Постанова № 36082837, 11.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 листопада 2013 року справа № 814/2556/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "ОК Груп-Україна", вул. Радянська, 4-у, оф. 7, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54000

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.13 р. № 0004622220 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ок Груп-Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штраф.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що акт перевірки Товариства не містить доказів порушення податкового законодавства саме позивачем - всі доводи ДПІ зводяться до ймовірних порушень з боку контрагентів або суб'єктами господарювання в подальшому ланцюгу, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності. Наполягає на дотриманні ним всіх вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань із ПДВ.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав на те, що згідно актів перевірок (звірок) контрагентів позивача, останні не могли надавати йому послуги, обумовлені змістом правочинів, у зв'язку із відсутністю для цього виробничих передумов. Звертає увагу суду на суттєво різний характер між основними видами господарської діяльності контрагентів згідно КВЕД і характером послуг, які надавались ними позивачу (т. 5 а. с. 130-131).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 5 а. с. 227-228). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх доводи і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В квітні 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, предметом якої було дослідження дотримання останнім вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Альянс-Сістемз" в грудні 2012 р., ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" в липні-вересні 2012 р., ТОВ "Рекламна агенція "Фа" в грудні 2011 р. і лютому 2012 р., ТОВ "Атлант-Д" в грудні 2011 р., ТОВ "Інноваційні енергорозподільчі технології" в жовтні 2011 р., ТОВ "Вістка" в січні-квітні, червні-липні 2011 р., ТОВ "АМБ-Трейд" в липні 2010 р., ТОВ "Аурумника" в жовтні 2010 р., ТОВ "Ремстройелектро" в березні 2010 р., ТОВ "Томтехснаб" в жовтні-грудні 2010 р., січні 2011 р. Результати перевірки оформлені актом від 29 квітня 2013 р. № 429/22-200/36579006 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 7-49).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Товариства:

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого Товариством занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 13591,0 грн.;

- ст. 22, ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.3., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 53978,0 грн.;

- ст. 5 п. 5.1., 5.2. пп. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що потягло заниження суми цього податку, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 25024,0 грн.;

- ст. 44 п. 44.1., ст. 134 п. 134.1., ст. 138 п. 138.1., 138.2., 138.6., 138.8. пп. 138.8.1., ст. 149 п. 149.1. ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 52802,0 грн.

22 травня 2013 р. ДПІ прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0004622220, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з ПДВ на 67569,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15286,0 грн. (т. 1 а. с. 50).

Як пояснили представники позивача, основним видом господарської діяльності Товариства є надання на замовлення поліграфічних послуг, а саме випуск різноманітної друкованої продукції. Як слідує із поданих позивачем письмових доказів, ним була укладена низка договорів, за умовами яких Товариство виготовляло поліграфічну та сувенірну продукцію (т. 2 а. с. 40-224). Для виконання умов цих договорів, Товариство, в свою чергу, уклало наступні правочини:

- 27 жовтня 2009 р. із ТОВ "Ремстройелектро", 7 жовтня 2011 р. із ТОВ "Атлант-Д", 2 грудня 2011 р. із ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" ідентичні договори, за умовами яких контрагенти надавали позивачу послуги із виготовлення поліграфічної продукції згідно замовлення і характеристик, які визначались в додаткових угодах;

- 25 червня 2012 р. договір із ТОВ "Альянс Сістемз", згідно якого останнє надавало позивачу поліграфічні послуги (склеювання, біговка, фальцовка, порізка, листопідбір, тиснення, нанесення зображень, збірка пакетів та інше);

- 2 листопада 2009 р. із ТОВ "АМБ-Трейд", 5 листопада 2010 р. із ТОВ "Томтехснаб" договори про надання бухгалтерських та консультаційних послуг (т. 4 а. с. 24-25, 124-130, 223-228, т. 5 а. с. 36-40, 50-51, 57-58).

Крім цього, позивачем було укладено усний договір із ТОВ "Рекламна агенція "Фа" за яким останнє виконувало для позивача роботи із підкладки стільникового календаря.

Відповідач заперечує реальність цих господарських операцій позивача, посилаючись при цьому виключно на інформацію, яка міститься в актах перевірок (звірок) контрагентів (т. 5 а. с. 141-181). З цього приводу слід зазначити, що ці акти є тільки непрямими (опосередкованим) доказами і враховуючи проведення ДПІ виїзної перевірки Товариства, яка за правилами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. ПК України проводиться за місцезнаходженням платника податків, для підтвердження свого висновку про штучність правочинів, відповідач мав можливість і повинен був в першу чергу досліджувати питання наявності чи відсутності результату робіт, які були предметом правочинів Товариства, тоді як замість цього відповідач переніс до акту перевірки позивача дані актів перевірок (звірок) контрагентів, не пересвідчившись чи підтверджуються ці дані доказами, які здобуті при безпосередній перевірці позивача. Такий підхід ДПІ до встановлення обставин, які мають значення для нарахування податків, суперечить меті перевірки та свідчить про її поверховість.

В судовому засіданні представник позивача слушно зауважив, що оскільки предметом всіх договорів позивача, реальність яких ставиться ДПІ під сумнів, було надання послуг, а не отримання товару, заперечення відповідача про те, що актами перевірок (звірок) контрагентів Товариства встановлена наявність серед їх постачальників підприємств із ознаками фіктивності, які не могли постачати контрагентам позивача товар, не має значення для аналізу господарських правовідносин позивача із його контрагентами, так як в даному випадку переміщення товару за ланцюгом не відбувалось.

При аналізі господарські правовідносини позивача із ТОВ "Альянс-Сістемз", ТОВ "АМБ-Трейд" і ТОВ "Томтехснаб", ДПІ використала дані актів про неможливість проведення зустрічної звірки цих підприємств.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин, а тому у випадку неможливості проведення звірки платника податків, податковий орган складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який не може містити висновків про порушення цим суб'єктом податкового законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію допустимості, передбаченому ст. 70 ч. 3 КАС України, а тому не можуть братись судом до уваги при розгляді цієї справи.

З приводу посилань відповідача на те, що основні види діяльності контрагентів позивача не співпадають із послугами, які надавались позивачу, суд зазначає таке.

Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, створення поліграфічної продукції шляхом сборки із готових частин, не потребує жодного устаткування або кваліфікованої праці. Ці пояснення збігаються із показаннями свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ "Ремстройелектро", який підтвердив виконання робіт для позивача та пояснив суду, що профільною діяльністю підприємства є будівництво, але у зв'язку із відсутністю таких замовлень, він погодився надавати позивачу послуги із збірки календарів, що надавало змогу отримати прибуток та зайняти працівників.

З огляду на встановлені обставини, суд констатує, що відповідач не надав жодного прямого доказу, який би свідчив про невиконання умов договорів з боку контрагентів. Актом перевірки Товариства зафіксована наявність у позивача податкових накладних, з якими як Закон України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, так і ПК України, який регулює правовідносини із оподаткування ПДВ на теперішній час, пов'язують сплату ПДВ та формування податкового кредиту.

Таким чином, суд знаходить недоведеним висновок відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, як в частині нарахування ПДВ, так і в частині застосування штрафу, є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 828,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 724 від 4 червня 2013 р. (т. 1 а. с. 2), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0004622220, прийняте 22 травня 2013 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «Ок Груп-Україна» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 828,55 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз