використання, застави, внеском до статутного фонду інших юридичних осіб, а також не можуть бути продані, передані або відчужені у будь який спосіб без згоди Засновника. Здавання в оренду та списання майна Підприємства здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.5.2 Статуту майно підприємства закріплюється за КП на праві господарського відання.

Судом встановлено, що позивач не є державним підприємством, а є комунальним комерційним підприємством (п.1.5 Статуту), знаходиться на повному самофінансуванні (п.1.8 Статуту) та не є бюджетною установою.

Як вбачається з п.10.3. акту перевірки (т.1 а.с.63) вибірковою перевіркою правильності списання основних засобів за період з 01.10.2008 року по 31.05.2013р. встановлено, що в ревізуємому періоді підприємством проводилось списання основних засобів на загальну суму 33705,32грн. без відповідного рішення сесії Одеської міської ради та доходи від відчуження (списання) об'єктів права комунальної власності не було зараховано до місцевого бюджету.

Разом з тим, згідно пояснень директора в ревізіємому періоді КП не відчужувало майно, тобто не передавало право власності на списане майно будь-яким фізичним чи юридичним особам на підставі укладених угод, та що при ліквідації необоротних активів не було отримано матеріалів (металобрухту) які б було слід оприбуткувати на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку.

В акті ревізії перевіряючими не зазначені відомості які б спростовували дані пояснення, та в матеріалах справи вони також відсутні.

Сторонами не заперечується, що на все списане майно були належним чином складені комісією акти технічного стану, та акти списання та зауважень до їх форми, змісту, процедури оформлення в акті ревізії не зазначено.

Суд враховує, що до 19.10.2011року окремого порядку списання майна та об'єктів комунальної власності не існувало, доки Рішенням Одеської міської ради №1377 -VI від 19.10.2011р. воно не було затверджено.

Виходячи з чого суд доходить висновку, що порушень щодо порядку списання майна з боку позивача до 19.10.2011р. не було.

Згідно додатку №1 до вказаного рішення «Порядок списання майна бюджетних установ та комунальних підприємств» списання майна, матеріальних активів, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами здійснюються суб'єктами господарювання згідно Типової інструкції про порядок списання майна бюджетних установ затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів та Державного казначейства України від 29.11.2010 г. № 447, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.01.11г. за №3/1874 за рішенням керівника бюджетної установи або директора комунального підприємства.

Суб'єктами господарювання є бюджетні установи, які утримуються за рахунок коштів бюджету м. Одеси та комунальні підприємства, які утворені Одеською міською радою.

Згідно п.9 Типової інструкції про порядок списання майна бюджетних установ складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо розпорядження майном.

Виходячи з системного аналізу вказаних нормативних актів для списання основних фондів з балансу комунального підприємства після прийняття ОМР Рішення №1377 -VI від 19.10.2011р. спочатку слід було отримувати згоду Засновника -Одеської міської ради, та доказів її отримання ані під час перевірки ані пізніше надано не було, а тому суд погоджується частково щодо наявності певного порушення з боку позивача.

Проте виходячи із того, що за даними акту перевірки та додатків до нього не вбачається, що списане майно було відчужено або ліквідоване, а проведення операції в бухгалтерському обліку по списанню майна ще не призводить до його відчуження або ліквідації, та як наслідок матеріальної шкоди, а також те, що списання майна до 19.10.2011р. відбувалось без порушень, суд доходить висновку, що пункт 4 вимоги підлягає скасуванню.

В пункті 5 припису зазначено, що в порушення статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996року №504, відповідно до наказів директора прибиральникам території, касирам-контролерам, електрикам, спеціалісту з аналізу ринку у 2009-2010р. надавалась додаткова оплачувана відпустка у кількості 4 календарних днів за особливий характер праці у зв'язку з ненормованим робочим днем, проте, жодним нормативним документом та Колективними договорами на відповідні роки не визначено, що вищевказані працівників відносяться до категорій працівників з особливим характером праці та з ненормованим робочим днем, в результаті чого, зайво нараховано та виплачено заробітної плати за час відпусток працівникам підприємства на загальну суму 10471,73 грн. та відповідно зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 3815,11грн. у зв'язку з чим: - внести зміни по колективного договору, за якими виплата заробітної плати буде законною; відрахувати (за наявності згоди працівників) зайво нараховану і виплачену заробітну плату за час відпусток, в іншому випадку стягнути з відповідальних осіб, зайво сплачені кошти у сумі 10 471,73 грн.; - провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 3 815,11 грн.

Суд вважає, що пункт 5 підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6. Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно приписів ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Під час прийняття рішення відповідачем безпідставно не взято до уваги, що згідно з п.2.9. Колективного договору на 2007-2009 роки ухваленого 03.07.2007р., та зареєстрованого Управлінням економіки інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності ОМР 19.07.2007р. передбачено, що у відповідності із Законом України «Про відпустки» працівникам надається основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, а тому позивач повинен був виконувати умови договору, та надавати її.

Пунктом 4.4. Колективного договору на 2005-2007 роки ухваленого 02.08.2005 року та зареєстрованого 21.02.2006 року встановлено, що тривалість основної щорічної оплачуваної відпустки для працівників підприємства 24 дня, а пунктом 4.8 тривалість додаткової відпустки всім працівникам підприємства 4 календарних дні за особливий характер праці, у зв'язку з ненормованим робочим днем.

Крім того відповідачем не враховано, що гідно з розділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. N 679, із змінами) прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів. Конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону).

Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про відпустки» святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Як вбачається з копій деяких наказів про надання відпусток вони надавались у 2008-2009 роках за період 2005-2007 роки (т.3 а.с. 195, 193, 192, 185,182,181,180, 177, 163,154,171), та у 2009-2010роках за 2008-2009 роки, а тому на них розповсюджується дія умов колективних договорів, які діяли на час виникнення права на відпустку.

При цьому суд враховує, що відображення в наказах директорів на відпустки за відпрацьований період 2007-2009 р.р. та в обліку надання основної відпустки -24 календарних днів та 4 календарних днів додаткової відпустки, що разом складає 28 календарних днів, фактично не перевищує кількості днів відпустки визначеної умовами колективного договору - «надання усім працівникам основної відпустки 28 календарних днів», та не призвело до зайво нарахування і виплати заробітної плати за час відпустки, а є дотриманням умов договору.

Та як вбачається з акту ревізії та додатків до нього, вказані питання під час ревізії не перевірялись, пояснення не відбирались, та не враховувалось при складенні вимоги, та суд не може перетягувати на себе функції контролюючого органу з цих питань, а тому вказаний пункт вимоги підлягає скасуванню.

Стосовно пункту 6 вимоги, то суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Так в п.6 припису зазначено, що в порушення ст.. 610, ст.. 509 Цивільного кодексу України, внаслідок невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості, і як наслідок спливу строків її стягнення, допущено втрати боржника в зобов'язаннях, не використано позивачем своїх цивільних прав, через не проведення позовної роботи в судах у межах терміну позовної давності, КП «Малиновський ринок» втрачено коштів на загальну суму 13 928,19 грн., у зв'язку з чим:- відрахувати з директора КП «Малиновський ринок» ОСОБА_6 кошти у сумі 13928,19грн.

Судом встановлено, що вказана сума 13928,19грн. становить із сум дебіторської заборгованості ОСОБА_26 -11499грн., яка обліковується на рахунку 361, та списана КП сума заборгованості ФОП ОСОБА_27 в сумі 1790,68грн., та ФОП ОСОБА_28 в сумі 638,51грн. через те, що розмір судового збору який повинно сплатити КП при зверненні до суду з позовом про стягнення з боржників коштів у кожному випадку становив 1720,5грн. а разом 3441грн, що перевищує їх борг.

Проте відповідач безпідставно не прийняв до уваги пояснення надані керівником щодо ФОП ОСОБА_26, а саме що на підприємстві відсутній жодний документ, що підтверджує підставу виникнення заборгованості у ФОП перед КП в період з 01.07.2008-30.06.2009 р.р.(т.2 а.с.163), а тому вона буде виключена із складу активів підприємства за рахунок зменшення резервного капіталу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.3 п.18 Постанови Кабінету міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» для з'ясування окремих обставин фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю посадові особи контролюючого органу можуть вимагати письмові пояснення від працівників об'єкта контролю, а також інформацію від інших осіб відповідно до Закону.

Згідно ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, встановивши відсутність первинного документу на підприємстві відповідач повинен був зобов'язати позивача поновити первинні документи на підставі яких обліковується заборгованість, так як без них облікові дані не є достовірними, або внести відповідні коригування в разі неможливості їх поновити, а не вимагати стягнути з директора суму 11499грн., щодо якої невідомі підстави її виникнення.

При цьому суд враховує, що позивач був позбавлений можливості звернення до суду з позовом до ФОП, так само як й з претензією до ФОП через відсутність її даних: ПІБ, ідентифікаційного номера, місця проживання, що не дає змогу ідентифікувати особу до якої слід звертатися, та це не було враховано відповідачем, який також був позбавлений через це скористатися правом проведення зустрічної звірки або отримання інформації від третьої особи.

Щодо аргументів позивача, що списання КП суми заборгованості ФОП ОСОБА_27 в сумі 1790,68грн., та ФОП ОСОБА_28 в сумі 638,51грн. відбулось, через те, що розмір судового збору, який повинно сплатити КП при зверненні до суду з позовом про стягнення з боржників коштів у кожному випадку становив 1720,5грн., а разом 3441грн, що перевищує їх борг, та було недоцільним, то суд вважає що вони необґрунтовані, так як під час прийняття рішення на користь позивача суд стягує з відповідача усі судові витрати понесені позивачем, а тому суд погоджується з правомірністю вимоги відповідача в цій частині.

Щодо викладеного у п.7 Припису порушення позивачем п. 1.3. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1995р. №88, - безпідставного відшкодування підзвітних коштів ОСОБА_7 у загальній сумі 492грн., що нібито призвело до матеріальної шкоди (збитків) нанесених Підприємству, у зв'язку з чим КП слід: відобразити дебіторську заборгованість за неповернутими підзвітними коштами ОСОБА_7 у загальній сумі 492,00 гривень, у іншому випадку стягнути з осіб, відповідальних за незаконне відшкодування грошових коштів, то суд вважає, що порушення відсутнє з наступних підстав.

Як вбачається з Рішення Одеської міської ради від 28.02.3012р. №1764 (т.2 а.с.142) була надана згода на вихід КП «Малиновський ринок» зі складу засновників ТОВ «Малиновський ринок". Та через те, що серед інших засновників ТОВ була Компанія Шелтон Інвест ЛТД зареєстрована на Британської території в Індійському океані, то з метою повідомлення останньої про проведення позачергових зборів учасників ТОВ призначених на 02.07.2012р. позивачем було спрямовано за допомогою кур'єрської пошти відповідного листа до другого засновника(т.2 а.с.143,144). Оплату за послуги по міжнародному транспортуванню до адресата листа в сумі 492грн. понесла секретар ОСОБА_7., яка в наступному подала в бухгалтерію підприємства звіт та квитанцію №ПН372259Р про оплату в касу Фінбанку 492грн. (а.с. 43) та як вбачається з квитанції вона складена державною мовою, а тому суд вважає, що підстав для відображення дебіторської заборгованості за неповернуті нібито підзвітні кошти ОСОБА_7 відсутні.

Щодо пункту 8 вимог, то відповідач зазначив про порушення Комунальним підприємством п.1. ст.180 Господарського Кодексу України через не донарахування пені ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9, в результаті чого підприємство недоотримало доходів на загальну суму 430,33грн., з них з простроченим терміном позовної давності на загальну суму 257,65 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збиткам), у зв'язку з чим: відобразити дебіторську заборгованість за не донараховану пеню ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9 вищезазначену суму, у іншому випадку стягнути з осіб відповідальних за допущене порушення.

Суд не погоджується з наявністю порушення, так як за умовами договорів про надання послуг по організації ринкової торгівлі укладених з ФОН ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9,(т.3 а.с.207-211) не передбачено за порушення строків оплати застосування пені, а тільки штраф в розмір 10%, який є іншим видом неустойки, та відповідно до ст..546ЦК України, ст..232 ГК України застосування заходів по забезпеченню виконання зобов'язань, яким є штраф є правом, а не обов'язком підприємства, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що порушення викладені в п. 2,3,4,5,7,8 та в п. 6 вимоги в частині відрахування з директора коштів у сумі, що перевищує 2429,19 грн., яка виникла внаслідок суми заборгованості ФОП ОСОБА_26, повністю спростовуються матеріалами справи та фактами встановленими під час розгляду справи, та з квитанції про відправку рекомендованого листа №1089 на адресу КП «Малиновський ринок» вбачається що воно відправлене без повідомлення та те, що позивача не повідомили про початок та закінчення перевірки способом встановленим «Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Малиновський ринок» до Державної фінансової інспекції в Одеській області в особі Одеської об'єднаної фінансової інспекції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії службових осіб Одеської об'єднаної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Одеській області з проведення планової ревізії Комунального підприємства «Малиновський ринок» без належного повідомлення про дату початку та закінчення ревізії.

Визнати протиправним та скасувати пункти 2,3,4,5,7,8 та п.6 в частині відрахування з директора коштів у сумі, що перевищує 2429,19грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної силі відповідно до ст..254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2013 року.

Суддя Іванов Е.А.

Позов Комунального підприємства «Малиновський ринок» до Державної фінансової інспекції в Одеській області в особі Одеської об'єднаної фінансової інспекції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії службових осіб Одеської об'єднаної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Одеській області з проведення планової ревізії Комунального підприємства «Малиновський ринок» без належного повідомлення про дату початку та закінчення ревізії.

Визнати протиправним та скасувати пункти 2,3,4,5,7,8 та п.6 в частині відрахування з директора коштів у сумі, що перевищує 2429,19грн.

В решті позовних вимог відмовити.

13 грудня 2013 року.