Постанова № 36082264, 12.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 924/771/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Івахненко С.І. (дов. № 95/12 від 08.12.13р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.13 р. у справі № 924/771/13 (суддя В.В. Магера)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічне агентство "БРІСК"

до Приватного підприємства "Лєгніца" м. Хмельницький

про стягнення 58 885,52 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Рекламно-поліграфічне агентство "Бріск", 61097, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 117 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до ПП "Легніца", 29016, м. Хмельницький, вул.. Тернопільська, 15/1 (надалі - відповідач), в якій просить стягнути 25218, 49 грн. пені.

21.08.13 р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача 58885,52 грн. пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.10.13 р. (а.с.150-152) позов задоволено частково.

Стягнуто із ПП "Лєгніца" на користь ТОВ Рекламно-поліграфічне агентство "БРІСК" 10 971,90 грн. пені.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що враховуючи норми чинного законодавства України та проведені відповідачем часткові сплати по кожній товаротранспортній накладній, відповідно до вимог ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом першої інстанції проведено перерахування суми пені, а відтак суд прийшов до висновку, що підлягає до стягнення пеня в розмірі 10971, 90 грн., решта в сумі 47913,62 грн. заявлена позивачем безпідставно.

Крім того, суд відхилив, подане відповідачем клопотання про визнання позову в частині 12091,48 грн., оскільки воно не узгоджується із вимогами ст.ст. 22, 78 ГПК України та суперечить фактичним розрахункам суми пені. Відтак, спір в цій частині підлягає вирішенню по суті із врахуванням всіх обставин справи.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 160-162) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що застосування судом першої інстанції норм ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання" не є правильним, оскільки в ч. 2 ст. 551 ЦК України вказано, що розмір неустойки встановлюється або актом цивільного законодавства, або договором. Скаржник зазначив, що при укладенні договору, сторони передбачили розмір пені за прострочення виконання зобов'язання.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 15.09.2011р. між ТОВ Рекламно-поліграфічне агентство "БРІСК" (Підприємство) та ПП "Лєгніца" (Дистриб'ютор) укладено Договір ТМ №33.

Згідно п. 1.2 Договору, дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах договору і виконати обов'язки маркетингу, реклами та продажу продукції.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що оплату за продукцію дистриб'ютор здійснює на протязі 30 календарних днів з моменту відгрузки продукції зі складу підприємства.

Підприємство залишає за собою право змінювати терміни відстрочки оплати за продукцію, попередивши про це дистриб'ютора за три дні. (п. 5.5 договору).

Згідно п.6.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за продукцію, дистриб'ютор сплачує підприємству пеню в розмірі 0,2% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення оплати.

У випадку прострочення оплати, підприємство вправі призупинити відвантаження товару до терміну погашення заборгованості (п. 6.3).

11.04.2012р. сторони підписали Додаток №1 до договору ТМ №33 від 15 вересня 2011р., яким змінили п. 5.4 договору, виклавши його в наступній редакції: оплату за продукцію дистриб'ютор здійснює на протязі 90 календарних днів з моменту відвантаження продукції зі складу підприємства.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суду зазначає, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар за період з квітня по серпень 2012р.на загальну суму 933 216,39 гривень, що підтверджується товаротранспортними накладними, а саме: №1849 від 10.04.2012р. на суму 45 099,80 грн., №1958 від 17.04 2012р. на суму 71 403,77 грн., №1959 від 17.04.2012р. на суму 12 187,58 грн., №1989 від 22.04.2012р. на суму 321 184,67 грн., №1990 від 22.04.2012р. на суму 7 653,78 грн., №2842 від 25.06.2012р. на суму 12 814,06 грн., №2841 від 25.06.2012р. на суму 21 854,41 грн., №2940 від 03.07.2012р. на суму 28 653,61 грн., №2941 від 03.07.2012р. на суму 1 634,57 грн., №2942 від 03.07.2012р. на суму 2 456,14 грн., №2943 від 03.07.2012р. на суму 29 546,89 грн., №2944 від 03.07.2012р. на суму 534,99 грн., №2945 від 03.07.2012р. на суму 72 751,46 грн., №3068 від 10.07.2012р. на суму 180 910,78 грн., №3069 від 10.07.2012р. на суму 13 970,39 грн., №3070 від 10.07.2012р. на суму 3 972,91 грн., №3071 від 10.07.2012р. на суму 668,19 грн., №3072 від 10.07.2012р. на суму 4 455,30 грн., №3257 від 17.07.2012р. на суму 78 661,48 грн., №3258 від 17.07.2012р. на суму 15611,98 грн., №3259 від 17.07.2012р. на суму 363,56 грн., №3260 від І7.07.2012р. на суму 755,22 грн., №3261 від 17.07.2012р. на суму 2 610,00 грн., №6901 від 12.12.2012р. на суму 3 460,85грн.

При цьому, за отриманий товар, відповідач розрахувався на загальну суму 933 216,39 грн., однак прострочив оплату по наступних товаротранспортних накладних, а саме: №1958 від 17.04.2012р., №1959 від 17.04.2012р., №1989 від 22.04.2012р., №1990 від 22.04.2012р. №2841 від 25.06.2012р. №2842 від 25.06.2012р., №3069 від 10.07.2012р., №3070 від 10.07.2012р., №3072 від 10.07.2012р. №3259 від 17.07.2012р., №3260 від 17.07.2012р., №3261 від 17.07.2012р., №6901 від 12.12.2012р.

Враховуючи вказане, колегія суддів констатує той факт, що вартість отриманого відповідачем товару по договору не є предметом даного спору і судом не досліджується, оскільки заборгованість по договору ТМ №33 від 15.09.2011р. у відповідача перед позивачем відсутня. Відсутність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про оплату та не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що відповідач проводив оплату за отриманий товар невчасно, позивач звернувся в господарський суд Хмельницької області із позовом про стягнення із відповідача 58 885,52 грн. пені за весь період прострочення по наступним товаротранспортних накладних: №1958 від 17.04.2012р., №1959 від 17.04.2012р., №1989 від 22.04.2012р., №1990 від 22.04.2012р. №2841 від 25.06.2012р. №2842 від 25.06.2012р., №3069 від 10.07.2012р., №3070 від 10.07.2012р., №3072 від 10.07.2012р. №3259 від 17.07.2012р., №3260 від 17.07.2012р., №3261 від 17.07.2012р., №6901 від 12.12.2012р.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за продукцію, дистриб'ютор сплачує підприємству пеню в розмірі 0,2% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 вищевказаного Закону, розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

З наведеним узгоджується позиція, викладена у Рішенні Конституційного суду України по справі № 1-12/2013 від 11.07.13 р., в якому зазначено, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач повинен нести матеріальну відповідальність у вигляді сплати пені, передбачену умовами договору (п. 6.2) та в розмірі встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., п. 6 ст. 231, ст. 343 Господарського кодексу України за кожен день прострочення платежу, а саме у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що складає за заявлений позивачем період 10 971,90 грн.

З вищевказаного вбачається, що господарський суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині обмеження пені розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що пеня підлягає задоволенню частково у розмірі 10 971,90 грн. Відповідно залишає рішення в цій частині без змін.

Відтак, стягнення пені в сумі 47 913,62 грн. заявлена позивачем безпідставно та до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на спростування зазначеного, ані суду першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не подано.

Крім того, щодо заявленого відповідачем клопотання про визнання позову в сумі 12 091,48 грн. пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що подане клопотання суперечить вимогами ст. ст. 22, 78 ГПК України та розрахункам суми пені, а відтак, спір в цій частині підлягає вирішенню по суті із врахуванням всіх обставин справи.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічне агентство "БРІСК" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.13 р. у справі № 924/771/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.13 р. у справі № 924/771/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/771/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.